Особливості соціальних установок дорослих сліпих до зрячих та зрячих до сліпих

Причини виникнення емоційних, соціальних, поведінкових та інтелектуальних проблем у слабозорих дошкільників

За дослідженнями І.М. Некрасової причини виникненняемоційних, соціальних, поведінкових та інтелектуальних проблем у слабозорих дошкільників можна поділити на три групи: зовнішні, внутрішні та природні.

Зовнішні:

- невідвідування дитиною дошкільного закладу і наступну його важку адаптацію до умов спеціалізованого дитячого садка;

- особливий тип виховання дитини в сім’ї [гіперопіка], що характерно у віпадках важкої зорової патології;

- певний характер і спрямованість середовища [спецдитячий садок, спецшкола], загальний рівень соціо-культурного та економічного розвитку оточення;

- нервові відхилення функціонального характеру на фоні серйозної соматичної чи зорової патології при збереженому інтелекті в рамках вторинного психодефекту [надкомпенсації];

- неповна сім'я, деформоване у структурному чи віковому відношенні середовище спілкування дошкільника;

- психічна патологія батьків;

- непослідовність вимог та емоційна нестабільність відношень всередені діади “Дитина-Батьки”;

- недооцінювання соціально-моральної та етично-виховної цінності гри, вузький соціально-ігровий простір, ігрові стереотипи для випадків зорової патології, вербалізація ігрового досвіду;

- відсутність соціально ціннісного практичного досвіду як результу відсутності розвиваючого компоненту в педагогічних ситуаціях та неврахування особливих тифлопотреб дитини з дефектом зорового аналізатора.

Внутрішні:

- тяжкі соматичні розлади, що впливають на органіку нервової тканини [центральної та вегетативної нервової системи, кори головного мозку], травми головного мозку;

- інтелектуальна обдарованість у сполученні з патологією зорового аналізатора [афективний характер емоційної сфери та порушення динаміки протікання нервових процесів];

- супутні зоровому дефекту нервово-психічні аномалії;

- патологія генетичного матеріалу, спадкова психічна патологія;

- спадково зумовлені дефекти обміну, що впливють на визрівання мозкових структур [фенілкетонурія, органічна деменція, епілепсія, тощо];

- нервово-психічні відхилення при порушенні інтелекту;

- пологові травми.

Природні:

- психологічна специфіка кризових періодів;

- психологічні особливості переходу від однієї вікової стадії до іншої;

- психологічна адаптація до ситуації зниження гостороти зору і сенсорно-деприваційний комплекс, пов’язаний з дефектом зорового аналізатора.

Дослідження, проведені А.І.Суславічюсом по визначенню соціальних установок дорослих сліпих до зрячих, показали, що характерними для них є:

1) Соціальна установка залежності. Сліпа людина із такою соціальною установкою вважає, що зрячі повинні все за неї робити. Активність особистості при такій установці зводиться до мінімуму.

2) Соціальна установка уникнення зрячих. За думкою автора, коріння такої установки знаходиться в закономірностях спілкування, поскільки принята подібність між людьми збільшує їх взаємну привабливість. Цим психологічним явищем пояснюється той факт, що дехто із сліпих добре відчуває себе лише серед сліпих.

3) Адекватна соціальна установка, яка характеризується тим, що сліпа людина однаково ставиться як до сліпих, так і до зрячих, тобто не класифікує людей за ознакою зорового порушення або його відсутності, і не організовує на цій основі свою поведінку.

Дослідженнями О. Г. Литвака щодо установок зрячих до сліпих визначено такі їх три види:

- побоювання сліпих і у зв¢язку із цим прагнення уникнути спілкування;

- перевищення можливостей незрячих і через це надмірна до них вимогливість;

- адекватне ставлення.

-

Дата добавления: 2015-05-07