Ранньохристиянське і романське мистецтво західної Європи

Термін «романський стиль», застосовуваний до мистецтва 11-12 ст., Відображає об'єктивно існуючий етап в історії середньовічного мистецтва Західної і Центральної Європи. До 10 ст. розглядається звичайно як час «раннього», а з 11 ст.- як час «зрілого» романського мистецтва. Споруди романського стилю дуже різноманітні за типами, за конструктивними особливостями і декору. Найбільше значення мали храми, монастирі і замки. Міська архітектура, за рідкісними винятками, не отримала такого широкого розвитку, як архітектура монастирська. У більшості держав головними замовниками були монастирські ордена, зокрема такі потужні, як бенедиктинський, а будівельниками і робітниками - ченці. Матеріалом для романських будівель служив місцевий камінь, так як доставка його здалеку була майже неможлива унаслідок бездоріжжя і з-за великого числа внутрішніх кордонів, які треба було перетнути, сплачуючи кожного разу високі мита. Принципи архітектури романського періоду отримали найбільш послідовне і чисте вираження в культових комплексах. Головним монастирським будівлею була церква, рядом з нею містився внутрішній дворик, оточений відкритими колонадами. Храми, типові для романського стилю, частіше всього розвивають стару базилікальнй форму. Романська базиліка - тринефна (рідше пятинефном) поздовжнє приміщення, що перетинаються одним, а іноді і двома трансепту. Для зовнішнього вигляду романських церков характерні масивність і геометричність архітектурних форм (паралелепіпед, циліндр, напівциліндр, конус, піраміда).

У 11 -12 століттях одночасно з архітектурою й у тісному зв'язку з нею розвивалася монументальний живопис і відродилася монументальна скульптура після кількох століть майже повного його забуття. Образотворче мистецтво романського періоду було майже повністю підпорядковане релігійному світогляду. Фігури типово романської композиції знаходяться в просторі, позбавленому глибини; немає відчуття відстані між ними. В основному в мистецтві романського періоду панує любов до всього фантастичного, часто похмурій, жахливому. Основним матеріалом скульптури був камінь. У романський період виняткову роль відігравало орнаментальне мистецтво з надзвичайним багатством мотивів. Його джерела дуже різноманітні: спадщина «варварів», античність, Візантія, Іран і навіть Далекий Схід. Романська монументальна скульптура, фресковий живопис і особливо архітектура зіграли важливу прогресивну роль у розвитку західноєвропейського мистецтва, підготували перехід до більш високого ступеня середньовічної художньої культури - мистецтва готики. Разом з тим сувора експресія та проста, монументальна виразність романської архітектури, своєрідність монументально-декоративного синтезу визначають і неповторність внеску романського мистецтва в художню культуру людства.

Дата добавления: 2015-05-09