Ситуація З. У тому, що читає важка дитина, з чим вона зустрі­чається в навколишньому світі, час від часу має відкрива­тися щось таке

У тому, що читає "важка" дитина, з чим вона зустрі­чається в навколишньому світі, час від часу має відкрива­тися щось таке, що дивувало б, вражало її. Цієї вимоги я завжди дотримувався у виховній роботі з "важкими" дітьми, і це моя порада всім учителям. Млявість, інертність, кволість нервових клітин кори півкуль головного мозку можна ви­лікувати подивом, зачудуванням, як млявість м'язів виліко­вують фізичними вправами. Важко сказати, що діється в голові дитини, коли перед цією дитиною відкрилось щось таке, що вразило, здивувало її. Але сотні спостережень при­вели до висновку: у момент подиву, зачудування вступає в дію якийсь могутній стимул, який наче пробуджує мозок і змушує його посилено працювати.

Я ніколи не забуду маленького Федю. Мені довелося нявчати його п'ять років — від III до VII класу. Каменем спотикання для нього були арифметичні задачі й таблиця множення. Я переконався, що дитина просто не встигає за­пам'ятати умову задачі, в її свідомості не встигає скластися уявлення про предмети, речі, явища, покладені в основу умови: як тільки дитина мислено пробує перейти до на­ступного, забуває попереднє. Діти чимось схожі на Федю, були і в інших класах, хоч їх було загалом і не багато. Я склав спеціальний задачник для цих дітей.

...Ось дві задачі з мого "Задачника для неуважних":

1. Три пастухи, які знемогли від літньої спеки, лягли під деревом відпочити й заснути. Пустун-підпасич вима­зав сплячим лоби дубовими "чорнильними кульками". Прокинувшись, усі троє почали реготати. Але кожен думав, що два інших сміються один з одного. Раптом один пастух перестав реготати — він здогадався, що і його лоб також вимащений. Як він міркував?

2. У широких українських степах неподалік одне від одного були в давні часи двоє сіл — Правдуни і Брехуни.

Жителі Правдунів завжди говорили правду, а жителі Бре­хунів — завжди брехали. Якби кому-небудь з вас вдалося раптом перевестися в давні часи і потрапити в одне з цих сіл, ви могли б, поставивши тільки одне запитання до пер­шого зустрічного місцевого жителя, дізнатися, в котре село ви потрапили. Яке питання вам треба буде б поставити?

Спершу ми просто читали задачі, як маленькі захоплю­ючі оповідання про птахів і тварин, комах і рослин. Мину­ло немало часу, поки Федя зрозумів, що оповідання — за­дачі. Над однією з найпростіших хлопчик замислився і з моєю допомогою розв'язав її. Його вразила простота розв'я­зання. "Значить, кожну з цих задач теж можна розв'яза­ти?" — запитав Федя. Він цілими днями не розлучався із задачником. Кожне розв'язання переживав як велику пе­ремогу. Розв'язану задачу переписував у спеціальний зо­шит. Поряд з текстом малював задачу — тварин і рослин.

... Уже в V класі успішність Феді вирівнялася: він по­чав розв'язувати такі самі арифметичні задачі, як і інші школярі. У VI класі в хлопця несподівано з'явився інтерес до фізики. Федя став одним з активістів гуртка юних кон­структорів. Чим більший інтерес викликала в хлопця твор­ча праця, тим більше він читав. У нього траплялися труд­нощі в навчанні й далі, особливо з історії, літератури.

Після закінчення VII класу Федя вступив до технікуму, став спеціалістом високої кваліфікації — майстром з на­лагоджування верстатів*.

1. Прослідкуйте за логікою майстерних дій педагога, щоб викликати у хлопчика інтерес до знань, формувати пізна­вальні інтереси, керувати інтелектуальним розвитком.

2. Виділіть методи, прийоми і засоби, які допомогли учи­телеві розв'язати складні завдання розумового виховання.

Ситуація 4

Визнаю на уроці лише одну дисципліну — дисципліну праці, загальну захопленість роботою. Звичайно, можна до­сягти тиші й порядку, лякаючи дитину поганою оцінкою,

покаранням батьків, осудом оточуючих. Та яка ціна такої дисципліни?! Думка й справжня активність учнів пара­лізується страхом, вони починають хитрувати, викручува­тися, пристосовуватися. І все це не може не призвести до викривлення особистості, згубно впливаючи на все подаль­ше життя, й не тільки на шкільне. Діти, які пізнали радість напруженої, організованої праці, що веде до успіхів у на­вчанні, нагромаджують величезний запас оптимізму, твор­чої енергії, діяльної активності. Ось чому так важливо пра­вильно організувати працю школяра на уроці, не допуска­ти пасивного відбування часу. Мені вдається активізувати учіння дітей, включаючи кожного в роботу, за допомогою "коментованого керування" (так називаю я цей прийом). Діяльністю класу на уроці керує не лише учитель, а й учні. Спочатку сильний учень (а далі й інші) говорить усе, що він робить за завданням учителя від початку до кінця, й веде за собою решту. Дуже важливо, щоб коментоване ке­рування починалося з першого дня навчання в школі, з перших кроків. Ось як це відбувається на уроці математики.

— Веди, Павлику! (На дошці приклад).

— Пищу 5, пишу "плюс", пишу 2; лічу: ставлю указоч-ку на цифру 5, додаю 2 (один, два), вийде 7, пишу 7.

— Веди, Юлю!

— Пишу 10, пишу "мінус", пишу 8, пишу "вийде" 10 — це 8 і 2, 8 віднімаємо, лишається 2, пишу 2.

— А тепер пишіть за мною. Пишу 6, пишу "мінус", пишу З, пишу "вийде", лічимо (пауза), пишемо результат (пауза), піднімаємо руку.

А ось урок читання.

Кира моет раму (речення набирається в класі).

Маша коментує-керує.

— Перше слово в реченні з великої літери. Ставлю К и — голосний и, ставлю pa — голосний а. Ставлю слово в реченні окремо. Ставлю м о — голосний о, ставлю є т. Сло­ва в реченні ставлю окремо. Ставлю р а — голосний а, став­лю му — голосний у. В кінці речення ставлю крапку.

Тут же запитання вчителя:

— Хто встиг разом з Машею?

"Веди, Петрику", "Веди, Михайлику!". Термін "веди" ввійшов у наші уроки замість традиційного й такого ляка­ючого маленьких "Відповідай!..".

Учень — веде розв'язування прикладу, задачі, розбір речення, а це не що інше, як опитування. При цьому дити­на відчуває не те, що її запитують, оцінюють, а те, що вона веде весь клас і від неї залежить робота товаришів. Отож, треба говорити голосно, чітко, ясно, щоб усім усе було зро­зуміло. В результаті в усіх хороша дикція, розвинене ви­разне мовлення.

... Коментоване керування, таким чином, дає змогу роз­в'язувати не лише навчальні, а й виховні, розвиваючі зав­дання. У дітей виробляється гармонійна комплексна на­вичка (міркую, говорю, записую), виховується чуття ліктя, товариськості, а вчитель може бачити просування в учінні кожного завдяки діючому зворотному зв'язку "учень — учи­тель". У результаті такої організації праці в класі створю­ється загальний діловий лад, єдиний темп навчальної робо­ти, який задається самими учнями, причому кожний підпо­рядковує свої дії вказівкам ведучого й водночас стає органі­затором праці товаришів, тобто вчиться і керувати, і вико­нувати, і підпорядковуватися*.

1. Які методи і засоби використовує учителька, щоб активізувати розумову діяльність учнів?

2. Проаналізуйте в психологічному аспекті ефек­тивність коментованого письма для розумового розвитку школярів.

Дата добавления: 2015-05-24