Питання 2 страница. Залежно від дидактичної мети використовують види контролю за навчання:

Залежно від дидактичної мети використовують види контролю за навчання:

- попередній

- побіжний

- повторний

- тематичний

- періодичний

- підсумковий

- комплексний

42 питання

Методи аналізу, й оцінки знань, умінь та навичок учнів. Критерії оцінок в школі

Основні методи контролю знань, умінь і навичок учнів:

- усна перевірка, письмова перевірка

- графічна перевірка

- практична перевірка

- тестова перевірка

Критерії оцінювання реалізуються в нормах чотирьох рівнів досягнень: початковий, середній, достатній та високий.

За визначеними критеріями оцінювання, має здійснюватися вивчення результатів навчальної діяльності учнів на уроках і вдома.

При визначенні рівня навчальних досягнень учнів ураховуються характеристики відповіді учнів, якість знань, сформованість загально навчальних і предметних вмінь і навичок, рівень володіння розумовими операціями самостійність оцінних суджень школярів. В школі оцінювання здійснюється за 12 бальною системою, від 1 до 12.

43 питання

Завдання виховання. Закономірності виховного процесу

В педагогіці існує система завдань

І. Розумове виховання – цілеспрямована й планомірне управління розвитком розуму.

Його завдання:

1. засвоєння наукових знань
2. формування наукового світогляду
3. розвиток розумових сил, здібностей і талантів
4. розвиток інтелектуально – потенційних можливостей

До загальних закономірностей належать:

1. закономірність цілей навчання
2. закономірність можливостей навчання
3. закономірність змісту навчання
4. закономірність методів навчання
5. закономірність управління навчання
6. закономірність результату навчання
7. дидактичні закономірності
8. гносеологічні закономірності
9. психологічні закономірності
10. управлінські закономірності
11. соціологічні закономірності
12. організаційні закономірності

44 питання

Рушійна сила і фактори виховання

Рушійними силами процесу виховання є сукупність внутрішніх і зовнішніх суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню до нових цілей.

До внутрішніх суперечностей належать:

- суперечність між соціально значущими завданнями і факторами, що заважають його зусиллям

- суперечність між зовнішнім впливом і внутрішнім прагненнями вихованця

Зовнішні суперечності:

- виховний вплив сімї і закладу освіти

- вплив процесу закладу освіти і навколишнього середовища

- різними вимогами вихованців

- деякими вихованцями

фактори виховання дають змогу вихователю спланувати виховну роботу. Виділяють чотири фактори:

- визначення сукупностей рис і якостей особистості, які слід сформувати у вихованця

- вивчення індивідуальних особливостей вихованця, його позитивні риси, недоліки в характері й поведінці

- реалізація програми вихованням шляхом залучення вихованців до різних видів діяльності

- самостійна діяльність учнів над собою

45 питання

Мотиви виховання процесу. Структура процесу виховання

Мотиви виховання – спонукальна причина дій і вчинків людини.

Внутрішні спонукальні чинники певних дій і вчинків людини, зумовлюють передусім анатомо – фізіологічними і соціально – психологічними потребами.

Структура процесу виховання передбачає:

1. оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки
2. формування почуттів
3. формування переконань
4. формування умінь і звичок поведінки

46 питання

Зміст виховання

Зміст виховання – це те, що випливає із багатства суспільно – історичного досвіду, вартостей культури і використовується для потреб виховного процесу, тобто це система цінностей світової і національної культури, яку учні повинні засвоїти, зберегти й розвинути відповідно до поставленої мети і завдань виховання.

Зміст виховання – це водночас і суб’єктивний досвід особистості з її ставленнями, цінностями і смислами, уміннями і соціальними навичками, способами поведінки, здібностями.

47 питання

Принципи виховання, їх сутність

Принципи виховання – керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного впливу.

Принципи:

1. цілеспрямованість виховання – педагог відповідно до мети своєї діяльності повинен спрямувати всю виховну роботу.
2. поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів – це можливо лише за умови поєднання зусиль вчителя з самостійністю, творчою ініціативою і самодіяльністю учнів.
3. повага до особистості дитини, поєднана з розумовою вимогливістю до неї – виховне значення педагогічної вимогливості полягає в тому, щоб стимулювати або припиняти гальмувати певні вчинки учнів
4. опора на позитивне в людині – становить серйозні вимоги до організації життєдіяльності учнів, потреба створення здорових стосунків між учителем та учнем, продуманого змісту навчально – виховних занять, їх форм і методів
5. урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів – завдання педагога – бачити неповторність, творчу індивідуальність, талант
6. систематичність і послідовність виховання – це система педагогічних впливів яка забезпечує формування в кожного учня світогляду, переконань, ідеалів, інтересів, цілісної особистості.
7. єдність педагогічних вимог школи, сімї та громадськості
8. єдність свідомості і поведінки – полягає в тому щоб світогляд набув для кожного учня суб’єктивного смислу, став переконанням.
9. народність - вивчення рідної мови, формування національної свідомості
10. природо відповідність – анатомо –фізіологічні. Психологічні, вікові, генетичні, національні, раціональні особливості
11. культуровідповідність – розуміння духовної єдності та спадкоємності поколінь
12. гуманізація – сприяє вихованню гуманності особистості.
13. демократизація – забезпечує співробітництво вихователів і вихованців, врахування думки колективу й кожної особистості
14. етнізація – наповнення виховання національним змістом

48 питання

Критерії вихованості особистості

Критерії вихованості – це теоретично розроблені показники рівня сформованості різних якостей особистості.

Критерії вихованості умовно поділяють на «тверді» і «мякі».

Тверді статистичні дані вихованості молоді:

- кількість правопорушень

- кількість молодих людей, що відбувають покарання за ці злочини

- кількість розлучень

- темп поширення пияцтва, наркоманії, куріння, проституції серед молоді

«Мякі» - застосовують для характеристики шкільного виховання, що допомагають педагогам одержати загальне уявлення про хід і результати виховного процесу.

За спрямованістю, способом і місцем застосування критеріїв вихованості, поділяють на 2 групи:

1. пов’язана з проявом результатів виховання у зовнішній формі – судженнях, оцінках, вчинках
2. пов’язані з явищами прихованими від очей вихователя – мотивами, переконаннями, планами, орієнтаціями

49 питання

Поняття методу, прийому і засобу вихователя. Класифікація методів вихователя

Методи вихователя – способи взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки.

Прийом виховання – частина, елемент методу виховання необхідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації.

Засоби виховання – вид суспільної діяльності який може впливати на особистість у певному напрямі.

Класифікація методів випливає з логіки цілісного педагогічного процесу, поділяються вони на такі групи методів:

1. методи формування свідомості
2. методи формування суспільної поведінки
3. методи стимулювання діяльності та поведінки
4. методи контролю й аналізу рівня вихованості

50 питання

Характеристика методів формування свідомості і переконань особистості

Першочерговим у формуванні особистості є вплив на її свідомість.

Переконання формується завдяки змістовному і емоційно забарвленому роз’ясненню суті ставлень людини до навколишнього середовища, норм і правил поведінки розвитку свідомості почуттів особистості яка виховується.

До найважливіших методів формування свідомості особистості відносять розповіді та етичні теми, пояснення, роз’яснення, лекції, етичні бесіди, умовляння, навіювання, інструктаж, диспути, доповіді.

Ефективним методом переконання є приклад. Застосовуються методи формування свідомості у комплексі з іншими методами.

Основна функція цього методу – поповнення знань моралі, вироблення правильних моральних понять.

Роз’яснення – метод емоційно словесного впливу на вихованців.

Бесіди – метод обговорення конкретних знань,фактів, подій, вчинків, передбачає участь двох сторін – вихователя і вихованців.

Диспут – метод виховання, який передбачає зіткнення різних, інколи прямо протилежних точок зору.

Приклад – виховний метод великої сили.

51 питання

Характеристика методів організації діяльності і формування поведінки особистості

До цієї групи методів належать:

1. педагогічна вимога – педагогічний вплив на свідомість учнів з метою спонукати їх до позитивної діяльності або гальмування негативних дій і вчинків.
2. громадська думка – система загальних суджень людей, яка виникає в процесі їх діяльності і спілкування та виражає ставлення до різних явищ, подій, що становлять загальний інтерес.
3. вправляння – виконання учнем певних дій з метою вироблення і закріплення необхідних навичок та позитивних форм поведінки
4. привчання – організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх на звичні форми спеціальної поведінки.
5. прогнозування –передбачення ситуацій, які раніше не мали місця, але можливі в перспективі
6. виховуючи ситуації – спеціально організовані педагогічні умови для формування в учнів мотивів позитивної поведінки чи подолання недоліків.

52 питання

Характеристика методів стимулювання поведінки і діяльності

У своїй сукупності ці методи покликані регулювати, коригувати і стимулювати діяльність та поведінку вихованців.

Найефективнішими серед них є – гра, змагання, заохочення, переконання.

Гра – один із видів діяльності дитини, що полягає у відтворенні дій дорослих і стосунків між ними.

Види ігор бувають: ігри – дозвілля, ігри педагогічні.

Вони поділяються на групи:

Ігри – творчі, та ігри за визначеними – правилами.

Педагогічні ігри диференціюють відповідного до педагогічної спрямованості. Вчитель постійно повинен контролювати за процесом створення, проведення і аналізу ігрової навчальної діяльності.

Змагання – природна схильність дітей до здорового суперництва й самоутвердження в колективі.

Змагання бувають індивідуальними і колективними.

Заохочення – схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення.

Серед основних видів заохочення виділяють:

- схвалення

- похвала

- нагорода

- важливе доручення

Покарання – осуд недоступних дій та вчинків з метою їх припинення, запобігання у майбутньому.

Види покарання:

- покарання – вправляння

- покарання – обмеження

- покарання – осуд

- покарання - умовність

- покарання – зміна ставлення

53 питання

Педагогічні умови доцільності використання методів виховання

У процесі виховання не може бути стандартних ситуацій і стандартних підходів до використання способів виховного впливу.

Треба вивчати закони психічних явищ, зіставляти власні дії з соціально – психологічними законами та обставинами.

Вибір конкретних методів має узгоджуватися із завданнями і змістом виховного заходу, конкретними умовами в яких здійснюються виховний вплив, відповідати індивідуальним та віковим особливостям учнів, враховувати особливості учнівського колективу.

54 питання

Поняття колективу, його види, їх характеристики

Колектив (група) – це дві і більше особи, які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна особа здійснює вплив на конкретних людей і одночасно перебуває під впливом інших осіб.

Колектив – соціально значима група людей, які об’єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають ограни самоврядування.

Колектив є соціальною системою, яка виконує такі функції:

- організаторську

- виховну

- стимулюючу

Поняття колектив, охоплюють різні його види:

1. первинний колектив – об’єднує людей згуртованих у порівняно невелику соціальну групу, учасники якої перебувають у постійних ділових, товариських, побутових стосунках (не більше 10 -15 осіб).
2. загальношкільний колектив – об’єднує всіх учнів і педагогічних працівників загальноосвітнього навчально – виховного закладу (здебільшого 500-600 осіб)
3. тимчасовий колектив – скаладається з осіб які належать до постійних колективів для виконання тимчасових завдань, задоволення своїх пізнавальних і соціальних інтересів
4. виробничий колектив – група професіоналів об’єднаних для науково дослідницької роботи, виробничої діяльності, охорони порядку, лікування людей тощо.
5. сімейний колектив – його складають члени однієї родини, важливе соціальне утворення суспільства.

55 питання

Особливості розвитку колективу на різних стадіях

Становлення та розвиток колективу проходить через все його так зване життя.

Визначають три стадії становлення та розвитку колективу.

І стадія – характеризується тим що працівники на цьому етапі не тільки вивчають один одного, включаючи і керівника який у свою чергу теж придивляється до підлеглих.

Іншими словами цілі і задачі виходять від керівника, а всі інші їх виконують.

ІІ стадія – характерна появою в малій групі активу, від якого починають виходити цілі, завдання, вимоги, після закінчення загального вивчення відбувається зближення людей з вироблених та невиробничих питань, окрім активу зявляються також мікрогрупи.

ІІІ стадія – характерна тим що весь колектив пройнявся єдиними цілями, завданнями й свідомо ставить вимоги до конкретних його членів. У взаємовідносинах між членами колективу панує співробітництво, взаємодопомога, загальні інтереси тощо, такий колектив називається сформованим.

56 питання

Фактори розвитку колективу

На розвиток і встановлення колективу впливають такі соціально – педагогічні чинники:

1. глибоке знання вихователем наукових психолого – педагогічних основ теорії і практики формування та розвитку колективу.
2. забезпечення наступності та єдності дій педагогів у роботі з колективами
3. володіння технікою створення перспективних ліній
4. забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом і органами самоврядування
5. наявність соціально – педагогічних умов для ефективної діяльності членів колективу, традицій, належного стилю й тону.

57 питання

Завдання і зміст морального виховання

Моральне виховання – виховна діяльність школи, сімї з формування в учні моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідної поведінки.

Основу морального виховання становить етики.

Основними завданнями морального виховання є:

1. ознайомлення з правилами і нормами моральної поведінки
2. формування почуттів
3. формування переконань
4. вироблення умінь і навичок моральної поведінки

58 питання

Шляхи і засоби морального виховання

Можна виокремити такі шляхи розв’язання завдань морального виховання:

1. життєдіяльність сімї, цілеспрямований вплив її на формування моральних якостей дитини
2. педагогічна діяльність дошкільних виховних закладів
3. освітньовиховна діяльність навчально – виховних закладів
4. діяльність професійно навчально – виховних закладів
5. функціонування засобів масової інформації
6. діяльність мистецьких організацій
7. соціально – виробнича діяльність громадян на підприємствах

до засобів насамперед варто віднести соціальну діяльність батьків, побут сімї, засоби масової комунікації, книги, кіно, природне середовище, надбання народної педагогіки, національні звичаї, традиції, обряди, мову, усні народну творчість, засоби мистецтва.

59 питання

Виховання моральної свідомості, національної гідності та громадської відповідальності

Процес виховання моральної свідомості та громадської відповідальності не виділяється із загального контексту морального виховання. Він передбачає акцентування уваги на таких аспектах:

- усвідомлення того, що морально –духовні цінності, найбільше надбання і сенс повноцінного життя людини

- формування у кожного вихованця відповідальності не тільки перед собою, а й перед іншими людьми, перед людською спільнотою

- у центрі педагогічного процесу має бути особистість дитини

- глибока повага до дитини як до повноцінного громадянина

- створення педагогічних ситуацій, які сприяли включенню вихованця до вирішення важливих соціальних завдань

- врахування думки вихованців у вирішенні життєвих завдань

60 питання

Патріотичне та інтернаціональне виховання

Метою національно –патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадських і конституційних обов’язків.

Головною складовою патріотичного виховання є формування у під росткового покоління любові до рідної країни, що здійснюється сімєю, соціальним оточенням.

Поняття «інтернаціональне виховання» охоплює формування та розвиток стійких переконань у необхідності міжнародної солідарності почуття дружби до людей різних рас і націй, глибокої поваги до прав і національної незалежності великих і малих народів.

Патріотизм - любов до Батьківщини, соціально – історичне явище.

Інтернаціоналізм – міжнародна солідарність трудящих різних країн.

Завдання патріотичного та інтернаціонального виховання досягає бажаних результатів лише тоді коли воно проводиться в загальному освітньому процесі, підтримується, поглиблюється в різних видах діяльності.

61 питання

Виховання дисциплінованості та відповідальності

Дисциплінованість – риса характеру особистості, пов’язана з вихованням правил і законів. Встановлених в суспільстві. Під дисциплінованістю розуміють здібність і мотивацію людини на точне виконання правил, розпоряджень і законів.

Дисциплінованість – це основа самовиховання.

Відповідальність – право і обов’язок відповідати за свої вчинки і дії, взяті на себе обов’язки.

Розрізняють юридичну, адміністративну, матеріальну, фізичну відповідальність.

62 питання

Шляхи та засоби, методи статевого виховання

Статеве виховання – система медичних та педагогічних заходів, спрямованих на виховання у дітей, підлітків і молоді розумового, здорового ставлення до питань статі.

Мета статевого виховання у формуванні в молоді статевої етики, естетики та гігієни, культури інтимних відносин, любові та сімейного життя, формування наукових знань про фізіологічні особливості організму, морально – етичні норми і стосунки між, хлопчиками та дівчатками.

Статеве виховання за кількома шляхами в процесі організації спілкування хлопчиків та дівчат з дитячих років у змістовній праці та відпочинку, через етичну просвіту, у питаннях товариства, дружби, любові, через опосередковуй вплив сімї та ознайомлення старшокласників з основами підготовки до сімейного життя.

До засобів статевого виховання відносять:

- своєчасна реакція дорослих на ті чи інші особливості поведінки підлітків, їх взаємовідносини з однолітками протилежного полу.

- Приклад правильних відношень дорослих до представників іншого полу

- Повідомлення учням вибраним образом орієнтованої інформації як ц відповідь на їхні питання, так і з власної ініціативи

- Робота, спілкування, пізнання – може слугувати інтересом статевого виховання

Основні методи:

- його висок ідейна направленість

- єдинство виховних зусиль школи

- повне використання для виховної роботи всіх можливостей учбових предметів, уроків

- комплексність і систематичність виховних впливів в інтересах статевого виховання

63 питання

Шляхи та засоби екологічного виховання

Головним принципом екологічного виховання є принцип розгортання

Екологічне виховання покликане сформувати новий тип мислення, в основу якого покладено почуття особистої відповідальності за добробут нації і людства.

Екологічне виховання з необхідністю має бкти оперте на подолання трьох утверджень, що панують над людством:

1. ставлення щодо своїх вчинків
2. емоційне заперечення того що поведінка людини підпорядковується законам природної причинності
3. протиставлення матеріального та ідеального начал влюдині й утвердження ідеального як єдиного справді цінного.

Конкретні засоби й шляхи екологічного виховання визначаються названими вище гуманістичними принципами найважливішими з яких є принцип поваги до життя.

64 питання

Шляхи та засоби правового виховання

Засоби правового виховання – це організована методична система, яка об’єднує предмети, технічні можливості, а також різні шляхи передачі змісту правових норм інформації.

Основні шляхи правового виховання:

- правова освіта

- правова пропаганда

- правова агітація

- індивідуальна правова робота

- самовиховання та самоосвіта

65 питання

Завдання розумового виховання. Шляхи, засоби та методи розумового виховання

Основним завданням розумового виховання є озброєння учнів знанням основ наук та формування на їх основі наукового світогляду також оволодіння мисленнєвими операціями і вироблення вмінь та навичок, культури розумової праці.

Науковий світогляд – система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів.

Засоби розумового виховання:

1. ознайомленнями з предметами і явищами навколишнього світу
2. спілкування з дорослими
3. різні види діяльності дитини (особливо гра)
4. навчання (його активну роль обумовлює вихователь, він формує навички активної діяльності: слухати, чути, діяти).

Шляхи розумового виховання:

- стихійне сприйняття

- загальноосвітні навчально – виховні заклади

- професійні навчальні заклади

- засоби масової інформації

- продуктивна праця

- позакласна і позашкільна виховна робота

- соціальна діяльність

- самоосвіта

Головним методом розумового виховання є включення в активну пізнавальну діяльність.

66 питання

Значення праці у житті людини. Завдання та принципи трудового виховання

Праця як загальна умова обміну речовин між людиною і природою, являє невідємну умову людського життя. Праця являється основою життєдіяльності і розвитку людини.

Об’єктивні умови буття пробуджують людину працювати. Праця у цьому сенсі не залежить від якої б то не було визначеної форми життя.

Завдання трудового виховання є:

- формування любові до праці

- підтримання працездатності

- оволодіння трудовими уміннями і навичками

- виховання поваги до людей і результатів праці.

Принципи трудового виховання:

- єдність із загальним розвитком

- розкриття індивідуальності

- суспільно корисна спрямованість

- різноманітність

- постійність, безперервність

- продуктивна праця у дитячій праці

- творчий характер, поєднання зусиль розуму і рук

- наступність

- посильність

- єдність із багатогранним життям

67 питання

Шляхи, засоби та методи трудового виховання

Шляхи трудового виховання:

- родинно побутова – трудова діяльність

- перебування в дошкільних виховних закладах

- заняття в загальноосвітніх закладах

- заняття в професійних навчальних закладах

- систематична продуктивна праця

Виховання – цілеспрямований спеціально організований процес взаємодії вихователя та вихованців з метою формування позитивних якостей та властивостей особистості.

Праця - основа всебічного розвитку особистості. Різноманітні види трудової діяльності розвивають у них трудові навички і вміння, вольові якості, переконання.

Завдання: формування любові до праці, глибокої поваги до людей праці, творчого і відповідного відношення до праці, як до життєво-необхідної потреби; формування трудових вмінь, навичок, культури розумової і фізичної праці, суспільно-трудової активності; підготовка до виховання необхідних і посильних видів професійної діяльності; виховання нетерпимого відношення до порушників трудової дисципліни.

Мета труд. н.-розвиток і підготовка добросовісного, відп-го, творч-го выд-ня до різних видів труд. д-ті, накоп-ня труд-го,проф.-гшо досвіду як умови вик-ня наваж-их обовязкыв Людини.

Напрямки розвитку трудового навчання: гуманізм, створення умов для розвитку задатків; демократизм (врахування вікових особливостей та врахування індивідуальності учня); диференційованість (передбачає індивідуальне та подвійне поєднання репродуктивної та продуктивної праці).

Види праці: навчальна, спрямована на пізнання учнями дійсності; вивчення способів перетворення світу; вироблення матеріальних благ, благ духовної культури, самообслуговування; суспільно-корисна праця.

Організація праці: підготовка (відбір трудових об'єктів); планування (визначення конкретних завдань); укладання договорів; організація і розподіл обов'язків; показ практичних вмінь; регулювання (стимулювання); оцінка.

Форми трудового навчання: шкільні майстерні; виробничі комбінати, заводи, цехи; гуртки, кооперативи.

68 питання

Професійна орієнтація молоді. Чинники і система професійної орієнтації школярів

Професійна орієнтація, являє собою цілісну систему, яка складається із взаємопов’язаних компонентів, з’єднаних спільною метою та єдністю управління.

Основні елементи системи проф..орієнтації молоді:

1. професійна просвіта - надання знань про різні професії, умови їх вибору. Вона включає в себе: проф.. інформування, пропаганду та профагітацію.
2. професійна консультація – організована система взаємодії профконсультанта і особи, що потребує допомоги, на основі психологічних характеристик, професійних інтересів, нахилів та стану здоров’я. Є такі види консультації: додаткові, діагностичні, психолого – педагогічні, формуючі, медичні. Є три етапи консультації:

- підготовча – підводить до вибору професії

- Завершальна профконсультація – носить рекомендуючий характер.

- Уточню вальна(формулююча) – виходить за межі школи і приводить у тех. Училища, вузи, на підприємства

- Проф. консультація виконує наступні завдання:

1. всебічне вивчення

2. співставлення рівня підготовленості особи до вимог професії

3. рекомендації молодій людині

4. стимулювання самовиховання та самооцінки молоді

1. професійний підбір – система проф. діагностичного обстеження особи, спрямована на визначення конкретних професій, найбільш придатних для конкретної людини.
2. професійна діагностика – вивчення людини з метою проф. орієнтації. Профдіагностика вивчає такі особливості особистості:

· цілісні орієнтації

· інтереси

· потреби

· нахили

· здібності

· проф.наміри

· проф. спрямованість

· риси характеру

· темперамент

· стан здоров’я

під час діагностики треба дотримуватися таких принципів:

1. комплексність діагностики

2. особистий підхід

3. динамічність у вивченні здібностей

4. активність

1. Професійна адаптація – комплексна система заходів, покликана сприяти процесу пристосування особи до психологічних і організаційних особливостей діяльності на виробництві
2. Професійна активізація – розвиток інтересів і здібностей особистості в різних видах професійної діяльності. Складається з таких елементів:

- виховання і формування проф.інтересів

Дата добавления: 2015-05-24