КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Витрати , пов’язані зі зберіганням запасів 2 страница
Непрямий метод обчислення загальної потреби в капіталі грунтується на використанні показника “капіталомісткість продукції”. При цьому, застосовують показник середньогалузевої капіталомісткості або показник капіталомісткості на діючих підприємствах - аналогах. Розрахунок виконують за формулою: ПК = Кп ´ Оп + ПВ, (7.1) де ПК - загальна потреба підприємства в капіталі, грн.; Кп - капіталомісткість продукції, грн. на одиницю продукції; Оп - середньорічний обсяг виробництва продукції, натур. од.; ПВ - передстартові витрати, грн. Власний капітал та його формування Фінансову основу підприємства становить його власний капітал. Суму власного капіталу можна визначити за формулою:
де А – активи підприємства, тис. грн.; Зоб - зобов’язання підприємства, тис. грн. ВК = А - Зоб, (7.2) Складові власного капіталу підприємства наведено на рис.7.2. Форми власного капіталу
Статутний капітал Пайовий капітал
Додатковий капітал Резервний капітал
Неоплачений капітал Вилучений капітал
Нерозподілений прибуток
Рис.7.2. Форми власного капіталу
Управління власним капіталом передбачає: 1) забезпечення ефективного використання уже нагромадженої його частини; 2) ефективне поповнення обсягів власних фінансових ресурсів (капіталу) задля забезпечення майбутнього розвитку підприємства. Джерелами формування власних фінансових ресурсів підприємства є: а) внутрішні (прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, амортизаційні відрахування, сума до оцінки активів тощо); б) зовнішні (залучення додаткового пайового чи акціонерного капіталу, безповоротна фінансова допомога, отримані дивіденди, відсотки, емісійний дохід тощо). Політика формування власних фінансових ресурсів (капіталу) передбачає вирішення таких основних завдань: · вибір джерел формування власного капіталу; · вибір ефективної амортизаційної політики; · забезпечення максимізації формування прибутку підприємства з урахуванням допустимого рівня фінансового ризику; · вибір схеми мінімізації податкових платежів; · вибір форми залучення власних зовнішніх джерел фінансування (додаткова емісія акцій чи залучення додаткового пайового капіталу); · формування ефективної політики розподілу прибутку (дивідендної політики) підприємства. Сутність і складові позикового капіталу Позиковий капітал характеризує обсяг фінансових зобов’язань підприємства. До позикового (залученого) капіталу підприємства належать: поточні і довгострокові зобов’язання, забезпечення, непередбачені зобов’язання, доходи майбутніх періодів. Необхідно також зазначити, що фінансові зобов’язання можуть бути: · конвертованими, за якими передбачено, що у разі непогашення боргу у визначений термін до кредиторів переходить певна кількість акцій; · неконвертованими. Управління залученням позикових коштів передбачає такі етапи: 1. Аналіз залучення та використання позикових коштів у попередньому періоді (динаміка; темпи приросту; структура позикових коштів; умови кредитування; ефективність використання). 2. Визначення цілей залучення позикових коштів у майбутньому періоді: (поповнення оборотних активів, формування інвестиційних ресурсів, забезпечення соціально-побутових потреб працівників (інші тимчасові потреби). 3. Встановлення граничного обсягу (ліміту) залучення позикових коштів. 4. Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел. 5. Визначення співвідношення обсягу позикових коштів, які залучаються на коротко- та довготерміновій основах. 6. Визначення форм залучення позикових коштів (фінансовий кредит, фінансовий лізинг, товарний (комерційний) кредит тощо). 7. Визначення переліку основних кредиторів. 8. Формування ефективних умов залучення кредитів (термін кредиту, відсоткова ставка, умови сплати відсотків, умови повернення основної суми боргу). 9. Забезпечення ефективного використання кредитів (забезпечення прийнятних показників оборотності та рентабельності позикового капіталу). 10. Забезпечення своєчасних розрахунків за отриманими кредитами (для великих сум кредитів підприємства можуть формувати спеціальний фонд). Вибираючи джерела залучення позикового капіталу, варто враховувати такі їхні переваги та недоліки, наведені у табл.7.2.
Переваги та недоліки використання позикового капіталу Таблиця 7.2
7.2. Вартість капіталу підприємства та порядок її визначення Використання капіталу, сформованого з різних джерел фінансування, пов’язане з певними витратами (дивіденди, відсотки). В зв’язку з цим застосовують такий термін, як “вартість” (“ціна”) капіталу. Вартість капіталу – це відношення плати за використання фінансових ресурсів до обсягу цих ресурсів, виражене у відсотках. Необхідність обчислення вартості капіталу зумовлена такими причинами: 1. Вартість капіталу підприємства є мірою прибутковості операційної діяльності. Це зумовлено тим, що частина прибутку повинна бути заплачена за використання сформованого чи залученого нового капіталу. Отже, вартість капіталу є мінімальною нормою формування операційного прибутку підприємства. 2. Показник вартості капіталу застосовують для обґрунтування рішень щодо реального та фінансового інвестування (прийнятними є ті інвестиційні проекти, рівень рентабельності яких не нижчий від вартості авансованого капіталу). 3. Вартість капіталу за окремими його елементами використовують для управління структурою цього капіталу. 4. Вартість капіталу визначає ринкову вартість підприємства (ці показники є взаємооберненими). Розрахункові формули для оцінювання вартості власного капіталу підприємства наведено в табл. 7.3. Таблиця 7.3 Розрахунок вартості власного капіталу підприємства
Вартість позикового капіталу є нижчою порівняно з вартістю власного капіталу за рахунок таких чинників: 1) плату за використання позикового капіталу (відсотки) зараховують до складу валових витрат, що зменшує величину прибутку до оподаткування, і, отже, забезпечує економію на податках (дивіденди сплачують з чистого прибутку); 2) у разі ліквідації підприємства зобов’язання перед кредиторами повинні бути задоволені першочергово, отже, кредитори менше ризикують, ніж акціонери, тому норма прибутку на їхній капітал може бути нижчою. Позиковий капітал оцінюють за формулами, наведеними в табл. 7.4.
Таблиця 7.4
в 1 - ЦЗ
Середньозважена вартість капіталу характеризує середній рівень витрат для підтримання економічного потенціалу підприємства за наявної структури джерел коштів. Формула для розрахунку середньозваженої вартості капіталу має такий вигляд: n
де C і
– вартість і-го елемента капіталу, %; СВК = å i =1 Cі × Уі, (7.3) Уі – питома вага і-го елемента капіталу у загальній його сумі, виражена десятковим дробом. 7.3.Фінансовий і сукупний левериджі Для прийняття рішення про оптимальне співвідношення між власними та позиковими ресурсами застосовують поняття «фінансовий леверидж» («фінансовий важіль»). Існують дві основні концепції ефекту фінансового левериджу: американська та західноєвропейська. Американські вчені розглядають фінансовий леверидж як відсоткові зміни чистого прибутку на одну акцію, які є результатом 1 % зміни прибутку до сплати відсотків за кредит та податку на прибуток. Рівень фінансового левериджу (DFL – degree of financial leverage, СФЛ – сила фінансового левериджу) можна оцінити за допомогою такої формули:
де ТЧП
– темп зміни чистого прибутку, %; СФЛ = ТЧП Т П
, (7.4) Т П – темп зміни прибутку до сплати відсотків за кредит та податку, %. Зазначимо, що фінансовий леверидж зазвичай зумовлений наявністю довгострокових позикових коштів, оскільки саме довгострокові джерела фінансування використовують для вирішення стратегічних завдань. Плата (фінансові витрати) за такі кошти є постійною. До таких коштів також належить капітал, залучений за рахунок емісії привілейованих акцій. Згідно із західноєвропейською концепцією фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позикових коштів, що впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу (фінансової рентабельності). Ефект фінансового левериджу відображає приріст рентабельності власного капіталу у разі зміни частки позикових коштів у загальній сумі капіталу підприємства. Його обчислюють за формулою:
ЕФЛ = (1 - Спп ) × (РА - ПВ) × ПК, %, (7.5) ВК де Спп – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом; РА – рентабельність активів підприємства (розраховують як відношення операційного прибутку до суми активів), %; ПВ – середня ставка відсотка за позиковий капітал (рівень фінансових витрат), %; ПК – середня сума позикового капіталу, грн.; ВК – середня сума власного капіталу, грн. У формулі для розрахунку ефекту фінансового левериджу виділяють три основні складові: 1) податковий коректор фінансового левериджу (1 - Спп), який показує як проявляється ефект фінансового левериджу за різного рівня оподаткування прибутку; 2) диференціал фінансового левериджу (РА - ПВ), який характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів та середнім розміром відсотка за кредит; ПК 3) коефіцієнт (плече) фінансового левериджу
розрахунку на одиницю власного капіталу. , який характеризує суму позикового капіталу в ВК Фінансовий леверидж можна застосовувати разом з операційним. Отриманий важіль називають сукупним (комбінованим) важелем (total (combined) leverage). Вплив сукупного левериджу визначають, оцінюючи взаємозв’язок трьох показників: виручки, витрат виробничого і фінансового характеру, чистого прибутку. Взаємозв’язок цих показників відображено на рис.7.3.
Вплив операцій- ного левериджу Дохід (виручка) від реалізації продукції (за мінусом ПДВ та акцизів)
-
Змінні витрати на виробництво та збут продукції (за мінусом фінансових витрат)
-
Умовно-постійні витрати (за мінусом фінансових витрат)
Вплив фінансового левериджу =
Операційний прибуток
-
Фінансові витрати
=
Вплив комбі- нова- ного леве- риджу
Прибуток від операційної діяльності до оподаткування
-
Податок на прибуток та інші обов’язкові платежі з прибутку
=
Чистий прибуток від операційної діяльності
Рис.7.3. Взаємозв’язок операційного та фінансового левериджів
(7.7): Силу сукупного левериджу (DTL - degree of total leverage, ССЛ) можна обчислити за формулами (7.6) або ССЛ = СОЛ × СФЛ, (7.6) ССЛ = TЧП Т Д
, (7.7) де Т Д
– темп зміни доходу (виручки) від реалізації продукції у відсотках. Операційний і фінансовий важелі можна комбінувати різними способами, щоб досягти необхідної сили сукупного важеля та рівня фінансового ризику. Високий підприємницький ризик можна компенсувати низьким фінансовим ризиком і навпаки. Прийнятний загальний рівень ризику підприємства передбачає забезпечення певного балансу між ним та очікуваною дохідністю. Цей баланс необхідно забезпечувати, враховуючи основну мету підприємства – максимізацію ринкової вартості акцій, а отже, максимізацію ринкової вартості підприємства.
7.3. Структура капіталу та її оптимізація Структура капіталу характеризує співвідношення власних та позикових фінансових коштів, які використовує підприємство під час господарської діяльності. Формуючи структуру капіталу, необхідно враховувати особливості власного та позикового капіталу (табл. 7.5).
Переваги і недоліки власного і позикового капіталу Таблиця 7.5
Формуючи структуру капіталу, необхідно враховувати такі фактори [11, т.1]: 1. Галузеві особливості операційної діяльності підприємства. Підприємства з високим рівнем фондомісткості мають нижчий кредитний рейтинг. Водночас, чим коротший період операційного циклу, тим більшою мірою можна використовувати позиковий капітал. 2. Стадія життєвого циклу підприємства. На ранніх стадіях життєвого циклу підприємства можуть в більшому обсязі залучати позиковий капітал (хоч вартість його може бути вищою від середньоринкової, оскільки рівень фінансових ризиків вищий), на стадіях зрілості – власний капітал. 3. Кон’юнктура товарного ринку. За умов несприятливої кон’юнктури товарного ринку підприємствам доцільно зменшувати обсяг використання позикового капіталу, а за сприятливої – збільшувати. 4. Кон’юнктура фінансового ринку. У разі зростання вартості позикового капіталу деференціал фінансового левериджу може набувати від’ємного значення. При зниженні цієї вартості знижується ефективність використання довготермінового позикового капіталу, отриманого раніше. 5. Рівень рентабельності операційної діяльності. За високого рівня рентабельності зростає кредитний рейтинг підприємства. Однак у цьому разі підприємство має можливість задовольнити потребу в додатковому капіталі за рахунок капіталізації більшої частини чистого прибутку. 6. Коефіцієнт операційного левериджу. Якщо обсяг реалізації продукції зростає, а підприємство має низький коефіцієнт операційного левериджу (галузева особливість), то воно може збільшувати використання позикового капіталу. 7. Ставлення кредиторів до підприємства. Фінансово-господарське становище підприємства визначає, чи кредитори конкурують за право надати підприємству кредит, чи підприємство його випрошує. 8. Рівень оподаткування прибутку. Чим нижчі ставки податку на прибуток, більше податкових пільг, тим меншою є різниця між використанням власного та позикового капіталу (ефект “податкового щита” у разі використання позикового капіталу зменшується). 9. Фінансовий менталітет власників та менеджерів підприємства. Якщо власники та менеджери не схильні до високого рівня ризику, то вони вибирають консервативний підхід до фінансування діяльності підприємства, тобто переважно за рахунок власного капіталу. За агресивного підходу позиковий капітал використовують в максимально можливому обсязі. 10. Рівень концентрації власного капіталу. Для збереження фінансового контролю в управлінні підприємством (контрольного пакета акцій чи контрольного обсягу пайового внеску) доцільно формувати додатковий капітал за рахунок позикового капіталу. Оптимальна структура капіталу – це таке співвідношення власних та позикових коштів, за якого забезпечується найефективніша пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу) та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства. Процес оптимізації структури капіталу передбачає виконання етапів, відображених на рис. 7.4. Аналіз капіталу підприємства
Оцінка основних факторів, які визначають формування структури капіталу
Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності (для здійснення розрахунків використовується механізм фінансового левериджу)
Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків (передбачає диференційований вибір джерел фінансування для різних частин активів підприємства)
Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості (здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу).
Формування показника цільової структури капіталу
Рис. 7.4. Етапи оптимізації структури капіталу [11, т.1]
Питання для самоконтролю 1. Поясніть сутність капіталу підприємства. 2. Назвіть принципи, на яких грунтується формування капіталу підприємства. 3. Як визначають загальну потребу підприємства в капіталі? Які методи розрахунку використовують? 4. Назвіть форми власного капіталу. Поясніть їхній зміст. 5. Назвіть джерела формування власних фінансових ресурсів. 6. Які є види фінансових зобов’язань підприємства? Охарактеризуйте їх. 7. Які етапи передбачає процес управління залученням позикових коштів? 8. Сутність вартості капіталу. 9. Які причини зумовлюють необхідність розрахунку вартості капіталу? 10. Як оцінити вартість власного капіталу? 11. Чому вартість власного капіталу є вищою від вартості позикового капіталу? 12. Оцінка вартості позикового капіталу. 13. Як обчислити середньозважену вартість капіталу? 14. Що характеризує фінансовий леверидж? 15. Як розрахувати ефект фінансового левериджу? Його зміст? 16. Поясніть зміст податкового коректора. Як можна вплинути на його величину? 17. Що характеризує диференціал фінансового левериджу? Які фактори можуть впливати на його значення? 18. Що показує коефіцієнт фінансового левериджу? Як він впливає на ефект фінансового левериджу? 19. Поясніть зміст структури капіталу. 20. Назвіть переваги і недоліки використання власного капіталу для фінансування діяльності підприємства. 21. Які переваги і недоліки використання позикового капіталу? 22. Перерахуйте фактори, що впливають на структуру капіталу. Поясніть їхній зміст. 23. Яку структуру капіталу вважають оптимальною? 24. Які етапи передбачає процес оптимізації структури капіталу? 25. Якою є прийнятна частка позикових коштів у пасиві балансу? 26. Як взаємозв’язані вартість капіталу підприємства і ринковий курс звичайних акцій підприємства? Тема 8. Управління інвестиціями 8.1.Економічна сутність інвестицій та їх класифікація. 8.2.Управління реальними інвестиціями. 8.3.Управління фінансовими інвестиціями.
8.1. Економічна сутність інвестицій та їх класифікація Згідно П(С)БО – інвестиційна діяльність – це діяльність, що пов’язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, а також із здійсненням фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. Основна мета інвестиційної діяльності – підвищення вартості підприємства. Вона може змінюватися
Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 627; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |