Умови розвитку захворювання при психосоматичних хворобах

Психосоматика виникла в історико-медичному аспекті як антитеза односторонньому органоцентричному сприйняттю хвороби, яке відриває людина від оточуючого світу. Психосоматика припускає, що хвору людину потрібно розглядати як істоту, яка живе і діє із всіма її міжлюдськими відношеннями і взаємодіями зі світом, з його культурними нормами і цінностями. В мовному спілкуванні з пацієнтом спочатку виявляється його суб’єктивний досвід. Але це зовсім не означає, що психосоматика обмежується психогенезом як причинною концепцією. Суб’єктивний погляд і відповідно сприймаюче середовище завжди визначаються селективно і з особистісним акцентом. Такий погляд визначається в більшій чи меншій мірі спільними “тілесно-спадковими” якостями особистості. Спостереження за хворим і вивчення його життя дозволяють встановити, хоч і приблизно, що уявляє собою формуючий вплив середовища (наприклад, в ранньому дитинстві), а що залежить від успадкованого “приданого”.

Дивно, з якою переконаністю говорять сьогодні про вирішальний вплив середовища, наприклад, при характерологічному розвитку, при невротичних і психосоматичних порушеннях і як настільки ж переконано говорили колись про значення спадковості. Часто при цьому питання про взаємовідношення схильності і середовища стають тільки в плані альтернативи.

В сучасному психосоматичному патогенезі визнається багатофакторність в поясненні психосоматичних захворювань. Соматичний і психічний, вплив схильності і середовища, фактичний стан оточуючого середовища і його суб’єктивна переробка, фізіологічні, психічні і соціальні впливи в їх сукупності і на доповнення один одного – все це має значення в якості різнобічних впливів на організм, які описуються як “фактори”, які взаємодіють між собою.

Для психогенних захворювань, тобто неврозів, і соматичних функціональних розладів невротичного характеру, Х.Шепанк в більшому огляді, присвяченому результатам багаторічного дослідження спадковості і середовища, оцінив значення компонентів дисперсії (табл.1)

Компоненти дисперсії в генезі психогенних захворювань

Спадкові фактори – біля 30% Ранній розвиток – біля 25% Дитинство – біля 15% Події життя – біля 15% Соціальні впливи – 10% Інші – біля 5%

Таким чином, на першому місці стоять фактори спадковості (30%). Потім іде ранній розвиток (25%), і, накінець, якщо об’єднати всі три наступні фактори, то у 40% випадків має значення взаємодія з оточуючим середовищем у наступному житті. До цих факторів ми ще повернемось.

При більшості соматичних захворювань велику роль відіграють фактори спадковості.

Це положення при детальних кількісних дослідженнях стає більш диференційованим: для більшості психосоматичних скарг і симптомокомплексів приходиться шукати формуючі впливи (“чому тут?”), тобто орган з спадково обумовленою схильністю (диспозицією). Чи проявить себе диспозиція, чи перейде вона в прояві хвороби (“чому зараз?”), залежить від подальшого протікання життя, тих трудностей і полегшень, які відчуває людина. І чи перейде обумовлене диспозицією захворювання знову в латентну форму, залежить від подальших умов життя, від успіху лікування і не менш часто від соціальної підтримки з сторони оточуючих.

Наглядним є свого роду природний експеримент з народженням близнюків, який при сучасних методах досліджень дозволяє знайти відповіді на питання про взаємозалежності схильності і впливу оточуючого середовища.

Близнюковий метод і проблематика “схильність – оточуюче середовище”

Класичний близнюковий метод H.Siemens (1924) засновується, зокрема, на порівнянні генетично однорідних однояйцевих і генетично різнорідних двояйцевих близнюків. У спадково однорідних однояйцевих близнюків відмічається висока, а у двояйцевих – низька конкордантність, що указує (при статистичній обробці) на питому вагу спадкових факторів, в тому числі і при психосоматичних захворюваннях.

Метод забезпечення суцільної виборки прийнятий Датським регістром близнюків, який з 1954 року намагається досліджувати всі народження близнюків в датській популяції. Інший шлях – клінічно орієнтовані дослідження близнюків, як це робить Фершуер.

Датські дослідники близнюків у своїй публікації про ступені конкордантності у спадково ідентичних ОБ і спадково неідентичних ДБ привели дані про розглянуті психосоматичні захворювання. (табл.2)

Конкордатність близнюків за певними захворюваннями при обстеженні 4368 пар однієї статі в Датському регістрі близнюків.

Захворювання	Конкордантність ОБ ДБ
Туберкульоз Ревматична лихоманка Ревматоїдний артрит Бронхіальна астма Інфаркт міокарда	54% 33% 50% 65% 33%	27% 10% 5% 38% 27%
Рак Кримінальні і дрібні злочини	13% 53%	14% 22%

Вартим уваги тут є те, що психосоматичними у вузькому смислі слова стали ті захворювання, при яких виявились чіткі протиріччя. Хвороби, при яких ці протиріччя відсутні (наприклад, рак), виникають скоріше під впливом неспецифічних зовнішніх факторів (харчові продукти, спосіб життя, тривалість куріння і т.д.). Популяції хворих близнюків досліджував Фершуер. Він вибирав у стаціонарах хворих, а потім ретроспективно одержував відомості з загсів про народження близнюків, яких потім систематично обстежували до тих пір, поки вони були доступними. При цьому відбирали тільки ДБ однієї статі, так як різностатеві близнюки складають інший варіант (табл.3).

Порівняння клінічних довільно підібраних серій близнюків за Фершуером

Захворювання (кількість хворих)	ОБ	ДБ
Туберкульоз (381) Виразкова хвороба шлунка (72) Холелітіаз (40) Ревматоїдний артрит (137) Бронхіальна астма (39) Есенціальна гіпертензія (34) Цукровий діабет (57) Тиреотоксикоз (49)	51,6% 25,0% 26,6% 28,4% 33,3% 53,0% 56,8% 47,0%	22,2% 10,7% 6,5% 8,2% 5,6% 21,8% 13,0% 3,1%
Рак (196) Ендемічний зоб (36) Силікоз (28)	17,4% 69,5% 89,3%	10,8% 71,4% 34,8%

Дата добавления: 2015-05-07