Розумове виховання

ДОПОМОГТИ ЛЮДЯМ.

Л. Толстой відзначав, що кожна дитина потребує твор­чості; К.Д. Ушинський підкреслював, що всі діти — художники, а В.О. Сухомлинський— що кожна дитина — поет.

Естетичне виховання здійснюється у процесі навчання та в позакласній позаурочній культурно-виховній роботі. Передусім, естетичне виховання систематично та цілеспря­мовано здійснюється на уроках літератури та мистецтва (музичного, образотворчого). Кожний урок з цих дисцип­лін має бути не просто уроком літературознавства, співів чи малювання, а хвилинами спілкування з кращими зраз­ками мистецтва та колективного обговорення пережитих вражень. Індивідуальні здібності до різних видів художньої або естетичної діяльності можуть розвиватися позаурочно в гуртках, творчих колективах, клубах, спеціальних школах, студіях, самодіяльних театрах тощо.

Але естетичне виховання здійснюється не тільки на заняттях художнього циклу, а і в процесі вивчення основ науки і техніки, у праці на шкільному подвір'ї. Напри­клад, естетичне в математиці — це краса формул, теорій, графіків, упорядкованість, пропорційність, визначеність, си­метрія, гармонія; естетичне у праці — організованість, зла­годженість, корисність, раціональність, ритмічність, твор­чість. Отже, естетична вихованість проявляється у всіх сфе­рах діяльності і взаємовідносинах людей.

Моральні, естетичні та інші якості людини тісно пов'я­зані з розумовими. Здібність прогнозувати наслідки своєї Дальності і поведінки, самостійно приймати рішення, адек ватно оцінювати їх та нести за них відповідальність базується на розумі.

Розумове виховання, в широкому розумінні, — це формування інтелекту, освіченості, життєвого досвіду, вихованості, а у вузькому — розвиток самостійності мислення т* вміння вчитися.

Розумове виховання вирішує такі завдання:

1. Формування системи базисних знань.

2. Розвиток усіх видів мислення.

3. Формування пізнавальних інтересів.

4. Розвиток умінь самоосвіти, тобто вміння вчитися. Будь-який вид мислення здійснюється на основі інформації. Це може бути образна, символьна або словесна інформація, але без неї ніяке «чисте» мислення неможливе, тому що мислення — не переробка інформації за допомогою різноманітних інтелектуальних операцій. Всю інформацію засвоїти неможливо, та й немає такої потреби, адже частина її не має суттєвого значення для розвитку людини; інша частина інформації дуже швидко застаріває. Ще китайський філософ VI-V ст. до н.е. Конфуцій писав, що важливо не стільки знати все, скільки знати головне і вміти розмірковувати.

Крім того, для оперативного і самостійного прийняття оптимальних рішень, важливо мати не багато знань, а мати систему знань, тобто інформацію, ієрархічно впорядковану, в якій розмежовано причини і наслідки, суттєве та другорядне, загальне та часткове тощо.

Тому в процесі розумового виховання школа повинна сформувати в учнів систему базових (нестаріючих) знань про природу, суспільство, людину, техніку, що включає, по-перше, закони та закономірності наук і мистецтв, поняття, терміни, символи, формули, в яких відображені закони; по-друге, засоби використання знань на практиці, алгоритми діяльності, досвід творчої діяльності (перенесення знань та вмінь у нову ситуацію, бачення нових проблем, нових функцій об'єкта, альтернатив, комбінування тощо); по-третє, — факти, що ілюструють закони, твори літератури і мистецтва та емоційно-оцінне ставлення до них.

Найсуттєвіше завдання розумового виховання — Де розвиток усіх видів мислення. До них належать: діалектичне мислення — вміння бачити явища і процеси з різних боків, розуміти єдність протилеж­ностей, виявляти тенденції їх розвитку;

- логічне мислення — вміння оперувати інформацією за допомогою законів логіки, визначати поняття, роз­мірковувати, доводити, робити висновки;

- абстрактне мислення — передбачає вміння залиша­ти осторонь несуттєві, другорядні ознаки та виділяти суттєві, загальні у багатьох об'єктах, процесах, формувати абстрактні поняття і оперувати ними;

- наочно-образне мислення — оперування художньо-естетичними або просторовими образами;

- узагальнене мислення — характеризується вмінням знаходити загальні принципи або способи дії;

- теоретичне мислення — здібність до засвоєння знань високого рівня узагальненості, наукове розуміння суті та механізмів дії явищ і процесів, уміння встановлювати закономірності, тобто суттєві зв'язки між явищами;

- індуктивне (від часткового до загального) та дедук­тивне (від загального до часткового) мислення;

- алгоритмічне мислення — вміння працювати за інструкцією, суворо дотримуючись послідовності операцій.

Можна виділити й інші види мислення, але одним з найголовніших, найважливіших завдань школи є розвиток в учнів уміння здійснювати мислительні операції (аналіз, порівняння, класифікація, виділення суттєвого, узагальнення, моделювання, систематизація, прийняття рішень або Умовивід тощо). Розумове виховання полягає не в абстрактній вимозі «думайте, діти!», а у використанні для засвоєн­ня знань та вмінь усіх мисленнєвих операцій, поступово від найпростіших (наприклад, порівняння контрастного) До складних (самостійне вирішення проблем) на кожному уроці (від математики до музики). До інтелектуальної культури відносять також уміння відповідати, розповідати, розв'язувати задачі, мовну та математичну, а в наш час— і комп'ютерну грамотність та культуру; розвинуту пам'ять.

Формування пізнавального інтересу теж дуже важливе для розумового виховання, оскільки розвиток інтелекту, самостійності мислення, формування системи знань можливі тільки у процесі пізнання. Якщо дитина вчитьс_я тільки з престижних мотивів, або щоб уникнути неприємностей, вона не досягає максимально можливих для неї результатів.

Пізнавальний інтерес — це спрямованість особистості на сам процес пізнання, від якого вона одержує емоційне задоволення, а не тільки на результат. Дитина, в якої є пізнавальний інтерес, виходить за межі заданого у школі, пізнає більше, стає самостійнішою і здатною до творчості. Тому не слід, у гонитві за механічним запам'ятовуванням великої суми знань, залишати учня інтелектуально не під­готовленим до сучасного життя.

Для того, щоб реалізувати пізнавальний інтерес, освої­ти нові знання, оволодіти професією, не відстати від вимог часу у своїй спеціальності, необхідною є самоосвіта, тобто вміння самостійно вчитися, оволодіти пізнавальними та навчальними вміннями, а саме: читати і писати з достатньою швидкістю, слухати і конспектувати; працювати з літературою (комп'ютером), знаходити необхідну інформа­цію, складати план, тези, реферувати; викладати, аргумен­тувати, захищати свої думки усно та письмово, спостерігати, зосереджуватися, бути уважним, використовувати мнемонічні прийоми для запам'ятовування; планувати, своєчасно контролювати та оцінювати свою роботу; організовувати свій робочий час і робоче місце.

Здійснюючи розумове виховання, необхідно розглядати навчальне пізнання, як цілісний процес, що включає моти­ви, емоції, почуття, вольові якості і мислення. Навчальний процес передбачає атмосферу співробітництва, толерантності, доброзичливості. Навчання повинно йти попереду розвит­ку (Л.С. Виготський), тому навчально-виховний процес, має бути не тільки репродуктивним, а й проблемно-пошуковим» творчим. Для цього необхідно навчити учнів описувати явища, усвідомлювати суперечності, формулювати проблеми» висувати гіпотези, вибирати оптимальне рішення.

Розумове виховання повинно здійснюватися не тільки на уроках математики чи природничих наук, а на кожному уроці з будь-якої дисципліни, наприклад, у мистецтві треба вміти аналізувати художні твори, порівнювати засоби художньої виразності, жанри, узагальнювати і виділяє суттєве при визначенні стилів.

Розумове виховання закладає базу для подальшого розвитку суспільства.

Дата добавления: 2015-05-24