Трудове виховання і профорієнтація

Праця — головне джерело матеріального та духовного багатства суспільства.

Ще Демокрит підкреслював: «Всяка праця приємніша, ніж бездіяльність, якщо люди одержують чи знають, що одержують те, заради чого вони працюють».

Поряд з релігійним і моральним вихованням у більшості цивілізованих народів трудове виховання займає перше місце. Ян Амос Коменський вважав, що у процесі підготовки молоді та дітей до серйозної обов'язкової пра­ці педагоги мають можливість виховувати такі моральні якості, як доброчесність, працьовитість, формувати фізичні та інтелектуальні здібності. У своїх підручниках Я.А. Коменський знайомив учнів з головними професія­ми свого часу.

Ж.-Ж. Руссо теж приділяв увагу трудовому вихованню. Він вважав, що кожен юнак повинен прилучатися до якогось ремесла, незважаючи на те, що робота може бути важкою чи брудною. Ремесло — це багатство людини, яка своєю працею повинна обов'язково сплатити ціну свого утримання. Руссо вважав, що вибір професії повинен здій­снювати сам вихованець. Не може бути ніякого сторон­нього тиску.

Великий вклад у розвиток ідей трудового виховання здійснили Йоганн Генріх Песталоцці, Адольф Дистервег та інші.

Песталоцці у своїх творах зазначав, що формування лю­бові до професії має відбуватися з дитинства. Відсутність трудового виховання морально нівечить людину. Вчений підкреслював необхідність розвивати різні професійні на­вички, щоб не деформувати сили та потенційні здібності лю­дини. Домашня робота, домашні турботи і завдання є не­обхідними для кожної дитини.

А. Дистервег, розвиваючи ідеї трудового виховання, обґрунтував необхідність його відповідності природному розвитку дитини. У процесі трудового виховання важливо формувати інтерес до праці, враховувати активність, ініці­ативу дитини.

Цікавий експеримент започаткував Р. Оуен. У своїй діяльності він поєднував освіту та продуктивну працю у процесі виховання дітей робітників. Його боротьба за об­меження часу роботи дітей і жінок на фабриках мала конкретні позитивні результати.

Ціла низка сучасних педагогів вивчали і вивчають різ­ні аспекти трудового виховання та профорієнтації. Серед Цих дослідників треба виділити А.С. Макаренка, В.О. Су-хомлинського, М.І. Болдирєва, І.С. Мар'єнка, О.О. Шиба-нова, М.І. Піскунова та ін.

Тільки праця забезпечує прогресивний розвиток су­спільства в цілому та окремо кожної людини.

Крім утилітарно-практичних функцій праці ми повинні виділити також розвивальну та виховну функції.

Утилітарна-практична функція спрямована на створення матеріальних та духовних цінностей, соціально-побутових умов життя і діяльності людини,

Розливальна функція обумовлена тим, що саме праця стимулює рушійні та сутнісні сили людини. Виховна функція пов'язана із закріпленням в учнів у процесі праці суспільно корисних якостей і властивостей Праця розвиває розумові здібності людини, є фундаментом морального виховання особистості, є базою фізичного та духовного здоров'я. В ході колективної праці формуються товариські взаємовідносини між учнями, почуття взає­модопомоги. Трудове виховання стимулює самовизначення учнів, правильний вибір професії.

Трудове виховання — це, насамперед, цілеспрямований процес організації та стимулювання різноманітної трудової діяльності учнів, формування в них емоційно-позитив­ного ставлення до праці, активізації їхньої ініціативи та творчості, психологічне стимулювання самовиховання учнів.

Професійна орієнтація учнів — це процес ознайомлен­ня з різними професіями і трудовими процесами з метою вибору майбутньої професії відповідно до їхніх здібнос­тей та інтересів.

Результатом трудового навчання та виховання пови­нен стати високий рівень працелюбності.

Серед головних видів трудової діяльності учнів ми виділяємо:

1) самообслуговування;

2) працю в навчальних майстернях;

3) саме навчання та різноманітні ланцюги дій, що по­в'язані з ним;

4) суспільно корисну роботу;

5) продуктивний труд на промислових підприємствах.
У процесі організації трудового виховання важливим

моментом мають стати спільні зусилля сім'ї та школи. Осмислення значення праці для суспільства, для себе, для сім'ї повинно перерости в глибинне переконання ціннос­ті праці. Вона має стати не тільки матеріальною, але я духовною потребою. Праця — основа самовдосконалення і особистого щастя.

Працелюбність, як інтегративна морально-трудова якість особистості, поєднує в собі потребу в праці, мотива­ційний компонент, розуміння користі праці для суспільства, трудові вміння та навички, вольовий компонент.

Класний керівник повинен добре володіти головними навичками трудового виховання, слідкувати, щоб кожний учень мав доручення, пройшов школу самоврядування, оволодів головними організаційними знаннями, вміннями та навичками. Трудове виховання — це завжди індивідуальний і диференційований процес. Колективні зусилля завжди будуть мати індивідуальні, особистісні забарв­лення.

Колективні та індивідуальні справи, тимчасові доручен­ня — прекрасна школа працелюбності.

Дуже важливим може стати накопичення трудових традицій у класі, гуртку, школі, суспільна спрямованість і суспільна користь їхньої діяльності.

Класний керівник, учнівський актив — головні фундатори трудового виховання у школі.

Трудове виховання потребує:

а) чіткої організації праці;

б) різноманітності форм;

в) визначення та конкретизації завдань, усвідомлення їх суспільного, економічного, морального, релігійного значення;

г) ознайомлення з новими компонентами незнайомих дій, набуття нових умінь та навичок;

д) розподіл відповідальності, визначення послідовності дій;

є) стимулювання праці;

ж) аналізу та самоаналізу успіхів;

з) розвитку творчої ініціативи учнів.

Трудове виховання безпосередньо пов'язане із профе­сійною орієнтацією учнів. Профорієнтація — одне з го­ловних завдань трудового навчання.

У процесі виховання учні знайомляться з характером і специфікою різних професій. Крім теоретичної підго­товки (вивчення деяких дисциплін, зустрічі з представни­ками деяких професій, вивчення біографій учених, письмен­ників, учителів та ін.) добре організовувати практичні, на­очні акції, залучати до участі в них батьків, підприємства Району, вищі навчальні заклади. Велику допомогу можуть ^8адати промислові підприємства, виробничі комбінати та Кооперативи, що зацікавлені в молодих робітниках.

Трудове виховання в сільській місцевості має свої специфічні форми. На жаль, проблеми трудового виховання не завжди добре вирішуються на рівні школи та району. В такому разі вчитель та батьки повинні розробити відповідну програм колективних виховних дій, які б стимулювали трудову активність їхніх дітей, дати можливість у сучасних умовах вирішити головні завдання трудового виховання.

Дата добавления: 2015-05-24