Тема 12. Антикризове фінансове управління підприємством 2 страница

№ з/п	Назва показника	Порядок розрахунку	Зміст показника	Оцінка показника
рекомен-доване значення	тенденція
	Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності)	р. 380 ф. 1 р. 640 ф. 1	Характеризує частку власних коштів в загальній сумі коштів, вкладених в майно підприємства	> 0,5	збільшення
	Коефіцієнт маневреності робочого капіталу	(р. 260- р. 620) ф. 1 р. 380 ф. 1	Характеризує ступінь мобільності використання власних коштів підприємства	> 0,5	збільшення
	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	(р. 430+ р. 480+ р. 620+ р. 630) ф. 1 р. 280 ф. 1	Характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених в майно підприємства	< 0,5	зменшення
	Коефіцієнт фінансової залежності	р. 280 ф. 1 р. 380 ф. 1	Характеризує вартість майна, утвореного з 1 грн. власних коштів	<2,0	зменшення
	Коефіцієнт фінансування (співвідношення позикового і власного капіталу)	(р. 430+ р. 480+ р. 620+ р. 630) ф. 1 р. 380 ф. 1	Характеризує суму позикових коштів у розрахунку на 1 грн., вкладених в активи власних коштів	<0,5	зменшення
	Коефіцієнт фінансової стабільності	р. 380 ф. 1 (р. 430+ р. 480+ р. 620+ р. 630) ф. 1	Характеризує співвідношення власних і позикових коштів	>1	збільшення

Ділова активність характеризується абсолютними і відносними показниками виробничої програми підприємства, фінансових результатів, податків, ефективності використання ресурсів (табл. 10.8).

Таблиця 10.8

Показники ділової активності підприємства

Праці	Основних фондів	Оборотних фондів	Фінансових коштів
Продуктивність праці	Фондовіддача	Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	Коефіцієнт оборотності коштів у розрахунках
Трудомісткість продукції	Фондомісткість продукції	Тривалість оберту оборотних активів	Тривалість оберту коштів у розрахунках
Рівень оплати праці	Фондоозброєність праці	Коефіцієнт завантаженості оборотних активів	Відносне вивільнення (залучення) обігових коштів
Зарплатомісткість одиниці продукції	Рентабельність основних фондів	Коефіцієнт оборотності виробничих запасів	Тривалість погашення дебіторської заборгованості
Відносне вивільнення працівників	Фондовіддача активної частини основних фондів	Тривалість оберту виробничих запасів	Тривалість погашення кредиторської заборгованості
		Матеріаломісткість виробничих запасів	Рентабельність інвестицій
		Тривалість операційного циклу	Термін окупності інвестицій
			Питомі капітальні вкладення

Загальним результатом ринкової активності підприємства для власників є суми дивідендів і зміна вартості його власного капіталу за звітний період.

Ринкову активність підприємства характеризують показники, наведені в табл.10.9.

Показники ринкової активності підприємства

Таблиця 10.9

Назва показника	Порядок розрахунку	Оцінка показника
за нормативним значенням	за динамікою
1.Рентабельність статутного капіталу	р. 220 або 225 ф. 2 (р. 300 ф. 1, гр. 3 + гр. 4) × 0,5 ×100	за планом	збільшення
2.Вартість коштів статутного капіталу (балансова вартість акцій)	р. 380 ф. 1 р. 300 ф. 1	за планом	збільшення
3.Дивіденди	р. 140 ф. 4	за планом	збільшення
4.Рентабельність капіталу власників підприємства	р. 140 ф. 4 (р. 380 ф. 1, гр. 3 + гр. 4) × 0,5 ×100	за планом	збільшення
5.Рентабельність внесків власників	р. 140 ф. 4 (р. 300 ф. 1, гр. 3 + гр. 4) × 0,5 ×100	за планом	збільшення
6.Коефіцієнт реінвестування прибутку	р. 220 ф. 2 - р. 140 ф. 4 р. 220 ф. 2	за планом	збільшення
7.Реінвестований прибуток	р. 220 ф. 2 - р. 140 ф. 4	за планом	збільшення
8.Рентабельність власного капіталу	р. 220 або р. 225 ф. 2 (р. 380 ф. 1, гр. 3 + гр. 4) × 0,5 ×100	за планом	збільшення
9.Коефіцієнт виплати дивідендів	р. 140 ф. 4 р. 130 ф. 4	за планом	збільшення
10.Коефіцієнт формування резервного капіталу	р. 160 ф. 4 р. 130 ф. 4	за планом	за планом
11.Чистий прибуток, що припадає на 1 акцію	р. 220 або р. 225 ф. 2 р. 300 ф. 2	за планом	збільшення
12.Дивіденди на одну акцію	р. 140 ф. 4 р. 300 ф. 2	за планом	збільшення

8

Комплексний аналіз фінансового стану підприємства виконують після аналізу основних фінансових звітів у такій послідовності:

1) розраховують показники фінансового стану підприємства;

2) аналізують динаміку показників;

3) визначають оптимальні пропорції між ними;

4) роблять аналітичні висновки.

До загальних показників комплексної оцінки фінансового стану підприємства належать показники дохідності та рентабельності.

Фінансовий стан підприємства може бути задовільним або незадовільним.

Задовільний фінансовий стан − це стійка ліквідність, платоспроможність та фінансова стійкість підприємства, його забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне використання ресурсів.

Незадовільний фінансовий стан – характеризується неефективним розміщенням та використанням

ресурсів, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю термінової заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньою фінансовою стійкістю в зв‘язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції.

10.6. Аналіз консолідованої звітності

Необхідність формування та аналізу консолідованої фінансової звітності зумовлена концентрацією і централізацією капіталу, створенням концернів і транснаціональних корпорацій.

Консолідовані фінансові звіти складають послідовно об’єднануючи відповідні статті фінансових

звітів материнського і дочірніх підприємств.

Процедури консолідації здійснюють за такими основними напрямками:

· консолідація капіталу;

· консолідація сальдо внутрішньогрупових операцій і розрахунків, консолідація фінансових результатів від внутрішньогрупової реалізації готової продукції, робіт, послуг.

Під час консолідації необхідно зробити відповідні коригування:

1. Виключити балансову вартість фінансових інвестицій материнської компанії у власному капіталі кожного дочірнього підприємства;

2. Виключити всі внутрішньогрупові операції та сальдо (за взаємними розрахунками між материнськими і дочірніми підприємствами);

3. Визначити і виокремити частку меншості в чистих активах і в чистому прибутку дочірніх підприємств;

4. Виключити дивіденди виплачені в групі, а також нереалізовані прибутки і збитки від внутрішньогрупових операцій;

5. Нарахувати амортизацію гудвілу та суми дооцінки необоротних активів, яка виникає у разі дооцінки необоротних активів до справедливої вартості на момент придбання;

6. Визначити і відобразити відтерміновані податкові активи і відтерміновані податкові

зобов’язання, які виникли у ході консолідації;

7. Визначити курсові різниці, які виникають в процесі консолідації фінансових звітів зарубіжних дочірніх підприємств.

Питання для самоконтролю

1. Види та призначення фінансових звітів.

2. Основні користувачі даних фінансової звітності.

3. Характеристика форм фінансової звітності згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

4. У чому полягає вивчення балансу підприємства?

5. Зміст вертикального, горизонтального і трендового аналізу балансу.

6. Характеристика активів підприємства за рівнем ліквідності.

7. Характеристика зобов‘язань підприємства за терміновістю оплати.

8. Основні характеристики позитивного балансу.

9. Формування фінансових результатів діяльності підприємства.

10. Склад операційних витрат підприємства.

11. Характеристика показників прибутковості.

12. Зміст методу cash-flow і його призначення.

13. Що належить до негрошових операцій?

14. У чому полягає ліквідність підприємства і ліквідність балансу?

15. Основні ознаки платоспроможності підприємства.

16. Типи фінансового стану підприємства за рівнем фінансової стійкості.

17. Які основні джерела аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості?

18. Який зв‘язок стану дебіторської і кредиторської заборгованості з фінансовою стійкістю підприємства?

19. Характеристика показників ділової активності підприємства.

20. Визначення відносного вивільнення (залучення) обігових коштів з обороту та його економічний зміст.

Розділ 11. ВНУТРІШНЬОФІРМОВЕ ФІНАНСОВЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ

11.1. Мета і завдання фінансового прогнозування та планування.

11.2. Методи фінансового прогнозування та планування.

11.3. Поточне й оперативне фінансове планування в управлінні підприємством.

11.4. Бюджетування в системі управління фінансовими ресурсами підприємством.

11.1. Мета і завдання фінансового прогнозування та планування

Метою фінансового планування є забезпечення діяльності підприємства відповідними як за обсягом, так і за структурою фінансовими ресурсами.

Для досягнення цієї мети необхідно виконати такі основні завдання [25]:

· розробити систему фінансових планів з виділенням оперативних, поточних, стратегічних;

· розрахувати загальний обсяг необхідних фінансових ресурсів;

· визначити обсяги та структуру внутрішнього та зовнішнього фінансування, виявлення резервів та обчислення обсягів додаткового фінансування;

· прогнозувати доходи та витрати підприємства.

Фінансова стратегія – це спосіб реалізації підприємством довгострокових завдань фінансової діяльності, усунення суперечності між потребою у фінансових ресурсах і можливостями їх формування.

Вибір способів досягнення цілей визначає фінансова політика, зокрема, такі її види, як:

· кредитна;

· управління оборотним та основним капіталом;

· управління витратами, зокрема амортизацією;

· дивідендна політика тощо.

Фінансова стратегія підприємства має охоплювати основні елементи, вказані на (рис.11.1).

1.Визначення особливостей довгострокової стратегії фінансування

3.Розроблення бюджету капітальних інвестицій

Елементи стратегічного фінансового планування

2.Довгострокове фінансове планування

Рис.11.1. Елементи стратегічного фінансового планування

Процес стратегічного управління фінансами поділяється на сім основних етапів (рис.11.2)

Етап 1. Визначення загального періоду формування фінансової стратегії

Етап 2. Дослідження зовнішнього фінансового середовища та кон’юнктури фінансового ринку (що впливає на діяльність

підприємства)

Етап 3. Формування стратегічних цілей фінансової діяльності

Етап 4. Конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її реалізації

Етап 5. Розроблення фінансової політики за окремими аспектами фінансової діяльності

Етап 6. Розроблення системи організаційно- економічних заходів щодо забезпечення реалізації фінансової стратегії (визначення центрів відповідальності)

Етап 7. Оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії та здійснення відповідних коригувальних дій

Рис.11.2. Етапи процесу стратегічного управління фінансами підприємства

Фінансова стратегія підприємства повинна охолювати такі основні фінансові параметри:

1.Фінансові детермінанти загального розвитку підприємства (вартість придбання і використання капіталу, ціна на продукцію, рівень виробничих витрат, рівень заробітної плати, обсяг фонду оплати праці, доходу, прибутку, сума амортизації основних засобів та інших необоротних фондів, обсяг інвестицій тощо);

2.Параметри фінансової структури підприємства (тип фінансування, вартість фінансових ресурсів,

обсяг потреби в коштах, допустимий рівень ризику за різних типів фінансування тощо); 3.Обсяг і форми залучення коштів;

4.Обсяги і способи розміщення коштів та особливості управління активами підприємства;

5.Перелік основних фінансових механізмів і фінансових інструментів управління, зокрема, механізмів адаптації середовища, інструментів впливу на фінансовий ризик, внутрішньогосподарських фінансових інструментів).

Розробляючи стратегію фінансового управління, фінансовий менеджер повинен орієнтуватися на

необхідність забезпечення самофінансування підприємства, тобто нагромадження капіталу, достатнього для фінансування розширеного відтворення. Тому в процесі стратегічного управління фінансами здійснюють пошук шляхів нагромадження капіталу та перерозподілу фінансових ресурсів у найперспективніші сфери бізнесу або у розширення масштабів діяльності підприємства.

Залежно від досягнутого рівня фінансової стійкості суб’єкти господарювання можуть вибирати орієнтиром одну з трьох базових стратегій фінансового розвитку [18, с.27]:

1) стратегія подолання нестійкості фінансової системи підприємства, або стратегія виживання, до

якої вдаються в умовах економічної кризи, нестабільності та інфляції, і у випадку, коли показники фінансово-господарської діяльності підприємства набувають стійкої тенденції до погіршення;

2) стратегія підтримки фінансової стійкості або стабілізації, що застосовується в умовах нестабільних обсягів продаж і прибутку, переважно у галузях зі стабільною економікою;

3) стратегія розвитку або стійкого зростання, що свідчить про прагнення підприємства до

збільшення обсягів реалізації, підвищення рентабельності та покращання інших показників фінансового стану.

Одним з ключових елементів системи формування і реалізації фінансової стратегії підприємства є

бізнес-план.

Бізнес-план – це документ, який дає змогу визначити слабкі сторони стратегічного плану, спрямовувати і скоординовувати дії функціональних підрозділів підприємства, оцінити технічні, ресурсні і фінансові можливості, ефективність вибраного напрямку дій.

Методичну основу стратегічного фінансового планування становлять:

· окремі процедури, які відображають послідовність етапів розроблення плану;

· таблиці, що реалізують модельну і методичну основу виконання розрахунків;

· фінансові нормативи (обсяг нормованих обігових коштів, коефіцієнт ліквідності тощо);

· локальні стратегії управління фінансовою діяльністю.

Стратегічні цілі можуть бути визначені такими нормативними показниками:

· середньорічний темп росту фінансових ресурсів, що формуються з власних джерел;

· мінімальна частка власного капіталу в загальному обсязі використовуваного капіталу;

· коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

· граничний рівень фінансових ризиків тощо.

На основі фінансової стратегії розробляють довгострокові і поточні фінансові плани.

11.2. Методи фінансового прогнозування та планування

Відправною точкою фінансового прогнозування є прогноз обсягу реалізації продукції та відповідних йому витрат, а кінцевою його точкою і водночас метою є розрахунок потреби у зовнішньому фінансуванні.

Можна виділити такі методи фінансового планування, наведені в (табл.11.1).

Методи фінансового планування

Таблиця 11.1

Класифікаційні ознаки	Метод планування
Вихідна позиція для розроблення плану	ресурсний (за можливостями); цільовий (за потребами)
Принципи визначення планових показників	екстраполяційний; інтерполяційний
Спосіб обчислення планових показників	статистичний; чинниковий; нормативний
Узгодженість ресурсів та потреб	балансовий; матричний
Варіантність розроблюваних планів	одноваріантний; поліваріантний; економіко-математичної оптимізації
Рівень деталізації планових розрахунків	бюджетний; прирістний (метод відсотків від реалізації, метод формул)

Приростовий метод фінансового планування ґрунтується на таких припущеннях:

а) у разі нарощування обсягу реалізації на певний відсоток змінні витрати, поточні активи та поточні зобов’язання збільшуються в середньому на стільки ж відсотків. Це означає, що і поточні активи, і поточні пасиви будуть становити такий самий, як у попередньому періоді, відсоток від виторгу;

б) відсоток збільшення вартості основних засобів розраховують, на підставі заданого відсотка нарощування обороту відповідно до технологічних умов виробництва та з урахуванням наявності недозавантажених основних засобів на початок прогнозного періоду, рівня морального та фізичного зношення тощо.

в) довготермінові зобов’язання та акціонерний капітал підприємства залишаються незмінними;

г) нерозподілений прибуток прогнозного періоду розраховують як суму нерозподіленого прибутку базового періоду та прогнозного чистого прибутку у плановому періоді за мінусом обсягу запланованих дивідендів;

д) різниця між прогнозними обсягами активів та пасивів підприємства дорівнює сумі потреби в додатковому зовнішньому фінансуванні.

11.3. Поточне й оперативне фінансове планування в управлінні підприємства

Стратегічні плани дають приблизний перелік фінансових ресурсів, їх обсяг та напрями використання. Поточні плани пов’язують кожен вид вкладень з джерелами фінансування.

Основні види поточних планів подано на (рис.11.3).

Основні види поточних планів

План доходів та витрат операційної діяльності

План доходів та витрат інвестиційної діяльності

План надходження та використання грошових коштів

Балансовий план – план активів та структури їх джерел фінансування

Рис.11.3. Основні види поточних фінансових планів

Поточні плани розробляють, як правило, на рік. Проте в умовах нестабільності економіки та високих темпів інфляції часто розробляють і на коротші терміни. Поточні фінансові плани, як правило, складають за формою, що відповідає формі фінансової звітності (бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів тощо). Форми поточних фінансових планів державних підприємств регулює держава (див. Додаток).

Поточні плани є основою оперативного планування.

Оперативні плани містять короткотермінові планові завдання щодо фінансового забезпечення господарської діяльності підприємства.

Одним з видів оперативного плану є платіжний календар.

Його можна складати на квартал з розподілом за місяцями або декадами, а на підприємствах, де можливі часті зміни грошових потоків – на місяць з розподілом за декадами чи тижнями.

Основною метою розроблення платіжного календаря є визначення конкретних термінів надходження грошових коштів і платежів підприємства та їх доведення до конкретних виконавців у формі планових завдань.

Найпоширенішою формою платіжного календаря є розроблення його у вигляді двох розділів:

1) графіка майбутніх платежів;

2) графіка майбутніх надходжень грошових коштів.

11.4. Бюджетування в системі управління фінансовими ресурсами підприємства

Бюджет – це план майбутніх дій та заходів підприємства, виражений в грошових або натуральних вимірниках, що відображає доходи та витрати, надходження і видатки як підприємства загалом, так і його структурних підрозділів на певний період часу, а також суму капіталу, яку необхідно залучити підприємству для досягнення планових завдань.

Планування майбутньої діяльності підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів називають бюджетуванням.

Бюджетування сприяє координації роботи різних підрозділів підприємства, дає можливість оцінити

їхній внесок у досягнення загальної мети та спрогнозувати очікувані результати підприємницької діяльності.

Здійснюючи бюджетування, розробляють різні види бюджетів. Їхня класифікація за окремими класифікаційними ознаками наведена в табл.11.4.

Класифікація бюджетів

Таблиця 11.4

Ознака класифікації	Види бюджетів
Цільове призначення	· операційні; · фінансові;
Об’єкт бюджетування	· бюджети певних видів господарської діяльності підприємства; · бюджети виробництва певних видів продукції; · бюджети реалізації певних проектів (програм);

	· бюджети діяльності структурних підрозділів;
Урахування впливу окремих чинників	· статичні; · динамічні; · гнучкі;
Види витрат	· бюджети капітальних витрат; · бюджети поточних витрат;
Система калькулювання	· бюджети, сформовані за змінними витратами; · бюджети, сформовані за повними витратами;
Рівень узагальнення	· часткові (локальні); · зведені (загальні);
Тривалість бюджетного періоду	· стратегічні (3–5 років); · річні; · квартальні; · місячні; · тижневі; · інші

Для розроблення бюджетів використовують такі основні методи:

приростовий метод, застосовуючи який, бюджетні суми визначають на підставі звітних даних попереднього бюджетного періоду з урахуванням перспектив діяльності підприємства в майбутньому бюджетному періоді;

пріоритетний метод – також ґрунтується на даних попереднього бюджетного періоду, однак передбачає обґрунтування пріоритетних напрямків відносного скорочення або збільшення бюджетних сум (наприклад, зменшення прямих матеріальних витрат на 5 %);

бюджетування з нульової точки (ZBB-бюджетування) – метод бюджетування, за якого менеджери

обґрунтовують значення бюджетних показників, детально проаналізувавши господарські операцій і нормативи витрачання ресурсів (тобто, якщо б діяльність здійснювалася уперше, «з нуля»). Застосування ZBB-бюджетування дає змогу отримати найточніші та об’єктивні планові показники, однак вимагає значних витрат часу і коштів на здійснення розрахунків.

Виокремлюють три основні варіанти організації процесу бюджетування:

1) «Згори – донизу»;

2) «Знизу – догори»;

3) «Згори – донизу, знизу – догори».

Бюджетування розпочинають з визначення основного бюджетного фактора, так званого «вузького місця» на підприємстві. Оскільки, за умов ринкової економіки найчастіше «вузьким місцем» діяльності підприємства є обсяг реалізації продукції, то насамперед складають бюджет реалізації (продажу). Інші бюджети (бюджети прямих витрат, витрат на збут, грошових потоків тощо) залежать від бюджету реалізації.

Бюджети містять показники, яких повинно досягти підприємство у бюджетному періоді. Однак, вплив різноманітних непередбачених факторів у процесі господарської діяльності призводить до виникнення розходжень між бюджетними і фактичними показниками. Для своєчасного виявлення таких відхилень і відповідного реагування на них здійснюють бюджетний контроль.

Бюджетний контроль – це процес зіставлення фактичних результатів діяльності з бюджетними, аналізу відхилень та внесення необхідних коригувань.

Питання для самоконтролю

1. Яка мета фінансового планування? Вирішення яких завдань дає змогу досягти цієї мети?

2. Які елементи передбачає стратегія фінансового планування?

3. Назвіть етапи процесу стратегічного управління фінансами.

4. Які основні фінансові параметри овинна охоплювати фінансова стратегія підприємства?

5. Назвіть мету бізнес-планування та перерахуйте види бізнес-планів.

6. Назвіть основні вимоги до формування фінансової стратегії підприємства.

7. Якими нормативними показниками можуть бути визначені стратегічні цілі підприємства?

8. Які прогнози здійснюють для визначення потреби у зовнішньому фінансуванні?

9. Назвіть методи планування? В чому полягає зміст приростового методу?

10. Перелічіть основні види поточних фінансових планів.

11. Які особливості розроблення платіжного календаря?

12. З якою метою розробляють бюджети? Назвіть основні види бюджетів.

13. Які методи використовують для розробляння бюджетів?

Дата добавления: 2015-05-26