Сформулюйте причини та умови формування злочинних груп. 2 страница

Періодом офіційного визнання організованої злочинності як явища можна вважати 1984—1989 рр. Саме в той час почалося стрімке зростання темпів і масштабів цього явища, а також його висвітлення у засобах масової інформації та широке наукове дослідження.

Організована злочинність в Україні є наслідком комплексного впливу різних чинників: економічних, політичних, правових, організаційно-управлінських, психологічних.

Суб'єктом організованої злочинності виступає певний різновид злочинної групи. Згідно з класифікацією така група характеризується попередньою змовою, кримінальною головною метою створення і функціонування, організованістю. Основними, найбільш інформативними психологічними характеристиками кримінальної організованості є згуртованість, функціонально-рольова структура, спрацьованість, сумісність.

В організованій злочинній групі більшість її членів мають вузьку спеціалізацію, виконуючи від однієї до трьох споріднених функцій. Отже, організована злочинна група — це група, якій притаманні кримінальна головна мета створення і функціонування, вчинення злочинів за попередньою змовою, згуртованість, функціонально-рольова структура, спрацьованість і сумісність.

Сучасна правоохоронна практика зіштовхується з різноманітними, але в більшості типовими трансформаціями організованих злочинних груп.

Правоохоронна практика свідчить, що злочинні організації відрізняються одна від одної залежно від способу утворення.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

43. Сформулюйте поняття та умови встановлення психологічного контакту із співрозмовником у професійному спілкуванні працівників юридичної галузі.

Психологічний контакт в юридичній діяльності — це прояв юристом і громадянином взаєморозуміння і поваги цілей, інтересів, доводів, пропозицій, які приводять до взаємного довір’я і сприяння один одному.

У ході оцінювання відбувається зовнішнє сприйняття один одного, формування першого враження, яке складається на основі сприйняття зовнішнього образу людини, її експресивних реакцій (хода, поза, жести, міміка та ін.), мови і особливостей голосу. Вже в процесі взаємного оцінювання між людьми виникають симпатія чи антипатія (зазвичай вони складаються на підсвідомому рівні). Розвиток контакту продовжується, безперечно, лише при наявності позитивного ставлення один до одного, тобто коли є взаємна симпатія. Працівнику юридичної праці для розвитку психологічного контакту необхідно викликати до себе почуття симпатії з боку будь-якої особи, з якою йому доводиться спілкуватися. Щоб викликати симпатію до себе, іноді доводиться грати роль зацікавленої людини. Бо люди шукають зближення з тими, хто їх підтримує. Вони тягнуться до того, хто розглядає їх як особистість, у якої є певні позитивні риси.

Найбільший інтерес до себе і до процесу майбутнього спілкування юрист може викликати у людини в ході бесіди. Якщо він показує своєму співрозмовнику, що уважно слухає його, проявляє співчуття і інтерес до предмету розмови, демонструє повагу до його особистості, то можна розраховувати на успіх у встановленні психологічного контакту.

У юриста, наприклад, слідчого, інспектора карного розшуку, співробітника відділу по боротьбі з економічними злочинами, досить часто розмова носить неприємний характер. Щоб встановити психологічний контакт в даній ситуації слід показати співрозмовнику при всіх відмінностях позицій і розходженні точок зору готовність його зрозуміти і обговорити його аргументи. Не чинити прямого тиску, не демонструвати силу власного "Я", а проявити прихильність до людини і готовність її вислухати, зрозуміти і розібратися в суті того чи іншого питання.

Важко запропонувати який-небудь алгоритм, наслідування якого гарантовано забезпечує встановлення психологічного контакту в будь-яких ситуаціях діяльності юриста. Занадто багато причин і факторів впливають на цей процес. Але розкрити, виходячи з наявних теоретичних досліджень, узагальнення досвіду юридичної практики, в тому числі й особистої, сукупність психологічних прийомів з метою вирішення проблеми встановлення психологічного контакту, являється можливим.

Суттєві психологічні фактори, які зумовлюють встановлення психологічного контакту:

— психологічна складність, об’єктивна чи суб’єктивна оцінка небезпеки тих справ, з приводу яких юрист чинить спробу встановити психологічний контакт;

— психологія співрозмовника (потерпілого, підозрюваного, звинуваченого, свідка, який бажає отримати юридичну консультацію та ін.), зайнята ним позиція, вибрана тактика поведінки;

— психологічні особливості обстановки, в якій здійснюється спілкування;

— психологія особистості юриста;

— психологічна ефективність прийомів спілкування і встановлення контакту, які застосовуються юридичним працівником.

Прийняття до уваги цих факторів, встановлення сприятливих для психологічного контакту характеристик, виключення негативних моментів виступають основними психологічними умовами успіху в установленні контакту.

Значення справедливо-сприятливого ставлення до особистості в установленні контакту

Неабияке значення в становленні психологічного контакту має справедливо-сприятливе ставлення до особистості співрозмовника. Авторитет юриста створюється роками, його добросовісною працею, уважним відношенням до людей і тих проблем, які їх хвилюють. Поголоска про кожного юридичного працівника доходить до більшості громадян, і в них складається установка на довіру чи недовіру, повагу чи неповагу до юриста. Тому про свій імідж, як про справедливого, порядного, розумного, розуміючого представника влади, юрист повинен дбати при кожному спілкуванні, підтверджуючи і закріплюючи хороший імідж, або прагнучи виправити помилки своєї попередньої роботи.

Відомо, що перше враження найсильніше і потрібно його послідовно і наполегливо покращувати, щоб людина, що прийшла чи була викликана до юриста, могла йому довіритися. Для цього потрібно:

— зовнішньо виражена увага до громадянина, до проблем, які його турбують, до пошуку виходу зі складної ситуації, в яку він потрапив; нагадування про те, що лише він, юрист, може допомогти йому, показати реальні можливості цієї допомоги;

— неодноразово виражати думку про те, що лише довірившись юридичному працівнику, громадянин може розв'язати свої проблеми.

Якщо спілкування відбувається з особами, які належать до злочинного світу, то можна підвищити свій авторитет, продемонструвавши хороше знання "блатного" жаргону, субкультури злочинного середовища, інформованість про структуру і діяльність злочинних груп в регіоні, про конкретних їх представників. У цьому випадку викликаний на бесіду зразу зрозуміє, що має справу не з новачком, якого можна легко обманути, а з юристом, який знає злочинний світ.

Юрист-спеціаліст має прагнути до явної демонстрації своєї об'єктивності, відсутності пристрасності і "звинувачувального нахилу". На шляху психологічного контакту зазвичай стоять психологічні бар'єри побоювань, настороженості, оборонної позиції, недовіри, а часом і ворожості.

Причини недовіри до юриста-спеціаліста стимулюються:

— справою, з приводу якої здійснюється спілкування (частіше за все вона є складною, небезпечною);

— невизначеністю ситуації, яка може завершитися переважно неприємними наслідками;

— побоюванням зустріти в особі юридичного працівника ворога, який лише й думає про притягнення до відповідальності;

— незвичайною офіційною обстановкою, яка не налаштовує на щирість;

— уявленням про особистість юриста як про нечесну, глуху до людського болю людину;

— помилковою тактикою бесіди юриста, невірно вибраним підходом та ін.

Послаблення настороженості, хвилювання, підвищення довіри до себе досягається конкретними діями і словесними запевненнями про об'єктивність позиції юриста, посиланнями на закони, які зобов'язують обидві сторони до пошуку істини, заявами про готовність шукати такі обставини, які можуть мати місце і бажані для прийняття рішень на користь громадянина (або носять характер пом'якшувальних обставин для підозрюваного і звинуваченого).

Накопичення погоджень — добре відомий і здавна, з часів Сократа, застосовуваний психологічний прийом. Його суть полягає в тому, що на початку бесіди юрист ставить перед співрозмовником ряд запитань, на які він звичайно відповідає "Так". Це можуть бути питання з приводу способу прибуття до правоохоронного органу ("Ви отримали нашу повістку?", "Ви приїхали до нас з роботи?" і т.п.), з приводу погоди чи різних подій ("Ви дивилися вчора футбольний матч європейської ліги чемпіонів?", "Одяг у Вас мокрий, напевно потрапили під дощ. Вірно?" і т.п.), з приводу анкетних даних ("Мені відомо, що Ви недавно приїхали в наше місто. Це так?" та ін.), з приводу стану співрозмовника ("Напевно, Ви трохи здивовані моїм запрошенням?" та ін.) і з інших приводів. Важливо, що на перші 5—7 питань людина відповідає "Так", і це налаштовує її психіку на погодження, настроює до зближення поглядів і оцінок в майбутній після цих питань розмові. Пошук і підкреслювання всього спільного, що лише може бути між співрозмовниками, що створює "ниточки зв’язку" між ними веде до утворення діади "ми", що полегшує обговорення складних проблем, вияснення в тому числі і кримінальних подій.

Застосування прийому "психологічного поглажування"

Для налагодження психологічного контакту широко застосовується прийом "психологічне поглажування". За своїм змістом даний прийом являє собою визнання юридичним працівником позитивних моментів у поведінці і особистості співрозмовника, наявність правоти в його позиції, в словах. Застосування даного прийому заспокоює людину, підвищує у неї почуття впевненості, формує уявлення про те, що юрист справедливий, помічає хороше, не налаштований негативно.

"Психологічне поглажування" як прийом спрямований на спонукання співрозмовника до визнання достоїнств і позитивних рис юриста, що відбивається і на встановленні психологічного контакту, і на характері бесіди, яка відбувається.

У змістовному плані "психологічне поглажування" — це вираження глибокого розуміння переживань співрозмовника, його почуттів і тривог, визнання його рівності з іншими людьми і права вести розмову на рівних, визнання його інтелекту, підходу до подій, що відбуваються, похвала за витримку і самовладання, вміння вести себе в складній ситуації та ін.

Поширеним прийомом налагодження психологічного контакту є також актуалізація у співрозмовника мотивів щирості. Поява у людини рішення "говорити" є головним моментом при встановленні психологічного контакту. Зазвичай прийняття такого рішення стримується іншими мотивами, відбувається внутрішня боротьба мотивів "говорити — не говорити". Завдання юриста в тому й полягає, щоб надати психологічну допомогу у потрібному виборі, змінити позицію скритності на щиру позицію.

Тут доречно спертися на мотив наслідування принципам свого достойного життя (звернення уваги на наявність у людини хороших життєвих принципів і достойного способу життя в минулому), на мотив самоповаги (аналіз сильних сторін особистості, проявів сміливості, волі, стійкості в складних ситуаціях та ін.), на мотив любові до ближнього (нагадування про близьких і коханих, про її обов'язок по відношенню до них), на мотив особистої вигоди (пояснення підозрюваному, звинуваченому, підсудному прикладів з правоохоронної практики, коли щирість приводила до задоволення інтересів даної категорії людей).

Розглянуті прийоми — досить прості і разом з тим дієві способи встановлення психологічного контакту із співрозмовником, які в більшості випадків призводять до успіху. Бувають, безумовно, складні ситуації, коли конфронтацію, наприклад, між юристом і підозрюваним, не вдасться подолати — допитуваний продовжує брехати, приховує правду. У таких випадках юристу доводиться переходити до більш енергійних мір викриття брехні, використовуючи різні психологічні прийоми впливу.

Підводячи підсумок, відзначимо: психологічний контакт і довірливі стосунки, що виникають на його основі, носять локальний характер. Частіше всього це довір'я обмежене якоюсь інформацією, буває тимчасовим, яке не виходить за рамки якої-небудь частини конкретної ситуації. У даному випадку неможна вести мову про довіру, яка буває при дружбі між людьми. Однак встановлення і такого обмеженого, разового контакту і довірливих відносин дуже важливе для юридичного працівника, так як часто він стає початком серйозного успіху в його професійних діях.

Всі розглянуті прийоми є простими, але дієвими методами встановлення психологічного контакту між співрозмовниками, досягнення поставленої мети, хоча і мають тимчасовий характер.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

43.1 Сформулюйте поняття та умови встановлення психологічного контакту із співрозмовником у професійному спілкуванні працівників юридичної галузі.

Психологічний контакт в юридичній діяльності — це прояв юристом і громадянином взаєморозуміння і поваги цілей, інтересів, доводів, пропозицій, які приводять до взаємного довір’я і сприяння один одному.

Найважливішою передумовою ефективного спілкування є виявлення основної репрезентативної системи взаємодіє з працівником органів правопорядку людини і опора на неї в процесі безпосереднього контакту.
Є три основних вхідних канала, через які люди отримують інформацію про навколишній світ: зір, слух і кінестатіческое відчуття

Способи визначення репрезентативної (провідної)системи людини - візуальна, аудиальна, кінестетична -, слід звернути увагу на слова, якими людина описує свій життєвий досвід і найчастіше вживає в процесі спілкування. Ці слова називаються предикатами. Предикати проявляються у вигляді дієслів, прикметників і прислівників, використовуваних людиною в конкретних пропозиціях.

1 /Візуальна система:

- Предикати: представте, яскраво, видимо, прозоро, перспектива, ясно, бачити, дивитися, стежити, сліпуче і т.п.

- Пропозиції: Моя робота виглядає байдуже. Життя так тускла. Це проливає більше світла на це. Цей образ залишиться в моїй пам'яті. Я щасливий, що ми з Вами дивимося на це одними на це одними очима. Давайте подивимося на це. Це дуже невизначено, щоб розглянути.

2/Аудіальная:

- Предикати: послухайте, голосно, співзвучно, логічно, тихо, скрикнути, сказати, почути, різко і т.п.
- Пропозиції: Це правильне рішення пролунало в мені. Це просто шепіт. Це занадто великі розбіжності в наших відносинах. Я намагався говорити собі: "Ти не можеш робити нічого правильно". Це занадто далеко від ритму.

3/Кінестатічна:

- Предикати: почуваю, зручно, легко, важко, напружуватися, торкнутися, сирий, відчувати, нудно і т.п.
- Пропозиції: Це викликає неоднозначні почуття. Він гарячий. Вона - холодна риба. Ця річ давить на мою пам'ять. Так, я відчуваю щось вище цього.

Задача побудови діалогу з урахуванням мови взаємодіє людини, тобто його основною репрезентативною системи.

Доцільно будувати свої питання, орієнтуючись на провідну систему партнера по спілкуванню, узгоджувати предикати.

Завдання співробітника органів правопорядку полягає тут в наступному:

а / визначити відповідно до зазначених способів модальність партнера по спілкуванню;

б / звернутися до партнера з предикатами, що відбивають його основну репрезентативну систему.

Другий етап професійного спілкування має також на меті планування змісту та умов майбутнього контакту. Такий план має включати в себе наступні параметри:
- Мета спілкування;
- Передбачувані результати;
- Місце безпосереднього контакту;
- Прийоми і способи впливу на партнера;
- Прийоми зняття напруженості у відносинах держави і вирішення суперечностей;
- Необхідність присутності в процесі спілкування третіх осіб;
- Нормативні вимоги до організації спілкування;
- Способи фіксації, отриманої інформації / протоколи, стенограми, накази тощо /;
- Час спілкування і тривалість контакту та ін
Третій етап професійного спілкування являє собою безпосередній контакт працівника органів правопорядку з іншими особами / працівниками правоохоронних органів, підозрюваними, свідками і т.д., що має на меті отримання певної інформації та вплив на партнера.

Можна виділити два різновиди професійного спілкування: внутрішньоорганізаційні спілкування (спілкування з колегами та керівниками органів правопорядку) і внеорганізаціонное професійне спілкування (спілкування з громадянами, правопорушниками, представниками органів влади і т. д.). Безумовно, існує специфіка в цих видах спілкування, але є і загальні психологічні закономірності.

До числа основних труднощів внутріорганізаційного спілкування слід віднести:
- Перевантаженість дорученнями / в тому числі і невластивими виконуваних за посадою обов'язків /;
- Відсутність чіткої регламентації взаємодії та невизначеність посадових обов'язків працівників;
- Різні інтереси у взаємодіючих посадових осіб;
- Недостатня професійна підготовленість до спільної роботи;
- Функціональна відособленість окремих працівників і підрозділів.
Зазначені труднощі нерідко ведуть до протиріч, розбіжностей і конфліктів між взаємодіючими працівниками органів правопорядку.

Специфіка внеорганізаціонного спілкування співробітників правопорядку (контакти з підозрюваними, обвинуваченими, свідками, очевидцями, потерпілими, заявниками і т. д.) виявляється в тому, що воно відбувається в рамках докладного нормативно-правового врегулювання і характеризується додатковими труднощами, пов'язаними з подоланням внутрішнього опору з боку ряду осіб, небажання співпрацювати, нещирості і брехні і т. д. Всі ці зазначені обставини призводять до утрудненим умов спілкування і значною психологічному навантаженню працівників правопорядку.

Становлять значний науково-практичний інтерес способи і прийоми виявлення брехні й нещирості в поведінці й мови людей, що контактують з працівником органів правопорядку. Його вміння по дрібних штрихами мовних висловлювань, застережень, невідповідностей в оповіданні, а також не основі невербальних дій / жестів, поглядів, поз / співрозмовника визначити ступінь щирості є запорукою успішного вирішення службових завдань в процесі спілкування.

Четвертим етапом у динаміці професійного спілкування є усвідомлення працівниками органів правопорядку результатів і наслідків контактів, так як взаємодія неможливо без оцінки успіху або невдачі, успіху чи неуспіху, без виявлення факторів, які сприяють спілкуванню або ускладнюють його.

У психологічній літературі велика увага приділяється тому, як людина оцінює характер спілкування та взаємовідносин з іншими особами, даються певні рекомендації щодо вдосконалення точності оцінок контактів з іншими людьми.

Основними факторами, які впливають на ефективність спілкування у професійній діяльності співробітників ОВС, є наступні:
1. Особистість самого співробітника. Особливо такі якості, як товариськість, вміння вивчати психологічні особливості співрозмовника і використовувати ці дані, вміння і готовність встановлювати контакт навіть за несприятливих обставин, вміння розговорити людини, підтримати бесіду і вести допит за необхідності навіть протягом тривалого часу.
2. Психологічні особливості та психічні стани людей, з якими співробітники вступають у спілкування.
3. Умови спілкування, в ході яких воно відбувається.
4. Зміст оперативно-службових завдань, тобто, заради чого власне відбувається спілкування.

Співробітники ОВС спілкуються з самими різними категоріями громадян, що володіють своїми індивідуальними особливостями, зумовленими психічної конституції, типом темпераменту і характеру, різним життєвим досвідом, індивідуальними формами відображення дійсності, різним загальноосвітнім і культурним рівнем, зі своїми ідеалами, переконаннями, інтересами, стосунками, мотивами, цілями, світоглядом, спрямованістю.

Природно, що для підвищення ефективності спілкування, виступає найважливішою умовою успішності вирішення оперативно-службових завдань, співробітник повинен бути універсалом в спілкуванні, вміти спілкуватися, розташовувати до себе і встановлювати психологічний контакт як з урахуванням всіх вищевказаних індивідуально-психологічних особливостей громадян, з якими його зіштовхує діяльність, так і з урахуванням їх вікових, національних, статевих особливостей, їх соціального і процесуального стану та інших якостей.

Різні особливості має спілкування із заявниками, потерпілими, сумлінними свідками та особами, які надають сприяння співробітникам ОВС; правопорушниками, злочинцями, несумлінними свідками та іншими особами, що надають протидію працівникам ОВС; жінками; неповнолітніми та молоддю; особами середнього віку; літніми і старими; посадовими особами; віруючими з урахуванням їх віри; психічно хворими та іншими категоріями громадян.

У залежності від категорії громадян співробітник визначає свій стиль спілкування, позицію і роль, обирає засоби, способи спілкування. В основі лежить розуміння типових проблем тих категорій громадян, з якими спілкується співробітник, значущості для них самого спілкування, їх інтересів, потреб і т.д.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

52. З’ясувати важливість встановлення контакту та довірливих стосунків з опонентом, техніки переконання та навіювання в процесі комунікаціїпсихолога юридичної сфери.

Встановлення психологічного контакту в юридичній діяльності має велике значення в процесі розкриття правопорушень, в профілактичній роботі з потенційними злочинцями, у вирішенні інших соціально-психологічних проблем.

· Психологічний контакт в юридичній діяльності — це прояв юристом і громадянином взаєморозуміння і поваги цілей, інтересів, доводів, пропозицій, які приводять до взаємного довір’я і сприяння один одному.

· Основа психологічного контакту — загальна зацікавленість в предметі розмови, близькість в оціночних судженнях. Одна із суттєвих особливостей юридичного спілкування — зацікавленість юриста в тому, щоб більше говорив його співрозмовник. Людину, яка активно говорить, можна легше і краще зрозуміти, від неї можна отримати необхідну для вирішення питання інформацію, прослідкувати її позицію і тактику розмови.

У процесі комунікації психолог юридичної сфери використовує методи впливу на особистість.

· Метою психологічного впливу є виховання чи перевиховання особистості, стимулювання її до законослухняної поведінки, мотивування будь-якої особи до відкритості та щирості при свідченні тощо.

· Переконання - спосіб словесного впливу, котрий має в собі систему доведень, побудованих на законах логіки. Механізм переконання завжди спрямований безпосередньо на мислення людей, їхні знання і досвід. Використовуючи цей механізм, можна викликати в правопорушника не лише розуміння ситуації та висунутих доведень, а й готовність рішуче діяти відповідно з цим розумінням.

· Навіювання – цілеспрямований, неаргументований вплив однієї людини на іншу чи групу людей. При навіюванні відбувається некритичне сприйняття інформації, чужого погляду чи позиції, прийняття її як своєї власної. Навіювання – це переважно емоційно-вольовий вплив юриста на правопорушника. Навіювання може здійснюватися у вербальній і невербальній формі (гримання, тихий шепіт, наказ). Побічне навіювання досягається за допомогою передачі інформації та відомостей про життєдіяльність правопорушника, які створюють у нього уявлення про повну, вичерпну інформованість працівника правоохоронних органів. Навіювання як метод психологічного впливу на особистість (до речі, навіювання може бути використане і стосовно потерпілого, свідка) розраховане на придушення волі людини, підпорядкування її вимогам особи, яка здійснює навіювання.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

53. Дайте характеристику перцептивних процесів та їх урахування в практичній діяльності психолога-юриста.

· Перцептивні процеси: відчуття, сприйняття, за допомогою яких людина приймає сигнали навколишнього світу, відображає властивості, розрізняє ознаки речей, відчуває стан власного організму.

· Відчуття - психічний процес відображення окремих властивостей предметів і явищ матеріального світу, а також стану власного організму людиною. Призначення - забезпечення орієнтації в оточуючому світі.

Щоб правильно оцінювати показання свідків, інших учасників кримінального, цивільного процесу, необхідно знати про основні закономірності, властивості відчуттів, які впливають на формування показань.

Загальні властивості відчуттів: інерція відчуттів (продовження відчуття після припинення дії подразника); пороги чутливості (виникнення відчуттів лише при певній інтенсивності діючого подразника); адаптація (зміна чутливості аналізаторів під дією подразників); взаємодія відчуттів (зміна чутливості аналізаторів при одночасному виникненні різних відчуттів); синестезія (виникнення у певному аналізаторі характерного для нього відчуття, однак причиною цього відчуття є не специфічний для нього подразник,а збудження іншого аналізатора); сенсибілізація (підвищення чутливості аналізаторів в результаті вправ).

· Сприйняття - це психічний процес відображення предметів і явищ у всій сукупності їх властивостей і ознак при безпосередньому впливі цих об'єктів на органи чуття.

Руйнівний вплив на сприйняття може надавати стан емоційної напруженості, наприклад, афект. Тому, допитуючи свідка, доцільно з'ясувати не тільки особливості сприйнятого їм об'єкта, тобто що він бачив, чув, але і його стан, а також умови, в яких протікала його перцептивна діяльність, і тільки після цього слід давати оцінку його твердженнями про форму, величину, кольори та інши властивості того чи іншого предмета.

Властивості сприйняття: цілісність (створення цілісного образу об’єкта у всьому різноманітті і співвідношенні його властивостей і сторін); предметність (можливість співвіднести сприйнятий образ із предметом чи явищем, що обумовили його виникнення); усвідомленість (того що сприймається, застосовуючи наявні знання і досвід до розпізнання певного образу його змісту, сутності, призначення, приналежності до деякої групи об’єктів); узагальненість (віднесення одиничних об’єктів до певного класу за якоюсь загальною ознакою); константність (відносна постійність у сприйманні форми, величини чи кольору об’єкту, незалежної від зміни умов); вибірковість (перевага у сприйманні деяких ознак чи об’єктів у порівняння з іншими,що відбиває активність людського сприймання).

Властивості, що характеризують продуктивність сприймання: обсяг сприймання ( кількість об’єктів, що в змозі утримати у свідомості людина одноразово); швидкість (час,необхідний для адекватного сприймання об’єкту); точність (відповідність реального об’єкту сприймання та його образу, що виник у свідомості людини); повнота (ступінь охоплення усіх важливих властивостей і ознак об’єкту що сприймався); надійність (імовірність адекватного сприймання об’экта в заданих умовах).

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

54. Опишіть психологічні наслідки здійсненного злочину на особистість злочинця.

Злочин справляє психологічний вплив на особистість злочинця, вплив може бути різним, залежно від особливостей психологічної структури конкретної злочинної дії, а також від рівня сформування і розвитку психічних процесів, властивостей особистості злочинця. Злочин вносить зміни в свідомість і поведінку, відбувається або закріплення антисоціальної спрямованості особистості, або критична перебудова її інтересів, поглядів, потягів, бажань та ін.

Одна з особливостей психічної діяльності особи після скоєння злочину полягає в тому, що психічна напруженість не спадає, а навпаки, посилюється. Це зумовлено такими факторами: сприйняття злочинцем самого результату злочинного діяння, яке завжди супроводжується сильним емоційним впливом;поява оціночних суджень про здійснені дії;страх перед покаранням і зниження рівня саморегуляції; збудження підвищеної нерішучості, негнучкості мислення тощо.

Дата добавления: 2015-05-07