Ситуація З. К. Д. і шинський, роздумуючи над проблемами громад­ського виховання, писав: Загальної системи народного ви­ховання для всіх народів немає не тільки на

Ситуація 2

К. Д. і шинський, роздумуючи над проблемами громад­ського виховання, писав: "Загальної системи народного ви­ховання для всіх народів немає не тільки на практиці, а й у теорії...

У кожного народу своя особлива національна система виховання, а тому запозичення одним народом у іншого виховних систем є неможливим.

Досвід інших народів у справі виховання є дорогоцін­ною спадщиною для всіх, але точно в тому ж розумінні, в якому досвід всесвітньої історії належить усім народам. Як не можна жити за зразком іншого народу, яким би принадним не був цей зразок, так не можна виховуватись за чужою педагогічною системою, яка б вона не була струн­ка і добре обдумана. Кожний народ щодо цього повинен випробовувати свої власні сили..."*

Висловіть своє ставлення до цих думок КД. Ушинсько-го. Із наведених нижче альтернативних міркувань оберіть правильне, проаналізувавши помилковість інших.

1. З погляду розвитку суспільства у XXI столітті навряд чи можна погодитись з цими думками педагога. Процеси міграції, інтеграції, інтернаціоналізації вивели окремі народи за рамки національної обмеженості в усіх сферах діяльності, у тому числі і у сфері виховання.

2. Усередині XIX століття такі думки щодо національ­ного громадського виховання були на часі. А в епоху науково-технічної революції, глобалізації в інформаційній сфері, необ­хідності підготовки поколінь до життєдіяльності в епоху ноосфери було б гальмом обмежувати процес виховання на­ціональними рамками.

3. Життя людини пов'язане з потаємною силою боже­ственного впливу. Людина — витвір Бога і єдиної на Землі природи. Тому для узгодження дій людства на планеті, особ­ливо в моральному сенсі, не можна створювати штучні національні резервації для певних груп населення. Це ста­не гальмом на шляху духовного розвитку людності на Землі.

4. Національне виховання було і залишається наріжним каменем морально-духовного розвитку людей. Кожній нації властивий специфічний менталітет, свої національні мо­рально-духовні цінності. Через вплив сім'ї, національну си­стему громадського виховання вони утверджуються, роз­виваються і цим самим збагачується розмаїття усіх зем­лян. Історія підтвердила, що ті народи, які зберегли в осно­ві своїх систем виховання національний колорит, мають значний успіх у соціально-економічному розвитку.

5. Правильної відповіді немає.

■

Колись давно випало мені переглядати архів відомого вченого і серед його паперів я знайшов щоденник. Писа­ний він був у той час, коли вчений ще працював учителем-словесником чоловічої гімназії. Я з цікавістю перегортав пожовклі від часу сторінки, бо стежити за думкою мудрої людини завжди цікаво. Занотовувалися тут цікаві випад­ки на заняттях, спостереження між окремими вихованця­ми експериментування, повчальні діалоги з колегами тощо. Переді мною відкрився світ людини, яка систематично вела творчі пошуки оптимального впливу на своїх вихованців, гаряче прагнула якнайповніше передати власний досвід, допомогти гімназистам стати справжніми, працьовитими людьми.

На одній із сторінок учений критикував свого нероз­важливого колегу, який в аудиторії назвав учня дурнем тільки за те, ще той не пам'ятав якоїсь дрібниці. Далі зга­дувався випадок, який трапився з ним на екзамені ще під час його вступу до університету. Цей випадок чимось мені запав у душу. Я взяв клаптик І переписав його. Ось він:

"...Коли я зайшов до аудиторії, де мав екзаменуватися, геть усе вилетіло з голови. Пам'ять здавалася дошкою, на якій я не міг розібрати жодного речення, жодного слова. Професор ставить запитання, а я немов баран круторогий, що зупинився перед новими ворітьми. Таке враження, наче я перебуваю в якомусь чудернацькому лихому сні. Є ще і кому сказати, головне — конче треба, а тут язик не повер­тається — прилип до піднебіння.

Глянув професор співчутливо поверх пенсне та й каже:

— Ваш загальний вигляд, а найперше очі свідчать, що ви повинні гарно відповісти, але, на жаль, це припущення нічим поки що не підкріплене. Мені здається, що ви непо­мірно розхвилювались.

Професор запустив млинком червоний олівець, і він жваво завертівся на полірованому столі.

— Я проситиму вас, голубе, зробити для мене невеличку послугу. Будьте ласкаві, уявіть, що перед вами, скажімо, не чужа, незнайома людина, а ваш батько. Я розумію, це нелег­ко зробити, але спробуйте. Так ось, як батько, якого, споді­ваюсь, ви шануєте і любите, бажає вам добра, так і я хочу, щоб ви стали гарним студентом. Давайте, голубчику, спро­буємо разом скласти дефініцію. Гекзаметр, — підвівся про­фесор — це метричний вірш із шести дактилічних стоп...

Я продовжив думку професора і на мене раптом найш­ло натхнення. Неначе відхилилася темна завіса, що закри­вала обрій, усе до подробиць пригадалося, і я легко, без за­пинки відповідав на запитання.

Професор сидів, похитуючись у кріслі, і уважно слухав. Потім підвівся і, потираючи руки, сказав:

— Признаюся чесно. Ні на хвилинку я не сумнівався у вашій зразковій підготовці. Ставлю цілком заслужену оцін­ку "відмінно". Однак раджу вам, юначе, надалі настійливо вчитися керувати собою в екстремальних ситуаціях...

Кожний викладач мусить бути поміркований І розваж­ливий. Його висновки й оцінки знань та поведінки учнів так само важливі, як І сам процес викладання. Якби не було на екзамені такого чудового педагога, як професор, я б з тріском провалився. Знаю, що ніколи вдруге не наважив­ся б вступати до університету..."

Шкода, що я переписав лише одне місце із щоденника відомого вченого*.

1. Формування яких моральних якостей у вихованців сприяли дії професора?

2. Який метод виховання був провідним у діяльності професора?

Дата добавления: 2015-05-24