Контрольна робота №7

1.Хвилястість поздовжнього профілю. Визначення хвилястості для ділянки дороги прямої в плані або на кривій в плані з кутом повороту до 8˚.

Хвилястість поздовжнього профілю, яка виникає при неблагополучному поєднанні увігнутих і випуклих вертикальних кривих, характеризується відношенням видимих розмірів стріли прогину ведучої лінії до відстані між вершинами прогину. Математичною характеристикою візуальної плавності прогину являється кут при вершині прогину ψ, утворений дотичними в точках перегину лінії (рис. 1)

(1)

f – видима стріла прогину;

l – видима довжина прогину.

Видимі розміри f і l і, а також візуальна плавність хвилястого поздовжнього профіля залежить від висоти очей водія Н над ділянкою прогину, відстані від спостерігача до стріли прогину і кривизни траси в плані.

Для ділянки дороги прямої в плані або на кривій в плані з кутом повороту до 8˚

(2)

f – стріла прогину в поздовжньому профілі,м (див. рис.2);

L – відстань від водія до початку прогину,м (для доріг I категорії 1500 м, для інших категорій 1000 м);

l – довжина прогину, м (див. рис.1);

Н – висота очей водія над хордою прогина, м.

Для траси, прямолінійної в плані,

(3)

h – висота очей водія над проїзною частиною дороги, м (h=1,2 м);

l₁ - відстань від водія до вершини перегину в поздовжньому профілі, м;

і₁ і і₂ – поздовжні ухили, в долях одиниці;

С_зм – зміщення водія відносно ведучої лінії, м (С_зм=1,5 м).

Якщо між водієм і прогином перегинів в поздовжньому профілі немає,

Рис. 1 Визначення стріли прогину в поздовжньому профілі на прямій

в плані або при куті повороту траси не більше 8˚ а, б – поєднання одної увігнутої і двох випуклих вертикальних кривих; в – поєднання увігнутої вертикальної кривої з випуклою кривою і прямою

Рис.2 Схема до визначення видимого кута при вершині прогину в поздовжньому профілі: Н – висота очей водія над стрілою прогина; f – стріла прогину; l₁ – відстань до вершини прогину.

Умова візуальної плавності дороги на ділянці з прогином в поздовжньому профілі

Якщо ця умова не виконується, рекомендується збільшити радіуси вертикальних кривих, які утворюють прогин, або кут повороту траси в плані.

Орієнтовно можна прийняти, що для забезпечення візуальної плавності дороги довжину прогину потрібно збільшити або стрілу прогину зменшити в К раз, де

2. Озеленення доріг. Компоновка груп дерев. Основні вимоги.

Так само як і будь-який будівельний матеріал, «зелений матеріал» має власні неповторні якості. Форма крони, висота ствола, забарвлення листя і кори, щільність крони — всі ці характеристики прямо пов'язані з декоративними властивостями зелених насаджень і впливають на їх підбір при архітектурно-ландшафтній організації. Ці особливості позначаються на композиційних побудовах груп озеленення. Переважають групи з контрастними візуальними властивостями дерев і чагарників: по висоті, формі крони, забарвленню і т, д. Найбільш простий спосіб — створення змішаних груп з хвойними і листяними породами, які самі по собі володіють контрастними зовнішніми ознаками. Включення в групи вічнозелених рослин збагачує їх сприйняття в зимову пору року.

Окрім зовнішніх декоративних властивостей, при підборі порід озеленення в дорожньому середовищі має значення така властивість, як газостійкість дерева або чагарника. Практично породи дерев і чагарників підбирають, використовуючи спеціальну літературу по озелененню.

У всіх випадках доцільно створювати композиційні форми, що наближаються до природних. Виключається посадка у вигляді геометричних фігур, рівномірних рядів з постійним ритмом, симетричними лініями і групами. Посадки повинні створювати відчуття природних груп, характерних для пейзажних якостей даного місця. Окремі дерева або невеликі групи є малоприйнятними, оскільки при динамічному сприйнятті вони гратимуть незначну роль і створюватимуть ефект «дроблення» ландшафту. Доцільні протяжні (40—50 м і більше) щільні групи з вираженою ярусністю. При проходженні дороги безпосередньо по лісовій ділянці, якщо потрібні додаткові посадки, слід використовувати лише породи, що зустрічаються в даному лісі. Компоновка таких груп має пов'язувати їх із загальною композицією лісового ландшафту.

Просторові акценти створюються тоді, коли необхідно внести різноманітність до дорожнього середовища. При відкритому рівнинному ландшафті додаткові заходи щодо озеленення потрібні, щоб створити форми, що запам'ятовуються, різноманітять загальну площинну картину, характер якої приводить до швидкої стомлюваності водія, своєрідного інформаційного голоду.

Компоновка груп озеленення як просторових акцентів допускає використання виразніших форм (наприклад, чергування дерев з кулевидною і конусовидною кронами), рослин яскравих декоративних властивостей (наприклад, таких чагарників, як ялівець козацький, калина звичайна і ін.). Тут виходять не з принципу «пейзажної» реконструкції, а користуються прийомом «зеленого будівництва», коли не відтворюється втрачений придорожній ландшафт, а компонується новий штучний ландшафт з використанням природніх матеріалів.

Дата добавления: 2015-05-07