Еміль — підліток

Дамо йому місце в нашій компанії, панове: екзаменуйте його, запитуйте його, запитуйте його цілком вільно; не побоюйтесь ні набридань, ні базікання, ні нескромних запитань з його боку. Не бійтеся, що він заволодіє вами, вимагайте, щоб ви займалися ним одним, так що вам не можна буде відчепитися від нього.

Не чекайте також від нього приємних речей, не сподівайтесь, що він повторюватиме те, що я йому наговорив; чекайте від нього тільки наївної, простої істини, без прикрас, без жеманства, без суєтності. Якщо він зробив або подумав що-небудь погане, то скаже вам про це так само вільно, як про добре, нітрохи не бен­тежачись впливом, який зроблять на вас його слова; він користу­ватиметься словом з усією простотою його первісного вживання.

Люблять пророкувати добру долю дітям і завжди бувають не задоволені з потоку дурниць, які майже кожного разу нищать на­дії, що грунтуються на якій-небудь вдалій заяві, що випадково навернулася їм на язик. Якщо мій вихованець рідко дає привід для таких надій, то ніколи не дає приводу для досади, бо не гово­рить даремних слів і не вправляється в базіканні, знаючи, що йо­го не слухатимуть.

Ідеї його обмежені, але точні; якщо він нічого не знає на­пам'ять, то знає багато з досвіду; якщо він не так добре, як інша дитина, читає ваші книги, то краще за неї читає книгу природи; розум його не на язиці, а в голові; у нього більше свідомості, ніж пам'яті; він говорить тільки однією мовою, але розуміє те, що го­ворить; і якщо мова його не така гарна, як у інших, то вчинки кращі.

Він не знає, що таке рутина, звичай, звичка; те, що він робив учора, не впливає на те, що він робить сьогодні; він ніколи не йде за якою-небудь формулою, не піддасться ні авторитетові, ні при­кладові і завжди робить і знає тільки те, що йому підходить. То­му не чекайте від нього ні затверджених розмов, ні заучених ма­нер, а завжди тільки правильного виявлення його ідей і поро­джуваної його нахилами поведінки.

Ви знайдете в нього невелике число моральних понять, які стосуються його справжнього стану, і жодного — про відносний стан людей: нащо вони могли б бути потрібні йому, якщо дитина ще не діяльний член суспільства. Говорить йому про волю, про власність, навіть про договір; наскільки він може розуміти, він знає, чому те, що його— його, а те, що не його - не його; крім цього, вій нічого не знає. Говоріть йому про обов'язок, про по­слух — він не зрозуміє, що ви хочете сказати; накажіть йому зробити що-небудь - він вас не послухає; але скажіть йому: якщо ви зробите мені таку саме приємність, я вам відплачу при нагоді тим же, і він поспішить догодити вам, бо не бажає нічого кращого, як розширити своє панування і здобути над вами права, які і вважає за непорушні. Можливо, він навіть не проти того, щоб займати певне місце, бути величиною, вважатися за що-небудь; але якщо цей мотив керує ним, то, значить, він уже відійшов від при­роди, і ви не зуміли з самого початку перегородити всі шляхи су­єтності.

Якщо, зі свого боку, він потребує допомоги, то попросить про неї байдуже першого-ліпшого — короля так само вільно, як свого лакея; всі люди ще рівні в його очах. З виразу, з яким він про­сить, ви бачите, що він усвідомлює, що ніхто не зобов'язаний ні­чого робити для нього; він знає, що виконання його прохання є ласка. Він знає також, що людяність спонукає бути милостивим. Його вислови прості й лаконічні. Його голос, його погляд, його жести виявляють істоту, яка однаково звикла до люб'язності й до відмови. Це не догадлива і низька покора, раба; не владний тон пана; іде скромне довір'я до подібного до себе, це благородна й зворушлива лагідність істоти вільної, але чутливої і слабкої, яка - благає про допомогу істоту вільну, але дужу й доброзичливу. Якщо ви виконаєте його прохання, він не подякує вам, але усві­домлюватиме, що на ньому лежить обов'язок. Якщо ви відмови­те, він не скаржитиметься, не наполягатиме, він знає, що це мар­но; він не скаже собі: «мені відмовили», а «це було неможливо»; а я вже казав, що проти ясно усвідомленої необхідності не обу­рюються.

Залиште його самого на волі, дивіться, як він діятиме, не ка­жучи йому ні слова; спостерігайте за тим, що він робитиме і як він братиметься до справи. Не маючи потреби доводити собі, що він вільний, він ніколи нічого не робить із пустощів і тільки для того, щоб показати, що він владний над собою: адже йому й б того відомо, що він сам собі пан. Він спритний, легкий, швидкий; у його рухах виявляється вся жвавість його віку, але ви не помі­тите серед них жодного безвільного. Що б він не робив, він ніколи не візьметься робити нічого вищого за свої сили, бо добре випробував і знає їх; його засоби завжди відповідатимуть його намірам, і мало коли він діятиме, не бувши впевненим в успіху. Він уважно спостерігатиме і розумно міркуватиме; він не буде без потреби розпитувати інших про все, що бачить; але спочатку дослідить сам і спробує з'ясувати собі те, що йому хочеться знати, перш ніж запитати. Якщо він опиниться у непередбаченому; утрудненні, то збентежиться менше, ніж інший; якщо становище_; буде небезпечним, менше злякається. Оскільки його уява зали­шається ще недіяльною і для її збудження нічого не робилося, він бачить те, що є, оцінює дійсний ступінь небезпеки і завжди збери гає свій спокій. Необхідність занадто часто тяжіла над ним, щоб він обурювався з неї; він несе її ярмо з самого народження; щоб він звик до неї; він завжди готовий до всього.

Займається він чи бавиться, те й друге рівнозначне для нього; його ігри - його заняття, він не почуває різниці між ними. До всього, що він робить, він ставиться з цікавістю, яка збуджує усмішку, волею, яка подобається, при чому виявляє воднораз склад свого розуму і коло своїх знань. Хіба це не відповідне до віку, не зворушливе і миле видовище — бачити гарненьку дити­ну, із жвавим і веселим поглядом, з вдоволеним і ясним виразом, з відкритою й усміхненою фізіономією, яка, граючись, робить найсерйозніші речі або глибокодумно займається найпустішими забавами.

Чи хочете ви тепер судити про нього шляхом порівняння? Зведіть його з іншими дітьми і залиште самому собі. Ви скоро побачите, хто з них далі пішов у справжньому розвитку, хто бі­льше наблизився до досконалості їхнього віку. Серед міських ді­тей не знайдеться такого спритного, як він; але він переважає і силою кожного з них. 3 селянськими хлопчиками він рівний си­лою, але переважає спритністю. В усьому, що доступне дитинст­ву, він судить, передбачає краще за них усіх. Якщо потрібно дія­ти, бігати, стрибати, пересувати тіла, підіймати тягарі, визначати відстань, вигадувати ігри, брати призи, подумаєш, що природа покірна його наказам, так легко підкоряє усе своїй волі. Він ство­рений для того, щоб керувати, щоб управляти рівними собі: талант, досвід замінюють йому право і владу. Дайте йому який за­вгодно одяг та Ім'я, однаково, він скрізь буде першим, скрізь ста­не вождем інших; вони завжди ночуватимуть його перевагу над собою; не бажаючи командувати, він буде начальником; не ду­маючи про послух, вони слухатимуться.

Він досяг зрілості дитинства, він жив життям дитини, він не втратив своєї досконалості ціною свого щастя; навпаки, одне сприяло іншому. Набуваючи всього розуму свого віку, він був щасливий і вільний, наскільки його конституція допускала це.

Якщо фатальна коса скосить у ньому цвіт наших надій, нам не доведеться оплакувати разом його життя і його смерть, ні загострювати нашої скорботи спогадом про ту, якої ми йому завдавали.

Ми скажемо собі: принаймні, він скористався своїм дитинством; він не втратив з нашої ласки нічого з того, що дала йому природа.

Дата добавления: 2015-05-24