Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств

Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств (ст.28 Земельного кодексу України).

Сільськогосподарським підприємствам, установам та організа­ціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності.

Право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх за­сновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Реалізація права власності на землю зазначеними сільськогоспо­дарськими підприємствами здійснюється відповідно до закону.

Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та ор­ганізацій (ст.29 Земельного кодексу України).

При ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій переважне право на отримання земельних ділянок по­руч з населеними пунктами мають власники земельних часток (паїв), які проживають у цих населених пунктах.

Місце розташування земельних ділянок визначається з ураху­ванням вимог раціональної організації території і компактності зем­лекористування відповідно до землевпорядних проектів, які затвер­джуються зборами власників земельних часток (паїв).

Розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільсько­господарських підприємств (ст.ЗО Земельного кодексу України).

При ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебу­вали у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або пе­редаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст.1 Закону України «Про колективне сільськогос­подарське підприємство» (надалі по тексту - Закон) колектив­не сільськогосподарське підприємство (надалі — підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та то­варів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підпри­ємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням. Під­приємства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в спілки (об'єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів.

Землі підприємства (ст.10 Закону). Земля може належати підпри­ємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Право підприємства на земельну ділянку зберігається при вхо­дженні його до складу агропромислових об'єднань, комбінатів, агро­фірм та інших формувань.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу для ор­ганізації фермерського господарства, земельна ділянка надається із земель запасу, а в разі їх відсутності — із земель підприємства, при­датних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що при­падає на одного члена колективу.

При банкрутстві підприємства землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтоза­хисні насадження, гідротехнічні споруди, тощо) передаються у віда­ння відповідних місцевих рад.

Звернення стягнення на земельну ділянку за претензіями креди­торів може бути здійснено за рішенням суду лише у разі відсутнос­ті у боржника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Права власників земельних ділянок і землекористувачів (ст.11 Закону).

Власники земельних ділянок І землекористувачі мають право:

• самостійно господарювати на землі;

- власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і до­ходи від її реалізації;

• використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні ко­палини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі;

. зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будів­лі і споруди за погодженням з сільською, селищною, міською радою. Зведення на орендованій земельній ділянці приміщень виробничо­го і невиробничого призначення, у тому числі житла, орендарі по­годжують з сільською, селищною, міською, районною радою, іншим орендодавцем;

• власності на посіви і посадки сільськогосподарських культур і насаджень;

• одержати від нового власника землі, землекористувача або міс­цевої ради компенсацію за підвищення родючості ґрунтів у разі ви­лучення чи добровільної відмови від земельної ділянки.

Власники землі мають право надавати належну їм земельну ді­лянку або її частину у тимчасове користування, в тому числі на умо­вах оренди, у випадках і в порядку, передбачених земельним законо­давством;

Обов'язки власників земельних ділянок і землекористувачів (ст.12 Закону).

Власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані:

• забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання;

• ефективно використовувати землю відповідно до проекту вну­трігосподарського землеустрою, підвищувати родючість ґрунтів, за­стосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності;

• здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель, передба­чених статтею 84 Земельного кодексу України;

- своєчасно вносити земельний податок або орендну плату за землю;

- не порушувати права власників інших земельних ділянок і землекористувачів, у тому числі орендарів;

- зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

- дотримувати режиму санітарних зон і територій, що особливо охороняються;

• додержувати правил добросусідства;

• дозволяти власникам і користувачам земельних ділянок прохід до доріг загального користування, а також для спорудження або ремонт межових знаків та споруд;

• не чинити перешкод у проведенні до суміжної земельної ділян­ки необхідних комунікацій;

• вживати заходів до недопущення можливості стоку дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів та мінеральних добрив на суміжну земельну ділянку.

Дата добавления: 2015-05-31