Малювання як засіб вивчення світу

Не можна навчити правильно судити про довжину і величину тіл, не навчивши при цьому судити також про їх форми і навіть відтворювати їх, оскільки по суті це відтворення абсолютно за­лежить тільки від законів перспективи; а визначаючи довжину за її видимостями, не можна не відчути до деякої міри ці закони. Ді­ти, великі наслідувачі, все намагаються малювати: я б хотів, щоб мій хлопець займався цим мистецтвом не власне заради мистецт­ва, але щоб набути точності ока і гнучкості руки; та й узагалі не так важливо, щоб він знав те чи інше заняття, а щоб ній набув го­строти чуттів і тілесних навичок, які дає це заняття. Отже, я не зважуся запрошувати до нього вчителя малювання, який навчить його наслідувати наслідування і малювати з малюнків; я хочу, щоб у нього не було іншого вчителя, крім самої природи й інших. образів, крім самих предметів. Я хочу, щоб він малював будинок з будинку, дерево — з дерева, людину - з людини, і привчався таким чином, спостерігати тіла та їх видимі форми, а не приймати хибні й умовні наслідування за правильні. Я відраджу його навіть малювати що-небудь напам'ять без предметів доти, доки часті вправи не зафіксують їх фігур у його уяві, бо побоююся, що ін­акше, замінюючи дійсні речі химерними й чудними фігурами, він втратить знання пропорцій і смак до краси природи.

Я знаю, що при такому способі навчання його мазанина довго залишатиметься ні на що не схожою, що він пізно осягне красу контурів та легкість штриха художників, що йому, можливо, ні­коли не вдасться збагнути мальовничі ефекти і малювати зі сма­ком; зате він, звичайно, набуде точнішого окоміру, твердішої ру­ки, знання істинних відношень величини і форми між тваринами, рослинами та природними тілами і здатності швидше орієнтува­тися у грі перспективи. Саме цього мені й хотілося домогтися. І мій намір не стільки в тому, щоб він умів копіювати предмети, скільки в тому, щоб він знав їх; нехай він не вміє добре змалювати листя капітелі, аби тільки вмів показати мені живий акант.

Ми не знали, чим прикрасити нашу кімнату; ось готові при­краси. Язвелю вставити наші малюнки в рамки, прикрити доб­рим склом, щоб не можна було виправляти їх, і щоб кожний, ба­чивши, що вони залишаються в тому вигляді, як були намальовані, не ставився недбало до своєї роботи. Ярозвішу їх по порядку на стінах кімнати, кожний малюнок у двадцяти— тридцяти примірниках, які показують успіхи художника, з того моменту, як будинок зображався у вигляді неподобного чотирикутника, до того, коли його фасад, його профіль, його пропорції, його тіні відтворено з найбільшою точністю. Ці традації неминуче давати­муть нам щораз нові картини, цікаві для нас, цікаві для інших і здатні заохотити нашу ретельність.

Дата добавления: 2015-05-24