Суспільне життя та його сфери

Суспільна свідомість її форми.

Філософія речення.

1887р. Варшавський вікар Л.Заменгоф створив таку мову, яка є мовою міжнародного спілкування – есперанто. Великим значенням для аналізу речення, а не слова мали праці таких філософів ХІХ-ХХст. Расел, Відгінштейн, Фреге, Карнап. В перше філософія речення викладена Відгінштейном у його “логіко-філософському трактаті”. В розповідних реченнях на відмінно від слова виявляється істинність чи омана. При розгляді будь-якого речення слід брати до уваги два моменти: що відповідаї реченню в реальній дійсності?; яким чином пов’язані слова у реченні?. В першому випадку нас цікавлять значення і смисл речення, а в іншому його граматика, синтаксис.

Наука яка вивчає значення і смисли висловлювань наз. Семантикою. Прагматика – така філософія мови, яка вивчає цінність установки особистості, які є у висловлюваннях. Мета мова – це мова на основі якої досліджується інша мова, а мова яку досліджують є об’єктною. Машинна мова – це мова запису програм, алгоритмів і змісту інформації, яка зберігається в пам’яті обчислювальних машин.

Свідомість – це вища форма відображення об’єктивної реальності, яка притаманна людині, являє собою сукупність психічних процесів. Свідомість не фіксується ніякими приладами, але здатна фіксувати сама себе. Ця унікальна здатність наз. Самосвідомістю, або само рефлексацією людської свідомості або думки.

Головним завданням соціальної філософії є пізнання закономірностей, функціонування суспільства. Філософія розглядає різні підходи до пояснення сутності суспільного життя. Надольний, Андрущенко та ін. виділяють такі сфери суспільного життя: 1. матеріальна – охоплює процеси матеріального вир-ва, розподілу, обміну, споживання, а також продуктивні сили виробничі відносини, нтп і технологічну революцію. 2. соціально-політична – включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві, а саме національні, групові, державні тощо. Ця сфера охоплює такі явища і процеси як революція, реформа, війна. Функціонують тут такі інститути: партія, держава, суспільні організації. 3. духовна – це сукупність ідей, поглядів, настанов, тобто виробництво свідомості, як індивідуальної так і суспільної. 4. культурно-побутова – охоплює виробництво культурних цінностей передачу їх від одного покоління до іншого, життя сім’ї, побутові проблеми, освіту, виховання. Усі сфери життєдіяльності взаємопов’язані, а тому їх треба розглядати лише в єдності. В центрі кожної сфери людина.

Дата добавления: 2015-05-07