Новий соціальний ідеал у філософії Просвітництва

Раціоналізм, сенсуалізм – як альтернативні засади пізнавального процесу.

Раціоналізм – (rabio-розум) – це філософський напрямок, згідно з яким основою пізнання виступає людський розум. Рене Декарт, Спіноза.

Сенсуалізм – (sensus) – це філ. напрямок згідно з яким основою пізнання виступають людські почуття Берклі, Локк.

Рене Декарт. (1596-1650) жив і творив, коли складалась централізована влада у Франції, в ті часи складалась церква, на чолі якої був кардинал Ришельє. Мріяв стати військовим, навчався в Єзуїтському коледжі.

Головні праці: “Правила для керівництва розумом”, “Розмірковування про метод”, “Розмірковування про першу філософію”, “Начало філософії”. Декарт визначає матеріальне і в той же час про його ідеалістичне сприйняття свідчить визнання існування Бога. Головний принцип – в усьому сумніватись. Кредо – я, мисляча річ або річ, яка має властивість мислити. Залишив вчення “Про вродженні ідеї” – це ідеї, які народжуються з людини і існують з нею завжди. До вроджених ідей Декарт відносить ідею Бога, як істоти найдосконалішої, деякі загальні ідеї та аксіоми наприклад у математиці – якщо до рівних величин додати рівні, то результат буде рівним.

Джон Локк (1634-1704) на відміну від Декарта, він звертається до досвіду, які дають нам почуття. Думка: вроджених ідей у людині бути не може. У відповідності із тим він вважає єдиним джерелом знань є досвід, який виступає у двох сферах: зовнішнього і внутрішнього.

Зовнішній досвід – його об’єкт зовнішній світ. Виступає як сукупність відчуттів: жовтого, білого, гарячого, холодного, м’якого. Внутрішній досвід – об’єкт, діяльність душі людини. Виступає як сприймання таких операцій нашого мозку, як сумнів, віра, бажання.

Просвітництво (нести знання) – яке пов’язане з освітою, характеризує Францію 18 ст.

Для філософів-просвітників характерні:

-критика віджилих феодальних відносин;

-критика релігійних забобонів;

-захист природних прав людини та свободи;

-вважали, що на чолі держави має бути досвідчений монарх.

Жан Жак Руссо. (1712-1778) – з бідної родини. Батько не міг дати йому освіту, здобув вищу освіту шляхом самоосвіти, самотужки пише дисертацію, яка присвячена на виховання людини, захищає в академії в Джеджоні. Відомий в багатьох наукових галузях: економіст, політик, філософ, письменник. Виступає на захист бідноти. Ставить проблему: “що таке приватна власність?” – це зло, вона розділила їх на багатих і бідних, вона роз’єднує людей – це поділ соціальної нерівності.

Дені Дідро (1713-1784) очолював енциклопедичний гурток. Ставить питання: “Природа безкінечна, ніким не створена, нічого крім природи там немає”. У французькому просвітництві слід вказати 2 напрямки:

-дейлістичний

-матеріалістичний

До дейлістичного – входили: Вольтер, Монтеск’є, Жан Жак Руссо. До матер. напряму Дідро, Гольбах, Гельбецій.

Деїсти – визначають Бога – першопричиною світу, заперечували його втручання в природу та перебіг історичних подій. Однак як і матеріалісти вони заперечували містичне вчення про одкровення, виступали проти релігії догматів, відстоювали свободу совісті. Матеріалісти – Гельбецій, Гольбах пізнаючи закони природи в основі яких лежить механіка Ньютона і які аналогічні у природи і в суспільстві. Стверджували, що люди здатні створювати справді гуманне суспільство на основі принципів свободи, рівності та братерства – вони стали гаслами Великої Буржуазної революції.

Дата добавления: 2015-05-07