Педагогічні погляди Я.А. Коменського

Ян Амос Коменський (1592-1670 р.р.) – видатний чеський філософ – гуманіст, просвітянин, педагог, засновник педагогіки нового часу.

Народився в березні 1592 р. в Чехії, в м. Нівніце (Південна Моравія) в сім’ї члена громади Чеських (богемських) братів – релігійного об’єднання, що виникло в Чехії в ХV сторіччі після поразки таборитів.

У 1604р. під час епідемії вмирають його батьки та дві сестри і громада Чеських братів призначає Яну Амосу та його старшій сестри опікунів. Пізніше він переїжджає до м. Страдниця, де їм опікувалася тітонька Зузана. Наприкінці 1605р. до Моравії вдерлися угорські війська короля Матіуша, що завів чвари з імператором Рудольфом, під владою якого знаходилися Чехія. Солдати майже повністю зруйнували Стражницю, але Яна Амоса встигли відправити до Нівніци до опікунів.

Початкову школу Я.А. Коменський відвідував у м. Угерський Брод, потім у Стражниці, однак шкода з них не задовольняла допитливого хлопчика і залишала залишила неприємні спогади, подальші страшні події його життя не дозволили вчасно продовжити навчання.

Лише в 1608 р. громада, помітивши жадобу до знань і кмітливість юнака, відправила його до латинської школи в м. Пшерові, в який готували молодь до вступу в університет і знайомили з різними ремеслами. Незважаючи на те, що викладання проводилося на латинські мові, на якій в побутовому житті вже ніхто не розмовляв, Ян Амос блискуче опановує латинь, оскільки вона залишалася мовою тогочасної науки, філософії та мистецтва, якою спілкувалися між собою вчені Європи. Після закінчення з відзнакою школи, Ян Амос восени 1611р. знов ж таки на кошти громади (за клопотанням єпископа Ланецького)від’їжджає до навчання на богословському факультеті у славетному Гернборнському університеті (Німеччина) і вже в лютому 1613р., закінчивши його,вступає до не менш відомого Гейдельберзкого університету, де продовжує знайомство як з працями античних філософів, так і з ідеями видатних гуманістів і філософів свого часу. Після закінчення університету, як було прийнято, Ян Амос мандрує Європою і в 1614р. повертається на Батьківщину, де призначається громадою керівником Пшерівської братської (латинської) школи. Через два роки по цьому Коменський стає помічником єпископа і тепер опікується не лише проблемами навчання молоді, а й допомогою бідним і хворим членам братства.

В ці ж роки з’являється одна з перших педагогічних праць вченого – «Правила більш легкої граматики», де він намагається вибудувати навчальний процес з урахуванням особливостей природи дітей: щоб з одного боку він був легким і приємним, а з іншого – цілеспрямованим і планомірним.

У 1618р. Я.А. Коменський одружується з Магдаліною Візовською і цьому ж році їдить до м. Фульнек (північ Моравії), де призначається священиком общини і ректором братської школи. Саме в цей період (до 1621р.) Я.А. Коменський займається активною педагогічною діяльністю, здобуває досвід учителя-практика, часто проводить заняття на природі, в лісі, розповідаючи учням про історію і багатства рідного краю. Пізніше на тому місці буде збудовано пам’ятник видатному педагогу, а сам ліс на пагорбі отримує назву жаківського («жак» - чеською, - учень). В цей же час Я.А. Коменський пише твір «Листи до неба», в якому висловлює скарги бідних людей до Бога «… чи Твоя воля в тому, що між нами, людьми, створилася нерівність?… Що одні живуть безтурботно, без усякої праці, інші ж – воли і в тяжкій праці дні та ночі проводять. Чи не всіх нас Ти створив згідно образу твого?» Водночас Коменський наводить в цьому творі позицію панства і протестує проти соціальної нерівності.

Саме у цей період (з 1618р.) починається Тридцятирічна війна між католиками і протестантами і війська каталоцької Ліги в 1621 році грабують і спалюють Фульпек. Під час пожежі гинуть рукописи Коменського, його бібліотека, сам він переховується в містечку Брандис – на - Орліце в домі графа Карела Жеротинського, одного з впливових покровителів чеських братів. Саме там він отримує звістку про смерть дружини і двох дітей від чуми і пише твір «Засмучений», в якому змальовує тяжкі переживання людини, що бачить трагедію своєї Батьківщини. «… Скільки людей за цей час загинуло, скільки схоплено і кинуто до тюрем! Скільки від голоду, чуми, холоду, горя і скорботи, страху і жаху померло! І не має в цьому світі надії на жодну допомогу!»

Восени 1625 року Коменський починає таємні переговори з польским графом Лещинським, стосовно переселення громади Чеських братів до міста Лешно, оскільки згідно наказу імператора некатолики Чехії позбавлялися громадських прав і не могли займатися ремісництвом, торгівлею та іншими видами діяльності.

В 1628 р. члени общини переїжджають до Лешно і саме в цей час Я.Коменський складає план і пише розділи «Чеської дидактики», головні ідеї якої потім будуть розвинені у майбутній «Великій дидактиці».

У Лешно Коменський працює старшим викладачем братської гімназії, а потім (у 1635 р.) стає директором цієї гімназії.

В цей же період Коменський створює низку шкільних підручників, які знайомлять дітей з оточуючим світом, найбільшу славу с поміж них отримала книга «Відкрийте двері до мов і всіх наук», де розкриваються прогресивні методи викладення латинської мови(1633р.)».

В цьому підручнику кожне граматичне положення чи правило розкривалося в цікавому оповіданні (всього їх було 100) з різних галузей знань, в яких не тільки було подано граматичний матеріал і збагачено словарний запас, але й наведено різноманітні знання про довкілля. З’являється «Материнська школа» (1633р.) – про виховання дітей дошкільного віку і нарешті головна справа його життя – «Велика дидактика» (1632р.), з якої починається педагогіка Нового часу. Саме в цьому творі вчений науково обґрунтовує принципи, методи і форми навчання, розглядає питання виховання (розумового, фізичного,естетичного,сімейного), школознавства, визначає, що головна мета навчання полягає у формуванні особистості, яка стає спроможною до духовного і морального самовдосконалення. Вчений наголушеє на тому, що освіченість необхідна і надається для того, щоб «сповіщати іншим освіту і вченість».

У 1641 р. Я.А. Коменський приїжджає до Лондона на запрошення Самуїла Гартліба – видатного мецената і громадського діяча, який виступав за примирення релігійно-церковних суперечностей і підтримував морально і матеріально общину чеських братів. Англійці пропонують Коменському зосередити зусилля на створенні книги «Пансофія» - книги всезагальної мудрості, обіцяють матеріальну підтримку, проте протистояння короля і парламенту, початок громадянської війни порушує ці плани, але Коменський за короткий проміжок часу створює твір пансофічного характеру «Шлях світла», де обґрунтовує ідеї миру між народами, всезагальної гармонії, універсальної мови, які б допомогли загальному взаєморозумінню і допомогли б запобігти війнам.

В серпні 1642р. Ян Амос відізджає з Англії і прямує до Швеції, де королева Христина і канцлер Оксеншорна пропонують Коменському взяти участь у перебудові шкіл в королівстві, зосередившись на створенні нових дидактичних творів і, зокрема, підручників. В цей час Коменський починає працювати над книгою «Всезагальна порада про виправлення справ людських», де проголошує необхідність демократичних змін в житті країн і держав. «Нехай всенародне здійснюється всенародно,нехай всі роблять або хоча б знають те, що стосується усіх. Право вести свої справи … богоданне право всього роду людського».

Навесні 1648р. Я.А. Коменський стає епіскопом общини Чеських братів і синод довіряє йому поїхати до однодумців – братів в Угорщину для узгодження дій після Вестфальського миру, коли чеські братчики втратили можливість повернутися на Батьківщину, яка залишалася під владою Габсбургів. В Угорщині Ян Амос відкликається на пропозицію князів Ракоці відкрити в м. Шарош – Патак гімназичні класи, де б навчання відбувалося за запропонованою ним системою. Правила і методи навчання в цих класах зразу ж викликали нарікання в інших викладачів, серед яких був і ректор гімназії Ян Толнай, а також серед родовитих панів – батьків деяких гімназистів. Особливе обурення викликали вимоги Коменського щодо надання рівних прав до навчання як хлопчикам, так і дівчаткам, незалежно від того, до яких прошарків населення вони відносилися, а також право учнів мати свою точку зору і відстоювати її, не приймаючи нічого на віру, без доказів.

Саме в цей час Я. Коменський працює над своїм славетним підручником «Світ чуттєвих речей в малюнках» (1658р.), який призначався для маленьких дітей, що йдуть до школи, а потім у школі роблять перші кроки до науки. Це-перша книжка дитини, з якої починаються вивчення азбуки, і основ латинської мови (паралельно мова - рідна) одночасно з поступовим розширенням відомостей про життя, предмети, явища, які створюють загальне уявлення про довкілля. Шарош-Патак стає свідком тріумфу Я.А. Коменського, який напри кінець свого перебування в Угорщині підготував низку драматичних вистав, де було задіяно 52 учня. У виставах була подана повна сценічна обробка «Відкритої двері до мов», усі учні під час вистав поводили себе на сцені вільно, невимушено спілкувалися латинською, яку опанували за дуже короткий строк.

Незважаючи на великий успіх і повне визнання своїх педагогічних позицій, Коменський вирішує повернутися до Лешно, шлях до якого був небезпечним, оскільки новий імператор Фердинанд ІІІ оголосив Яна Амоса своїм особистим ворогом. Проте друзі Коменського були хитрішими за шпіонив можновладця і він благополучно дістався до Лешна.

В 1655р. боротьба католиків і протестантів у Європі продовжується, польський король Ян Казимир пред’явив права на шведський трон, почалася Польсько – Шведська війна. Вороги спалюють Лешно і знову гине дім і бібліотека Я. Коменського, а він разом із сім’єю знаходить притулок в невеликому містечку поблизу від Амстердаму. Після втечі з Лешно община Чеських братів починає розпадатися, надія повернутися до Чехії втрачається, оскільки послідовники общини переслідуються. Всі ці події підточують Яна Амоса, він поступово втрачає сили, часом розпач охоплює його, однак вчений наполегливо продовжує роботу над творами, в яких шукає шляхи до загального миру і процвітання народів. Ідея Пансофії, Всезагального знання, тлумачиться Я. Коменським, як основа, що запалює новий світ мудрості, щоб нарешті на землі припинилися чвари, щоб на основі об’єднання наукових знань всього світу виникло взаєморозуміння між різними країнами. Свої думки про Пансофію Коменський послідовно викладає спочатку в творі «Панегерсфія - всезагальне пробудження», а потом в «Панавгії» - всезагальній просвіті. Ці книжки складають перші частини «Всезагальної поради до виправлення діл людських» - задумки, яку Комський не встиг закінчити в повному обсязі.

В 1668 р. він пише твір «Єдине необхідне», де згадуючи своє життя, що було пройдено в боротьбі та тяжких випробуваннях, намагається передати свій досвід наступним поколінням. Він закликає шукати, істину в собі йти шляхом миру до добробуту всього людства. «Війна повинна відвертатися, як щось звірине, бо людям до лиця людяність, а суперечкі можуть вирішуватися в суді, що ведеться за правилами», наголошував вчений.

Останнім твором Коменського стає «Продовження братського завіту», в якому він стисло розповідає про свої основні біографічні факти за останнє тридцятиріччя – період, коли створювалася «Всезагальна порада». Твір «Єдине необхідне» залишився незакінченим, пізніше чеський дослідник Й. Гендрих під час першої його публікації чеською мовою назвав його «Автобіографією».

Я.А. Коменський помер 15 листопада 1670р. і був похований в м. Наардені поблизу Амстердаму у Валлонській церкві.

Основу педагогічних поглядів Я.А. Коменський становить філософія сенсуалізму (наслідуючи Ф. Бекону, він стверджує, що світ пізнається лише за допомогою органів почуттів) ідеї гуманізму епохи Відродження, а також віра у Бога і ототодження Бога і Природи (деізм). Згідно цього Коменський вибудовує педагогічну систему, яка базується на любові до людей. Це стосується, перш за все, системи освіти, яка ґрунтується на демократичних засадах: діти всіх верств населення, хлопчики і дівчатка без винятків повинні навчатися наукам. «Освіта потрібна всім» - наголошував великий педагог.

За його пропозицією система освіти має 4 ступені, які відповідають чотирьом віковим періодам життя дитини, кожний з цих періодів обіймає по 6 років: дитинство – від народження до 6 років, отроцтво – від 6-ти до 12-ти, юність від 12 до 18 років та змужнілість – від 18 до 24 років.

Починається система освіти з Материнської школи – це сім’я, де дитина виховується, пізнаючи рідну мову, звичаї, набуваючи перший досвід пізнання довкілля. Головна задача цього періоду – розвиток зовнішніх почуттів дитини, її загартування. Великого значення в материнські школі Коменський надавав грі, яка допомагає дитині здобувати перші відомості про оточуючий світ, розвивати розумові здібності. Вихованню дітей саме цього віку призначена книга «Материнська школа».

Другим ступенем в системі освіти і виховання Я. Коменського виступає школа рідної мови, яка повинна була існувати в кожному селі, громаді, населеному пункті. Навчання в таких школах мало відбуватися рідною мовою і спрямовуватися на розвиток пам’яті та уяви.

Третій ступінь навчання – латинська школа чи гімназія. Вона має відкритися в кожному місті і навчатися там можуть юнаки незалежно від станового чи майнового положення батьків. Головна задача цього етапу – виховання здібностей та суджень. В гімназії вивчають 7 вільних мистецтв (граматика, діалектика, риторика, арифметика, початки геометрії, музика, астрономія), а також фізику і географію, історію і мораль.

Кожний з 6 класів гімназії мав свою назву. Серед предметів, що вивчалися, на першому місці була історія і вона підпорядковувала викладання основної науки, наприклад, в 2-му класі, фізичному, вивчалася історія природознавства, в 4-му класі – етичному – вивчалася історія моралі тощо.

Четвертий ступінь навчання – Академія (університет) на цьому ступені мають навчатися лише самі здібні учні – майбутні вчені або громадські діячи. Саме на цьому етапі в систему занять окрім лекції обов’язково входить система самостійної роботи щодо опанування знань і здобуття умінь і навичок. Завершується освіта подорожжю, впродовж якої молоді люди знайомляться з життям людей різних країн, випробовують здобуті знання на практиці, розширюють свій кругозір і т. ін..

Теорія навчання – дидактика Я.А. Коменського виходить з ідей сенсуалізму, пізнання починається з чуттєвого сприйняття. Звідси Я. Коменський виводить принцип наочності, який він назвав «Золотим правилом дидактика» - «…все, наскільки можливо, представляти почуттям, а саме: що можливо побачити – зору, що можливо послухати слуху, що можливо скуштувати – смаку, а якщо щось можливо бути одночасно сприйнятим декількома почуттями, то й доцільно одночасно сприйматися декількома почуттями».

Вся дидактика Коменського побудована на принципі природо-відповідності, під яким він розуміє відповідність між методами навчання і виховання і законами природи. Так, наприклад, оскільки день починається з ранку, то й навчання необхідно починати з раннього віку і з ранку. Чи коли ми опікуємося тим, щоб деревце гарно зростало, ми відсікаємо зайві гілки, які б заважали йому тягнутися до сонця, подібно цьому й виховання повинно усувати все те, що заважає дитині зростати морально, тягнутися до Твірця.

Виходячи з принципу природо-відповідності, Коменський вимагає вести навчання на основі переходу від більш легко до більш трудного, від близького та знайомого до віддаленого та незнайомого; від загального до часного; від простого до складного тощо. Дуже важливим у процесі навчання є строга поступовість, послідовність і спадкоємність. “... в перших початкових школах все повинно викладатися в більш загальних і грубих рисах, а в наступному все набагато точніше і частковіше; таким же чином, як дерево з кожним роком пускає все більш коренів і гілок, більш укріплюється і дає більше плодів”

Отже принцип природо-відповідності в дидактиці Коменський трактував, як необхідність в усьому наслідувати природі.

Знайомство з досвідом братських шкіл Чехії, Польши, Західної України та Білорусі, роботами Йоганнеса Штурма – організатора першої класичної гімназії (Страсбург 1538р.) дозволило Коменському дати теоретичне обґрунтування і довести економічну доцільність класноурочої системи навчання:

1) навчальній рік починається щорічно лише один раз; 2) вся сукупність наукових занять точно поділена за складністю на класи; 3) ретельно розподілено час: таким чином, щоб на кожний рік, місяць, день та годину приходилася своя особлива задача. Навчання треба зробити легким, приємним, а предмет повинен викладатися відповідно до віку дітей.

Велику увагу приділяв Коменський шкільній дисципліні та додержання режиму шкільного дня. «Школа без дисципліни, що млин без води», писав він, а також стверджував: «Мудрий розподіл часу є основою для діяльності».

Високо оцінював Я.А. Коменський роль вчителя в процесі навчання і виховання дітей, порівнюючи його з “вірним та чистим служником вічного сяйва, який горить нетерпінням розсіяти морок розумовий”. Загалом Коменський головним обов’язком учителя вважав виховання людини чотирьох основних доброчинностей: мудрості, поміркованості, мужності та справедливості, з ціма якостями людина не народжується, їх треба постійно виховувати протягом життя. Таким чином Я.А. Коменський узагальнив передову педагогічну теорію та практику свого часу, став на чолі Нової педагогіки, завдяки його працям педагогіка остаточно виокремилась в самостійну науку. “Велика дидактика” нанесла нищивний удар схоластичній системі навчання, завдяки чому Я.А. Коменського стали називати “Коперніком педагогіки”.

5.7. Педагогічні погляди:

Д. Локка, Ж-Ж. Руссо,

Й.Г. Песталоцці, А. Дістервега,

Дата добавления: 2015-05-24