Філософія пізнання

Філософія людини

Людина – суспільна істота, продукт і суб’єкт трудової діяльності і культури, вищий ступінь у розвитку живих організмів. Хоча сутність людини і відрізняє її від тварини, але все ж таки видимі ознаки є істотними і розкривають сутність людини. В основі історичного буття і розвитку людини є трудова діяльність – це і є сутність людини. Ця діяльність відбувається в рамках сусп. вироб. Людина не може виробляти і займатися труд діял. Не вступаючи прямо чи опосередковано в сусп. Відносини, сукупність яких і створює сусп. З розвитком сусп. Вир. І трудової діяльності розвиваються і суспільні відносини людей, в залежності від того, як індивід вбирає, освоює і реалізує сукупність суспільних відносин відбувається і її власний розвиток. Але людина – не тільки результат розвитку суспільства і суспільних відносин, але в свою чергу і їх творець. Визначальною умовою становлення людини є праця – виникнення якої ознаменувало собою перетворення тваринного предка в людину. В соціальному відношенні праця потягнула за собою формування нових соціальних якостей: як то мова, мислення, спілкування, переконання, ціннісні орієнтації, світогляд. В психологічному відношенні природні інстинкти поділилися на: 1.придушені, загальмовані, підкорені контролю розуму. 2. перетворилися в новий якісний стан суто людської пізнавальної діяльності, інтуїцію. Все це означало появу нового біологічного виду homo sapiens – людина розумна, соціальна. Проблему особистості не можна вирішити без чіткої філософської постановки питання про взаємозв’язок особистості і суспільства. Поняття індивід – підкреслює передусім біологічні характеристики людини, її приналежність до виду людини розумної, тут значення мають не тільки здоров’я і фізична краса, але задатки здібностей, характерні особливості психіки які успадковуються від батьків. Поняття особистості – містить у собі сукупність усіх соціальних ролей даної людини, всіх суспільних відносин, найважливішими серед яких є становлення до громадського обов’язку, а також до настанов суспільної моралі. Поняття індивідуальність – визначає зміст неповторного духовного світу людини, її найвищі цінності, справжня духовність, як основна характеристика індивідуальності орієнтується на цінності гуманістичного, морального змісту.

Пізнання: процес здобування знань, створення образів, моделей, теорії реальності (інформативний аспект пізнання); прагнення оволодіти реальністю, проникнути в її прихованні підвалини (активіський або вольовий аспект пізнання); бажання досягти найважливішого, найпозитивнішого для людини стану досконалості (смисловий аспект). “Гносис” – пізнання, “логос” – учення. Пізнання має такі риси: Об’єктивний характер; пізнаванність; пізнання “проходить через нашу голову, мислення” (інформаційний простір); пізнання має творчий характер; пізнання тісно пов’язане з практикою.

Дата добавления: 2015-05-07