Методи добування. 1. Міжмолекулярна дегідратація спиртів:

1. Міжмолекулярна дегідратація спиртів:

2. Взаємодія алкоголятів з галогеналкілами:

3. Алкілювання спиртів або фенолів:

4. Каталітичне приєднання спиртів до алкенів:

5. Взаємодія ацетилену зі спиртами:

15.5. Фізичні властивості

Перші представники гомологічного ряду – гази; наступні гомологи – безбарвні, легко рухливі рідини, легші за воду; вищі етери, починаючи з
С₁₇ – тверді речовини. Температура кипіння етерів нижча, ніж температури кипіння відповідних спиртів, з яких ці етери синтезовані. Це пов’язано з тим, що між їх молекулами, на відміну від спиртів, не утворюються водневі зв’язки і молекули етерів є мономерними.

15.6. Хімічні властивості

Етери вважаються досить інертними сполуками. Вони надзвичайно важко гідролізують, в звичайних умовах не взаємодіють з Натрієм, лугами, більшістю кислот, за виключенням йодистоводневої, яка вже за кімнатної температури розкладає їх з утворенням галогеналканів і води:

Більшість етерів легко окиснюється при контакті з киснем повітря з утворенням пероксидних сполук:

Найлегше окиснення проходить в α-положенні відносно атома Оксигену. Пероксиди, що утворилися, здебільшого гідропероксиди, є вибухонебезпечними, оскільки під час нагрівання здатні розкладатися з утворенням вільних радикалів, що спричиняє подальшу ланцюгову реакцію.

Під дією Натрію етери здатні при нагріванні розщеплюватися на алкоголяти та натрійалкіл.

Приєднання сильних кислот приводить до утворення протонованих етерів (оксонієвих солей). В молекулі оксонієвих сполук атом Оксигену сполучений за допомогою ковалентних зв’язків з трьома замісниками та іонним зв’язком з аніоном:

Вільні електронні пари атомів Оксигену в молекулах етерів зумовлюють їх основні властивості.

15.7. Окремі представники

Найбільше значення має діетиловий етер (етоксиетан, сірчаний етер) – безбарвна, рухлива, надзвичайно вогненебезпечна рідина з характерним запахом, важко розчиняється у воді, зі спиртом змішується в будь-яких співвідношеннях. Діетиловий етер застосовується як розчинник у багатьох хімічних виробництвах, в медицині – для наркозу. [1], c. 271-276; [2], c. 341-357.

16. Оксосполуки (альдегіди і кетони)

Альдегіди та кетони – це такі органічні сполуки, які мають в своєму складі карбонільну групу (оксогрупу) .

Альдегідами називають сполуки, в яких карбонільна група сполучена з вуглеводневим залишком і Гідрогеном, кетонами – якщо вона сполучена з двома вуглеводневими залишками:

16.1. Класифікація

В залежності від характеру вуглеводневих залишків, що входять до складу альдегідів і кетонів, розрізняють насичені, ненасичені, карбоциклічні, ароматичні та змішаного типу оксосполуки:

За кількістю карбонільних груп розрізняють моно- та полікарбонільні сполуки.

16.2. Ізомерія

Ізомерія альдегідів пов’язана з будовою карбонового ланцюга, положенням кратного зв’язку у ненасичених оксосполуках, а кетонів – додатково положенням карбонільної групи:

Дата добавления: 2015-05-24