РОЗДІЛ V 2 страница

Далі Конституція України розглядає систему встановлених правових і соціальних гарантій рівноправності жінки і чолові­ка. При цьому йдеться не тільки про рівність прав і свобод, а й про рівність можливостей у їх практичному здійсненні, на що спрямовані конституційні гарантії, що формулюються цією частиною Конституції. Отже, рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: а) наданням жінкам рівних з чоловіками мож-

- 134 -

ливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у

здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; б) спеціальними заходами щодо охорони праці і здо­ров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; в) створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з мате­ринством; г) правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оп­лачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і ма­терям.

Рівність громадян будь-якої національності означає: а) на­род України складають її громадяни всіх національностей; б) незалежно від національного походження всі громадяни Ук­раїни мають рівні політичні, економічні, соціальні, екологічні, сімейні, культурні та особисті права і свободи; в) держава під­тримує розвиток самосвідомості й самовиявлення кожної на­ціональної меншини; г) будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод за національною ознакою забороняється і ка­рається законом; д) Україна визнає пріоритет норм міжнарод­ного права перед національним правом з питань національних меншин, за умови, якщо згоду на 'їх застосування дала Верхов­на Рада України та ін.

Аналогічно рівноправності слід розглядати й положення Конституції України, згідно з яким права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Невідчужуваність прав і свобод людини насамперед поширюється на природні (основ­ні) права й свободи. До таких прав і свобод належить право людини на повагу її гідності, на невтручання в приватне жит­тя, на свободу думки, на здорове природне довкілля тощо. Не­порушність прав людини означає, що це право людини має аб­солютне значення. Йдеться про те, що порушення прав і сво­бод людини та громадянина завжди оцінюється суспільством негативно, завжди порушує принцип законності й справедли­вості, оскільки суперечить чинному законодавству.

У статті 22 Конституції України проголошений принцип, відповідно до якого права й свободи людини і громадянина, іцо закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Вони гаран­туються й не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових за­конів або внесенні змін до чинних законів не допускається зву-

-135-

ження їх змісту та обсягу. Перша частина цієї статті Консти­туції України встановлює, що система прав і свобод людини й громадянина не вичерпується тільки тими правами й свобода­ми, які в ній закріплені, оскільки в Конституції неможливо назвати й дати відповідну характеристику всім правам і свобо­дам. У Конституції зафіксовані основні права і свободи, саме конституційного рівня.. Водночас всі інші, не перелічені в Кон­ституції, права й свободи не можуть вважатися другорядними. Між конституційними та всіма іншими правами та свободами, що зафіксовані у чинному законодавстві, з погляду їх обов'яз­ковості та гарантування, забезпечення практичного здійснення не може бути ніякої різниці. Тим більше це стосується прав і свобод, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, після чого вони стають частиною національного законодавства Ук­раїни. Отже, невичерпність і неможливість скасування прав і свобод передбачає: а), існуюче конституційне регулювання прав і свобод може бути розширене при внесенні змін і допов­нень до Конституції України; б) недопустимість прийняття конституційних законів, в яких передбачається скасування чи обмеження прав і свобод людини та громадянина (ст. 157).

Конституція' також у ст. 23 формулює принцип, відповідно до якого вільний; розвиток кожною людиною своєї особистості не може бути необмеженим. Він можливий, якщо людина не порушує права й свободи інших людей та виконує відповідні обов'язки перед суспільством, що встановлені Конституцією та чинним законодавством. Ці принципи Конституції України ціл­ком відповідають системному викладенню прав і свобод люди­ни та громадянина, їх єдності з її обов'язками. Отже, вільний і всебічний розвиток особистості передбачає: а) кожна людина народжується вільною; б) її свобода полягає у тому, щоб роби­ти все, що не шкодить іншим людям і не заборонено законом; в) межею індивідуальної свободи людини є права і свободи інших людей; г) наявність обов'язків людини перед суспіль­ством гарантує її вільний і всебічний розвиток.

Розглянуті принципи доповнюються у ст. 24 Конституції України принципом рівності громадян у своїх правах і обов'яз­ках та загальної рівності перед законом, що повністю відпові-

-136-

дає ст. 7 Загальної декларації прав людини, в якій зазначено: «Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різ­ниці, на рівний "їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації»¹. Єдність прав і свобод означає: а) кожна люди­на одночасно має права й обов'язки; б) 'багато конституційних прав мають і якості обов'язку; в) не існує прав без обов'язків, так само як і обов'язків без прав.

Неможливість позбавлення громадянства України і права змінити громадянство громадянина України означає, що: а) за­конодавство України не передбачає підстави припинення гро­мадянства шляхом позбавлення людини права громадянства;

б) громадянин України у будь-який, час, якщо він виїхав на
постійне проживання за кордон, може вийти з громадянства
України за власним клопотанням.

Неможливість вигнання громадянина України за межі Ук­раїни передбачає: а) громадянин України не може бути вигна­ний за межі України; б) громадянин України не може бути ви­даний іншій державі.

Принцип визнання прав людини і громадянина найвищою соціальною цінністю означає: а) людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; б) права, свободи та гарантії людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави;

в) утвердження і* забезпечення прав людини є головним
•обов'язком держави; г) держава відповідає перед людиною за
свою діяльність (ст. 3.Конституції України).

Користування іноземцями та особами без громадянства пе­редбаченими законом правами означає: а) вони користуються тими самими правами і свободами, що і громадяни України, за умови їх законного перебування на території України; б) ви­нятки встановлюються Конституцією, законами України і між­народними договорами.

Виконання іноземцями та особами без громадянства

¹ Права людини: Міжнародні договори України, декларації, докумен­ти / У поряд. Ю. К. Качуренко. - 2-е вид. - К„ 1992. - С 19-20.

- 137-

обов'язків, передбачених законами України, зумовлює те, що:

а) вони несуть такі самі обов'язки, що і громадяни України;

б) винятки встановлюються Конституцією, законами України
і міжнародними договорами.

Надання іноземцям притулку означає: а) іноземцям і особам без громадянства в Україні може надаватися притулок; б) но-рядок надання притулку встановлюється законом.

Важливим елементом правового статусу людини і громадя­нина є правосу&'єктшсть, тобто здатність людини бути учас­ником правовідносин. Вона включає в себе правоздатність і дієздатність. Правоздатність — це здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Дієздатність — це здатність суб'єктів своїми діями самостійно реалізовувати суб'­єктивні права і виконувати юридичні обов'язки. її поділяють на угодоздатність і деліктоздатність. Угодоздатність — це здат­ність суб'єкта правовідносин особисто своїми діями здійснюва­ти та укладати цивільно-правові угоди. Деліктоздатність — це здатність суб'єктів правовідносин нести юридичну відповідаль­ність за вчинене правопорушення.

Отже, правовий статус людини і громадянина характери­зується своїм власним змістом і включає в себе як основні, так і похідні елементи,

§ 2. Громадянств© України як елемент правового статусу

Громадянство — це постійний політико-правовий зв'язок особи з державою, що виявляється у здійсненні взаємних прав, свобод, законних інтересів і обов'язків людини як на території країни, так і за її межами. Його слід розглядати в об'єктивно­му і суб'єктивному розумінні. Об'єктивне розуміння конститу­ційного права на громадянство — це система конституційно-правових норм, що складають головний інститут конституцій­ного права та є засобом інституціоналізації принципів взаємо­відносин держави і людини'. У суб'єктивному розумінні — це

Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посібник. - К., 1998. - С 10.

-138-

можливості людини мати постійний, необмежений у просторі, політико-правовий зв'язок її з конкретною державою, заснова­ний на юридичному визнанні державою цієї особи, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов'язків в обсязі та межах, передбачених Конституцією і законами дер­жави¹. Нас цікавить не взагалі громадянство, а конституційне право на громадянство України. Згідно з Конституцією (ст. 4) в Україні існує єдине громадянство, що є однією з основних за­сад розбудови суверенної та незалежної демократичної держа­ви. Людина є біосоціальною істотою (індивідом). її становище у суспільстві характеризується поняттям «особа». Якщо понят­тя «людина» здебільшого має біологічний зміст і стосується кожного індивіда людського роду від самого народження, то поняття «особа» переважно пов'язане з загальнолюдськими со­ціальними цінностями. Особа у суспільстві та державі може виступати як громадянин цієї держави, особа без громадян­ства, іноземець.

Отже, поняття «громадянин» — політико-правове і пов'язу­ється з існуванням держави і права. Україна сприйняла поши­рену в цивілізованому світі позицію щодо громадянства. Відпо­відно до українського законодавства громадянство регулюється не просто як правовий взаємозв'язок людини і держави, а є невід'ємним правом людини, що його держава зобов'язана ви­знавати, поважати і забезпечувати. Конституція та закони України увібрали в себе міжнародно-правові норми з питань громадянства, які зафіксовані у міжнародних актах універ­сального і спеціального характеру. До них можна віднести: а) Статути ООН; б) Загальну декларацію прав людини; в) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р.; г) Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965 p.; д) Кон­венцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 p.; e) Конвенцію про права дитини від 20 лис­топада 1989 p.; є) Гаазьку конвенцію, що регулює деякі пи­тання, пов'язані з колізією законів про громадянство від

Олійник А. Ю. та ін. Теорія держави і права: Навч. посіб. - К., 2001. С 155.

- 139 -

12 квітня 1930 р.; ж) Конвенцію Ради Європи про скорочення випадків багатогромадянства та про військову повинність у ви­падках багатогромадянства від 6 травня 1963 p.; з) Європей­ську конвенцію про громадянство від 6 листопада 1997 р, та інЛ

У Конституції України (ст. 4)-закріплюється той факт, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припи­нення громадянства України визначаються законом.

Правове регулювання громадянства в Україні на сьогодні здійснюється Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. Цей закон відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави та по­рядок його набуття і припинення, повноваження державних органів щодо вирішення питань громадянства та порядок ос­карження рішень дій чи бездіяльності державних органів і їх посадових осіб щодо питань громадянства. В законі визна­чаються загальні положення щодо: а) визначення термінів, які використовуються; б) принципів громадянства; в) належності до громадянства; г) законодавства про громадянство; д) пере­лік документів, що підтверджують громадянство України.

Законодавство про громадянство грунтується на таких прин­ципах;

• єдиного громадянства;

• запобігання виникненню випадків без громадянства;

• неможливості позбавлення громадянина України громадян­
ства України;

• визнання права громадянина України на зміну громадян­
ства;

• неможливості.автоматичного набуття громадянства України
іноземцем чи особою без громадянства та автоматичного
припинення громадянства України;

• рівності перед законом усіх громадян України;

• збереження громадянства Укра'іни незалежно від місця про­
живання;

¹ Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонської. - К., 1999. - С. 6-211.

гарантїі піклування та захист Україною своїх громадян, які перебувають за її межами. Закон визначає, що громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголо­шення незалежності України (24 серпня 1991 р„) постійно проживали на території України;

особи, незалежно від расового, національного, етнічного, со­ціального та іншого стану, положення чи переконань, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадян­ство України» (13 листопада 1991 р.) проживали в Україні та не були громадянами інших держав; особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 р. і в яких у паспорті колишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України» та "їх діти, що прибули, разом з ними, за умови, що на момент прибуття в Україну вони не досягай повноліття;

особи, які набули громадянства України відповідно до зако­нів України та міжнародних договорів. Документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт¹ громадянина України; свідоцтво про належність до громадянства України: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну. Громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення;

внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієз­датною, опіки;

-140-

-141-

• у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи
обох батьків дитини;

• внаслідок встановлення батьківства;

• за іншими підставами, передбаченими міжнародними дого­
ворами України.

За народженням громадянство України з моменту наро­дження набуває дитина:

• батьки або один з батьків якої на момент її народження були
громадянами України;

• яка народилася на території України від осіб без громадян­
ства, що на законних підставах проживали на території
України;

• яка народилася за межами України від осіб без громадян­
ства, які постійно на законних підставах проживали на те­
риторії України, і не набула за народженням громадянства
іншої держави;

• яка народилася на території України від іноземців, які пост­
ійно на законних підставах проживають на території Украї­
ни, і не набула за народженням громадянства жодного з
батьків;

• яка народилася на території України, одному з батьків якої
надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не
набула за народженням громадянства жодного з батьків або
набула за народженням громадянства того з батьків, якому
надано статус біженця чи притулок в Україні;

• яка народилася на території України від іноземця та особи
без громадянства, які постійно на законних підставах про­
живають на території України, і не набула за народженням
громадянства того з батьків, який є іноземцем;

• новонароджена, знайдена на території України, обоє з бать­
ків якої невідомі.

Іноземці та особи без громадянства за певних умов можуть

т їх клопотанням отримати громадянство України. До таких умов закон, відносить: а) визнання і дотримання Конституції і законів України; б) зобов'язання припинити іноземне грома­дянство або неперебування в іноземному громадянстві; в) без­перервне проживання на законних підставах на території Ук­раїни протягом останніх п'яти років; г) отримання дозволу на

-142 -

постійне проживання в Україні; д) володіння державною мо-'вою-або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування; є) наявність законних джерел існування.

Громадянство України не може отримати особа, яка: а) вчи­нили злочин проти людства чи здійснила геноцид; б) засудже­на в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого.злочи­ну; в) вчинила на території іншої держави діяння, що виз­нається законодавством України тяжким злочином.

Підставами припинення громадянства України є: а) вихід з громадянства України; б) втрата громадянства України; в) інші підстави, передбачені міжнародними договорами.

Вихід з громадянства України здійснюється за клопотанням особи. У виході з громадянства України може бути відмовлено, якщо особа, яка порушила клопотання про вихід, має невико­нані зобов'язання перед державою або майнові зобов'язання, з якими пов'язані інтереси юридичних чи фізичних осіб на тери­торії України, або якщо вихід з громадянства призведе до ста­тусу особи без громадянства.

Громадянство України втрачається:

1) якщо громадянин України добровільно набув громадян­
ства іншої держави;

2) якщо іноземець набув громадянства України і не подав
документ про припинення іноземного громадянства чи декла­
рацію про відмову від нього;

3) якщо іноземець набув громадянства України і скористав­
ся правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на
нього іноземне громадянство;

4) якщо особа набула громадянства внаслідок подання сві­
домо неправдивих відомостей чи фальшивих документів;

5) якщо громадянин України вступив на військову службу,
в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або
органи державної влади чи органи місцевого самоврядування
іноземної держави без згоди на те державних органів України.

Закон регулює повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства. До них належать: а) Президент України; б) Комісія при Президентові України з питань громадянства; в) спеціально уповноважений централь­ний орган виконавчої влади з питань громадянства та підпо-

-143 -

рядковані йому органи- г) Міністерство закордонних справ, дип­ломатичні представництва та консульські установи Украши.

Рішення з питань громадянства можуть.бути оскаржені до суду та в адміністративному порядку, Посадові та службові особи за порушення законодавства про громадянство притя­гуються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової, дисциплінарної та іншої юридичної відповідальності.

Отже, Конституція Украши та чинні закони регулюють пи­тання громадянства в Україні. Удосконалення чинного законо­давства та практики його застосування сприятиме покращен­ню правового становища особи в Україні,

§ 3, Правовий статус Іноземців і осіб без громадянства

Існують різні визначення поняття «іноземець», С. Б. Чехо-

вич визначає іноземців як осіб,' що належать до іноземних дер­жав, у яких існує монархічна форма правління (підданий) та республіканська форма правління (громадянин)', Саме такий зміст в розуміння іноземця, на його погляд, вкладає Основний Закон Украши, закріплюючи в ст. 26 поняття «іноземець» і «особа без громадянства».

Закон Украши»Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 p., визначаючи поняття «іноземець», закріплює, що іно­земцями визнаються громадяни — особи, які належать до гро­мадянства іноземних держав і не є громадянами Украши, та особи без громадянства — особи, які не належать до громадян­ства будь-якої держави (ст. І).

Загальновідомо, що норми Конституції України мають вищу юридичну силу, ніж норми закону. Крім того, норми Консти­туції Украши були установлені пізніше, ніж норми зазначеного закону. Виходячи з нього, слід погодитися з С. Б. Чеховичем, що під іноземцями розуміють громадян і підданих іноземних

Чехович С. Б. Правове регулювання міграційних процесів в Україні: Дис.... канд. юрид. наук (спеціальність 12-00-02 - конституційне пра­во). - К., 1998. - 231 с

- 144-

держав, а особи без громадянства — це ті, хто не має грома­дянства або підданства будь-якої держави.

Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами Украши, Кабінет Мініст­рів Украши може прийняти рішення про встановлення відпо­відного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї дер­жави на території України. Це рішення набирає чинності після його опублікування. Воно може бути скасоване, якщо відпа­дуть підстави, за яких таке рішення було прийнято.

Здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно шко­дити національним інтересам Украши, правам, свободам і за­конним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні, Іноземці зобов'язані поважати та додержуватись Кон­ституції та законів Украши, шанувати традиції та звичаї укра­їнського народу. Іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для праце­влаштування на визначений термін, а також тимчасово пере­бувати на її території. Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання в Україну, якщо він;

• має в Україні законне джерело існування;

• перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати,
діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадя­
нами України;

• перебуває на утриманні громадянина України;

• має на своєму утриманні громадянина Украши;

• в інших передбачених законами Украши випадках.
Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для

тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповід­но на постійне або тимчасове проживання.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших пи­тань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається Зако­ном Украши про імміграцію". Іноземці, які перебувають в Ук­раїні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тим­часово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що

¹ Відомості Верховної Ради. - 2001, - № 41. - Ст. 197.

- 145-

визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виї­хати з України після закінчення відповідного терміну перебу­вання.

Якщо іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, змі­нюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх національні паспорти або документи, що їх замінюють.

Відповідно до Конституції та законодавства України інозем­цям може надаватися притулок.

Іноземці можуть набути статусу біженця за підстав і в по­рядку, передбаченому Законом України «Про біженців».

Відповідно до Конституції та Закону України «Про грома­дянство України» іноземці можуть набути громадянства Украї­ни (натуралізуватися).

До основних прав, свобод та обов'язків іноземців відносять право займатися в Україні інвестиційно», а також зовніш­ньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльнос­ті, передбаченими законодавством України. При цьому вони мають такі самі права й обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції та законів України. Іно­земці мають рівні з громадянами України права та обов'язки в трудових відносинах, якщо інше не передбачено законодав­ством України та міжнародними договорами України. Інозем­ці, які постійно проживають в Україні, мають право працюва­ти на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встанов­лених для громадян України. Іноземці, які іммігрували в Ук­раїну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування. Інозем­ці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодав­ства України призначення на ці посади або заняття такою діяльністю пов'язані з належністю до громадянства України. Іноземці мають право на відпочинок нарівні з громадянами Ук­раїни. Іноземці, які постійно проживають в Україні, корис­туються медичною допомогою нарівні з її громадянами.

-146-

Всім іншим іноземцям медична допомога надається у поряд­ку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Іноземці мають право на соціальний захист, у тому числі на одержання пенсії та інших видів соціальної допомоги відповідно до зако­нодавства України та міжнародних договорів України.

У разі, якою для призначення пенсії потрібен певний стаж роботи, іноземцю на підставах і в порядку, встановлених зако­нодавством України і міжнародними договорами України, мо­же зараховуватися стаж роботи за кордоном. Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право на підставах і в порядку, встановлених для громадян України, одержати жиле приміщення, якщо інше не передбачено законодавством України.

Право'власності на житло іноземці набувають відповідно до законодавства України. Іноземці повинні дбайливо ставитися до наданого їм житла, додержуватися правил користування жилими приміщеннями. Іноземці можуть відповідно до законо­давства України мати у власності будь-яке майно, успадкову­вати і заповідати його, а також мати особисті немайнові права. Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право на освіту нарівні з громадянами України.

Всі інші іноземці оплачують своє навчання, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними догово­рами України. Іноземці, прийняті до навчально-виховних за­кладів України, мають права та обов'язки учнів і студентів від­повідно до законодавства України. Іноземці мають право на користування досягненнями культури нарівні з громадянами України і зобов'язані дбайливо ставитися до пам'яток історії та культури, інших культурних цінностей. Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право вступати на загальних з громадянами України підставах до легалізованих об'єднань громадян, якщо інше не передбачено законами України і якоіо це передбачено статутами цих об'єднань. Іноземці не можуть 'бути членами політичних партій України, їм гарантується пра­во на свободу совісті нарівні з громадянами України.

Дата добавления: 2015-05-10