Представництво і порука

В силу договору поруки поручитель теж виконує зобов'язання; іміеть основного боржника з безпосереднім для останнього пра­во і і и м резул ьтато м.

Проте дії представника і поручителя мають свої специфічні особ­ні вості:

1) на відміну від представника, поручитель робить це від власного імені;

2) відповідна дія є для поручителя виконанням власного обов'язку перед кредитором, який виник у нього з договору поруки;

3) до поручителя, яким виконав зобов'язання, на відміну від представника переходять всі права кредитора за цим зобов'язанням;

4) поручитель, на відміну від представника, діє в інтересах кре- штора, а не основного боржника^[26].

Отже правовідносини з представництва не є тотожними жодній іншій формі вчинення правочинів за допомогою третіх осіб. Залежно від особливостей тієї чи іншої форми посередництва роз­межування цих форм і представництва можуть стосуватися сфери діяльності, суб'єктного складу, мети, характеру і результату дій посередника як учасника певних правовідносин. При цьому принципова відміна представництва від усіх інших форм встанов­лення та реалізації цивільних правовідносин між двома і більше особами за участі третьої особи полягає у характері взаємних суб'єк- іивннх прав і обов'язків. Зовні це проявляється в тому, шо тільки представник діє від імені іншої особи, реалізуючи своє повнова­ження та виконуючи обов'язок представляти іншу особу.

Додаткова література:

1. Гелецька І.О. Правове регулювання відносин представництва v цивільному праві. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2005 (24 с.).

2. Гранін B.JI. Повноваження представника та його реалізація за цивільним законодавством України. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - Одеса, 2005 (20 с.).

3. Керимов С. Г. Деякі питання представництва малолітньої особи її опікуном // Держава і право: Збірник наук, праць. — Вип. 29. — К., 2005. - С. 452—457.

4. Лазько Г.З. Джерела інституту представництва у цивільно- процесуальному праві // Часопис Київського університету права. ~ 2005. — № 3. — С. 112—117.

5. Нерсесов НО. Понятие добровольного представительства в граж­данском праве // Избранные труды по представительству и ценным бумагам в гражданском праве. — М., 1998, — С. 24—136.

6. Северова С.С. Представництво за римським приватним правом та його рецепція у сучасному цивільному праві України. Автореф. дис....канд. юрид. наук. — Одеса, 2004 (19 с.).

7. Соколовский К. И. Представительство в гражданском праве и процессе // Вопросы теории: сущность, содержание, структура. — Харьков, 1984. - С. 24.

8. Фурса С.Я. Довіреність та інститут представництва в цивіль­ному законодавстві, нотаріальному і цивільному процесах України // Право України. - 1999. — № 4. - С. 94-97.

9. Харитонов Є.О., Харитонова 0.1. Приватні та публічні право­відносини представництва // Науковий вісник Чернівецького універ­ситету: Збірник наук, праць. — Вип. 147: Правознавство. — Чернівці, 2002. - С. 36-41.

РОЗДІЛ III РЕЧОВІ ПРАВА

Підрозділ І Право власності

Глава 14

Загальні положення права власності

§ 1. Право власності в системі речових прав.

§ 2. Поняття власності і права власності.

§ 3. Зміст права власності.

§ 4. Здійснення права власності.

§ 5. Право господарського відання і право оперативного управ­ління як засоби здійснення права власності.

5.1. Право господарського відання.

5.2. Право оперативного управління.

Дата добавления: 2015-05-31