Які характерні особливості рукописної книги Київської Русі?

Рукописна книга Київської Русі має свої, притаманні тільки їй особливості. Вже майстрів перших відомих нам книг характеризували високий рівень художньої культури, вивершений смак.

Перше, що варто відзначити, це різноманітні формати та обсяги книг залежно від змісту та призначення: або великий фоліант близько тисячі сторінок пергаменту чи паперу, або невеличка книжка кишенькового розміру. Вони виконані й скомпоновані гармонійно, а їх обсяг відповідає формату. Це свідчить про високий рівень майстер- ності переписувача та художника, які робили книгу.

У рукописній книзі провідне місце займає шрифт — устав та напівустав, скоропис вихори* стовувався дуже рідко. Устав та напівустав давали можливість зробити красиву, ритмічно насичену сторінку. Як правило, текст писався у два кольори: чорним і червоним. Червоним — перші рядки, звідси вираз "червоний рядок", а також окремі слова або речення, на які читач повинен був звернути особливу увагу. В рукописах великого формату текст компонувався у два стовпчики. В книжках малого розміру на кінцевих сторінках, за наявності вільного місця, текст закінчувався фігурним трикутником.

Перед писанням сторінки розліновувалмся пи- салом з рогу, без барвника, при цьому визначалися також поля. Лівий бік був завжди ідеально рівний, а рвдки праворуч лід це правило не підпадали. Пусті місця заповнювалися різними позначками: крапками, рисочками тощо, часто вони виконувалися кіновар'ю. Допоміжний апарат — колонтитули, колонцифри — також писалися червоним. Це робило книгу ошатною і СВЯТКОВОЮ.

В оформленні староруської книги широко використовувався декоративний елемент - в'язь. Це специфічний вид написання літер, коли назва або слово виконували роль орнаменту. Вони писалися червоною фарбою, а в "престижних" виданнях - золотом.

Рукописна книга насичена ініціалами, що виконували декоративні й символічні функції. Вражає їх розмаїтість: геометричні, каліграфічні,

рослинні, сюжетні та змішані мотиви. Нерідко зустрічаються зображення сценок повсякденного життя, фігурки риболовів, сіячів, орачів, воїнів тощо. Ініціали-гіганти, характерні для європейської рукописної книги, в руській майже не зустрічаються або дуже рідко, причому за кольором дуже барвисті: червоні, сині, жовті, зелені та золоті.

Широко і зі смаком на сторінці компонувалися заставки, їх завдання - привернути увагу читача до початку розділу. В одній книзі могло бути від З де? 6 заставок, але є рукописи із значно більшою кількістю. В композиції окремих заставок вводилися - зображення святих. Слід наголосити, що орнаменти будувалися на традиційних елементах та колористичних рішеннях української народної творчості. В окремих випадках використовувалися кінцівки, ще рідше — рамки і таблиці.

Важливою частиною художнього оформлення рукописної книги були мініатюри. Вони діляться на вихідні, або лицеві, й ті, що власне, "відкривають" текст. Зображення займало цілу сторінку. Ілюстрації "розсипані" по всьому тек-сту: чверть- та півсторінкові, оборочні, на полях. Для цього періоду характерна особливість — велика кількість ілюстрацій в одній книзі, що становили цикли по 2-3, а то й більше зображень. Окрім функції оздоблення, мініатюри допомагали глибше засвоювати зміст. Рукописи із значною кількістю ілюстрацій прийнято називати лицевими. Це прекрасні, високохудожні твори.

Усі рукописні книги "одягалися" в оправи для захисту та надання ошатного вигляду. Для виготовлення оправи використовувалися добре висушені й оброблені дошки, які надійно скріплялися з блоком. Вони покривалися шкірою, а подекуди й коштовними тканинами. Оправи оздоблювались металевими прикрасами — жуковинами та середниками, які були багато орнаментовані. Жуковини прикрашалися золотою сканню, філігранню, зерню, фініфтю, а на середниках були намальовані сюжетні сцени/із святого письма або житія. Такі оправи називались окладними. Обов'язковим елементом були орнаментовані застібки, відлиті з металу, найчастіше бронзи.

За окремим замовленням обріз рукописної книги оброблявся спеціальним інструментом по кольоровому або золотому тлу. Ця техніка називалася басменням. Відтак книга була схожа на коштовну річ або ювелірний виріб. Більшість майстрів рукописної книги анонімна, лише зрідка ми подибуємо згадки про імена, але вони не достовірні. Напевно можна творити про школу або спрямування в оформленні книги, характерні лише для певного регіону, де^активно використовувалися місцеві особливості декоративного мистецтва та кращі досягнення рукописання в Європі. Рукописні книги стали цінним надбанням нашої культури.

Дата добавления: 2015-05-09