Метод природних наслідків

Ваша непокірна дитина псує все, до чого доторкнеться; не сердьтеся; віддаляйте від неї все, що вона може зіпсувати. Вона псує меблі, якими користується; не поспішайте давати їй нові: нехай вона відчує неприємність утрати. Вона розбиває, шибки у вікнах своєї кімнати: дайте вітрові віяти в неї вдень і вночі, не турбуйтеся щодо застуди; краще їй дістати нежить, ніж вирости безумною. Ніколи не скаржтеся на невигоди, яких вона вам за­вдає, але влаштовуйте так, щоб вона перша їх відчувала. Нарешті, ви наказуєте вставити нові шибки, як і попереду, нічого не кажучи. Вона і їх розбиває; тоді змініть метод; скажіть їй сухо але, без гніву: шибки мої; вони вставлені завдяки моїм піклуванням: хочу зберегти їх. Потім ви замикаєте її в тісну кімнату без вікон. Цей новий захід змушує її кричати, шаленіти: ніхто її не слухає. Незабаром вона стомлюється і змінює тон; вона скаржиться; з'являється слуга, бешкетник просить випустити його. Не намагаючись знайти приводу для відмови, слуга відповідає: я також повинен берегти шибки, і виходить. Нарешті, після того, як дитина провела в такому становищі кілька годин, досить довго, того, щоб знудьгуватись і запам'ятати його, хто-небудь подаси їй думку запропонувати вам угоду, за якою ви повертаєте їй волю, а вона не битиме більше шибок. Нічого кращого вона не вимагає. Вона просить покликати вас; ви з'являєтеся; вона робить вам свою пропозицію, а ви приймаєте її в ту ж хвилину, кажучи: це дуже добре придумано; ми обидва будемо у виграші; як це у вас раніше не виникло такої доброї думки. Далі, не вимагаючи від неї ніяких запевнень і підтверджень її обіцянки, ви з радістю цілуєте її і негайно вводите в її кімнату, вважаючи це погодження таким же священним і непорушним, як коли б воно було скріплене клятвою. Як ви думаєте, яку ідею вона засвоїла на підставі цього заходу про святість договорів і про їх користь? Я жорстоко помиляюсь, якщо на землі знайдеться хоч одна ще незіпсована дитина, яка, зазнавши такого випробування, зважиться після цьо­го умисно розбити шибку.

Ми вступили тепер у моральний світ, і двері для пороку від­чинилися. Разом з договорами та зобов'язаннями народжується обман і брехня. Якщо можна робити те, чого не слід робити, з'являється бажання це приховати. Якщо інтерес змушує обіцяти, сильніший інтерес може примусити порушити обіцянку; все пи­тання в тому, щоб порушити її безкарно; природний засіб —таї­тись і брехати. Не маючи змоги запобігти порокові, ми вимушені його карати. І от, разом з облудами починаються злигодні людсь­кого життя.

Я вже сказав про це досить, щоб дати зрозуміти, що ніколи не слід накладати на дітей кару як кару, але що вона має бути при­родним наслідком їх поганого вчинку. Тому ви не декламувати­мете проти брехні, ви не каратимете їх саме за те, що вони збре­хали, але ви влаштуєте так, що всі погані наслідки брехні, на­приклад, недовір'я, коли сказано правду, обвинувачення, не зва­жаючи на всі протести, в поганому вчинку, який не був зробле­ний, впадуть на їх голову, якщо вони збрешуть.

Дата добавления: 2015-05-24