Землі природно-заповідного фонду: їх склад та порядок використання

ПРИЗНАЧЕННЯ

ФОНДУ ТА ІНШОГО ПРИРОДООХОРОННОГО

ЗЕМЛІ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО

ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ БАГАТОКВАРТИРНИХ ЖИЛИХ БУДИНКІВ

Земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків (ст.42 Зе­мельного кодексу України).

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі бу­динки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здій­снюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого бу­динку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. -

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, спо­руди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташова­ні багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відпо­відної землевпорядної документації.

Землі природно-заповідного фонду — це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст.43 Земельного кодексу України).

Склад земель природно-заповідного фонду (ст.44 Земельного кодексу України). До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники,

національні природні парки, біосферні заповідники, ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Використання земель природно-заповідного фонду (ст.45 Зе­мельного кодексу України). Землі природно-заповідного фонду що можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання (ст.46 Земельного кодексу України). До земель іншого при­родоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність. Межі земель іншого природоохоронного призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками. Порядок вико­ристання земель іншого природоохоронного призначення визнача­ється законом.

Згідно ст.З Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать:

• природні території та об'єкти — природні заповідники, біо­сферні заповідники, національні природні парки, регіональні ланд­шафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

• штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні пар­ки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні пар­ки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних комп­лексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:

• заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідр⁰' логічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

• пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

Законодавством Автономної Республіки Крим може бути встановлено додаткові категорії територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Форми власності на території та об'єкти природно-заповідного фонду (ст.4 Закону).

Території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Регіональні ландшафтні парки, — буферна зона антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

• Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки, ство­рені до прийняття цього Закону, не підлягають приватизації.

• У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться за­казники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки са­дово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечува­ти режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.

Землі природно-заповідного фонду (ст.7 Закону) — це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетич­ну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі те­риторій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, есте­тичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-за­повідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохо­ронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлен­ня меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку встановленого законом або договором.

Завдані внаслідок обмеження (обтяження) у землекористувач втрати відшкодовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом (ст.8 Закону):

• встановлення заповідного режиму;

• організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів;

• проведення комплексних досліджень з метою розробки науко­вих основ їх збереження та ефективного використання;

• додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів при­родно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управ­лінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-пла­нувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз;

• запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;

• здійснення державного та громадського контролю за додер­жанням режиму їх охорони та використання;

• встановлення підвищеної відповідальності за порушення ре­жиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошко­дження заповідних природних комплексів та об'єктів;

• проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері;

• проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержан­ням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законо­давства України, можуть використовуватися (ст.9 Закону):

• у природоохоронних цілях;

• у науково-дослідних цілях;.

• в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

• в освітньо-виховних цілях;

• для потреб моніторингу навколишнього природного середовища;

Встановлені вище основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст.9-1 Закону) здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Перелік встановлених цим законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом терито­рій та об'єктів природно-заповідного фонду.

• Спеціальне використання природних ресурсів у межах тери­торій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фон­ду, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підста­ві дозволів.

• Спеціальне використання природних ресурсів у межах тери­торій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного се­редовища Автономної Республіки Крим та територіальними орга­нами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навко­лишнього природного середовища.

• Спеціальне використання природних ресурсів у межах тери­торій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів У межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвер­дженого органом виконавчої влади з питань охорони навколишньо­го природного середовища Автономної Республіки Крим та терито­ріальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

• Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі.

• Видача дозволів здійснюється на підставі клопотання (заявку природокористувача, погодженого із власником або постійним ко­ристувачем земельної ділянки та заінтересованими органами.

• Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів може бути анульований органом, що його видав, у разі: різкого погіршення стану навколишнього природного середовища внаслідок природокористування, ліквідації підприємства, установи або організа­ції, яка отримала дозвіл; порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду; втрати чи пошко­дження дозволу, що не дає можливості визначити зміст дозволу.

• Здійснення господарської та іншої діяльності за декларатив­ним принципом заборонено.

• Дозвіл видається після затвердження лімітів протягом міся­ця з моменту подання клопотання. Підставами для відмови у видачі дозволу є відсутність затвердженого в установленому порядку лімі­ту, порушення умов природокористування та режиму території при­родно-заповідного фонду.

• Рішення про відмову у видачі дозволу може бути оскаржено до центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколиш­нього природного середовища або до суду.

• Прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на спеціаль­не використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється у місячний строк.

• Заява про оскарження рішення про відмову у видачі дозволу подається до центрального органу виконавчої влади в галузі охоро­ни навколишнього природного середовища протягом строку, що не перевищує десять днів з дня одержання відповідного рішення. Заява розглядається у десятиденний строк. Про результати розгляду заяв­ник повідомляється у письмовій формі.

Статус та завдання природних заповідників (ст. 15 Закону).

Природні заповідники — природоохоронні, науково-досліди¹ установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх ком­понентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються відповідникам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

• Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об'єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природно-^Б середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного се­редовища та заповідної справи.

• На природні заповідники покладається також координація і проведення наукових досліджень на територіях заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ у регіоні.

На території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому при­значенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме (ст.16 Закону):

• будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів тран­спорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, сто­янка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свій­ських тварин, пересування механічних транспортних засобів, за ви­нятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків та вертольотів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар'єру над територією заповідника та інші види штучно­го шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;

• геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;

• мисливство, рибальство, туризм, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану кількість угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.

Для збереження і відтворення корінних природних комплексі проведення науково-дослідних робіт та виконання інших завдань природному заповіднику відповідно до проекту організації його території та охорони природних комплексів допускається:

• виконання відновлюваних робіт на землях з порушеними ко­рінними природними комплексами, а також здійснення заході» щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника вна­слідок антропогенного впливу — відновлення гідрологічного режи­му, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;

• здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не пору­шують режиму заповідника; спорудження у встановленому порядку будівель та інших об'єктів, необхідних для виконання поставлених перед заповідником завдань; збір колекційних та інших матеріалів, виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонар­них наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-вихов­ної роботи.

Проектом організації території природного заповідника та охо­рони його природних комплексів може бути передбачено виділення земельних ділянок для задоволення господарських потреб заповід­ника та його працівників у сінокосах, випасах, городах та паливі від­повідно до встановлених нормативів.

Проекти організації території природних заповідників та охо­рони їх природних комплексів розробляються спеціалізованими проектними організаціями і затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного се­редовища.

В разі термінової необхідності за клопотанням науково-техніч­ної ради природного заповідника з дозволу центрального органу ви­конавчої влади в галузі охорони навколишнього природного серед­овища на території природного заповідника можуть проводитися заходи, спрямовані на охорону природних комплексів, ліквідацію наслідків аварій, стихійного лиха та в інших цілях, не передбачені Проектом організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів.

Для ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, в результаті яких виникає пряма загроза життю людей чи знищення заповідні природних комплексів, особливо термінові заходи здійснюються з^а рішенням дирекції природного заповідника.

Статус і завдання біосферних заповідників (ст.17 Закону). Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження у природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення біосферного природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів. Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об'єктів природно-заповідного фонду іншихкатегорій та інших земель і включаються в установленому порядку до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у рамках програ­ми ЮНЕСКО «Людина і біосфера».

Структура території та особливості управління біосферними заповідниками (ст.18 Закону). Для біосферних заповідників уста­новлюється диференційований режим охорони, відтворення та ви­користання природних комплексів згідно з функціональним зону­ванням:

• заповідна зона — включає території, призначені для збережен­ня і відновлення найбільш цінних природних та мінімально поруше­них антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

• буферна зона — включає території, виділені з метою запобіган­ня негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до ви­мог, встановлених для охоронних зон природних заповідників;

• зона антропогенних ландшафтів — включає території тради­ційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності, в ній забороняється мисливство.

У межах території біосферних заповідників можуть виділяти­ся зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включа­ються регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища ³ Додержанням вимог щодо їх охорони, встановлених цим Законом.

Зонування території біосферних заповідників проводиться від­повідно до проекту організації території біосферного заповідника та охорони його природних комплексів.

У проекті організації території біосферного заповідника та охорони його природних комплексів визначаються та обґрунтовуються заходи щодо провадження природоохоронної, науково-дослідної, господарської діяльності відповідно до законодавства і міжнародних договорів.

Проекти організації території біосферних заповідників та охорони їх природних комплексів розробляються спеціалізованими проектними організаціями і затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Наукові дослідження, спостереження за станом навколишнього природного середовища та інша діяльність біосферних заповіднвд⁰ здійснюються з урахуванням міжнародних програм (ст.19 Закону).

Статус і завдання національних природних парків (ст.20 За кону). Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами за­гальнодержавного значення, що створюються з метою збереження" відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, істерико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурса­ми та об'єктами вилучаються з господарського використання і нада­ються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласни­ків та землекористувачів.

На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань:

• збереження цінних природних та історико-культурних комп­лексів і об'єктів;

• створення умов для організованого туризму, відпочинку та ін­ших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержан­ням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів;

• проведення наукових досліджень природних комплексів та п змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових ре­комендацій з питань охорони навколишнього природного середови­ща та ефективного використання природних ресурсів;

• проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Структура території та вимоги щодо охорони природних комп­лексів та об'єктів національних природних парків (ст.21 Закону) На території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охороні¹ відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона — призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації — в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються вирубка лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони;

• зона стаціонарної рекреації — призначена для розміщення го­лів мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку, тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що е пов'язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

• господарська зона — у її межах проводиться господарська ді­яльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об'єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка при­зводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності терито­рії національного природного парку.

Зонування території національного природного парку, рекреа­ційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно До Положення про національний природний парк та Проекту орга­нізації території національного природного парку, охорони, відтво­рення та рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади У галузі охорони навколишнього природного середовища.

Рекреаційна діяльність на території національних природних парків організовується спеціальними підрозділами адміністрації парків, а також іншими підприємствами, установами та організаціями на підставі угод з адміністрацією парку.

Статус і завдання регіональних ландшафтних парків (ст.23 Закону). Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Регіональні ландшафтні парки організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. В разі необхідності вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів для потреб регіональні, ландшафтних парків провадиться в порядку, встановленому законодавством України.

На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань:

• збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів;

• створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержання режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;

• сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

Структура території та вимоги щодо охорони природних комп­лексів та об'єктів регіональних ландшафтних парків (ст.24 Закону)

На території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, вста­новлених для територій національних природних парків.

Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природ­них комплексів та об'єктів і порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку,

Статус і завдання заказників (ст.25 Закону). Заказниками ого­лошуються природні території (акваторії) з метою збереження і від­творення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголо­шення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок. водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів

Основні вимоги щодо режиму заказників (ст.26 Закону). На території заказника обмежується або забороняється мисливство та ді­яльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положен­ням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, Щ» ^не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Статус та завдання пам'яток природи (ст.27 Закону). Пам'ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані. Оголошення пам'яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

Основні вимоги щодо режиму пам'яток природи (ст.28 Закону). Н території пам'яток природи забороняється будь-яка діяльність, що загрожує їх збереженню або призводить до деградації чи зміни

первісного їх стану. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Статус і завдання заповідних урочищ (ст.29 Закону). Заповід­ними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші від­окремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природо­охоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власни­ків або користувачів.

Основні вимоги щодо режиму заповідних урочищ (ст. 30 Зако­ну). На території заповідних урочищ забороняється будь-яка діяль­ність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до його складу, відповідно до вимог, вста­новлених для природних заповідників. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголоше­них заповідними урочищами, беруть на себе зобов'язання щодо за­безпечення режиму їх охорони та збереження.

Статус і завдання ботанічних садів (ст.31 Закону). Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, Розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи. Ботанічні сади загальнодержавного значення є науково-дослідними природоохоронними установами. Ботанічним садам місцевого значення у встановленому порядку може бути надано статус науково-дослідної установи. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються ботанічним садам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Структура території та основні вимоги щодо режиму ботанічних садів (ст.32 Закону). На території ботанічних садів забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням поклад них на них завдань і загрожує збереженню колекцій флори.

У межах ботанічних садів для забезпечення необхідного режимів охорони та ефективного використання можуть бути виділені зони^;

• експозиційна — її відвідування дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією ботанічного саду;

• наукова — до складу зони входять колекції, експериментальні ділянки тощо, на відвідування її мають право лише співробітники ботанічного саду у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків а також спеціалісти інших установ з дозволу адміністрації саду;

• заповідна — відвідування її забороняється, крім випадків, коли воно пов'язано з проведенням наукових спостережень;

• адміністративно-господарська.

Зонування території ботанічних садів проводиться відповідно до Положення про ботанічний сад та Проекту організації території ботанічного саду, що розробляється спеціалізованими науковими та проектними установами і затверджується органом, у підпорядку­ванні якого перебуває ботанічний сад, за погодженням з:

Центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навко­лишнього природного середовища — щодо ботанічних садів загаль­нодержавного значення;

органами центрального органу виконавчої влади в галузі охоро­ни навколишнього природного середовища на місцях, а на території Автономної Республіки Крим — органом виконавчої влади Автоном­ної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища — щодо ботанічних садів місцевого значення.

Статус і завдання дендрологічних парків (ст. 33 Закону). Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спе­ціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурної рекреаційного та іншого використання. Дендрологічні парки загальнодержавного значення є науково-дослідними природоохоронними установами. Дендрологічним паркам місцевого значення у встановленому порядку може бути надано статус науково-дослідної установи. Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються господарського використання і надаються дендрологічним паркам у встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України

Основні вимоги щодо режиму дендрологічних парків (ст.34 Закону).

На території дендрологічних парків забороняється діяльність, в'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню дендрологічних колекцій.

На території дендрологічних парків може бути проведено зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів. Проект організації території дендрологічного парку розробляється спеціалізованими науковими та проектними установами і затверджується органом, у підпорядкуванні якого перебуває дендро­логічний парк, за погодженням з:

• Центральним органом виконавчої влади в галузі охорони на­вколишнього природного середовища — щодо дендрологічних пар­ків загальнодержавного значення;

• органами центрального органу виконавчої влади в галузі охо­рони навколишнього природного середовища на місцях, а на те­риторії Автономної Республіки Крим — органом виконавчої вла­ди Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища — щодо дендрологічних парків місцевого значення.

Статус і завдання зоологічних парків (ст.35 Закону). Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-вихов­ної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і роз­робки наукових основ її розведення у неволі. Зоологічні парки за­гальнодержавного значення є природоохоронними культурно-освіт­німи та науково-дослідними установами. Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використан­ня І надаються зоологічним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Структура території та основні вимоги щодо режиму зоологіч­них парків (ст.36 Закону). На території зоологічних парків забороняється діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на х завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин цих парків.

На території зоологічних парків з метою забезпечення виконання поставлених перед ними завдань виділяються зони:

експозиційна — призначена для стаціонарного утримання тварин і використання їх у культурно-пізнавальних цілях;

наукова — у її межах проводиться науково-дослідна робота, відвідування зони дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією парку;

• рекреаційна — призначена для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку;

• господарська — зона, де розміщуються допоміжні господарські об'єкти.

Проект організації території зоологічного парку розробляється спеціалізованими науковими та проектними організаціями і затверджується органом, у підпорядкуванні якого перебуває зоологічний парк, за погодженням з:

• Центральним органом виконавчої влади в галузі охорони на­вколишнього природного середовища — щодо зоологічних парків загальнодержавного значення;

• органами центрального органу виконавчої влади в галузі охоро­ни навколишнього природного середовища на місцях, а на території Автономної Республіки Крим — органом виконавчої влади Автоном­ної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища — щодо зоологічних парків місцевого значення.

Зоологічні парки можуть організовувати пересувні експозиції тварин, мати у своєму складі підсобні господарства, які створюють­ся для забезпечення тварин кормами.

Статус і завдання парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (ст.37 Закону). Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будів­ництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є при­родоохоронними рекреаційними установами. Оголошення парків-пам'яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням) встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, вод­них та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. № території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва можуть проводитися наукові дослідження.

Основні вимоги щодо режиму парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (ст.38 Закону).

На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.

На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав'яних газонів.

На території парків - пам’яток садово-паркового мистецтва може проводитися зонування відповідно до вимог, встановлених для бо­танічних садів.

Утримання та реконструкція парків - пам’яток садово-паркового мистецтва провадиться за проектами, що розробляються спеціальними науковими та проектними установами і затверджуються органами, у підпорядкуванні яких перебувають ці парки, за пого­дженням з:

• Центральним органом виконавчої влади в галузі охорони на­вколишнього природного середовища — щодо парків-пам'яток садо­во-паркового мистецтва загальнодержавного значення;

• органами центрального органу виконавчої влади в галузі охо­рони навколишнього природного середовища на місцях, а на те­риторії Автономної Республіки Крим — органом виконавчої вла­ди Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища — щодо парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених парками-пам'ятками садово-пар­кового мистецтва, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Завдання охоронних зон територій та об'єктів природно-запо­відного фонду (ст.39 Закону). Для забезпечення необхідного режи­му охорони природних комплексів та об'єктів природних заповід­ників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони. В разі необхідності охоронні зони можуть установлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. Розміри охоронних зон визначаються відповідно до цільового призначення на основі спеціальних обстежень ландшафтів та господарської діяльності на прилеглих територіях.

Основні вимоги щодо режиму охоронних зон територій та природно-заповідного фонду (ст.40 Закону). Режим охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на навколишнє природне середовище. В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється на основі екологічно експертизи, що проводиться в порядку, встановленому законодавством України. Положення, що визначають режим кожної з охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затверджуються державними органами, які приймають рішення про їх виділення. Охоронні зони територій та об'єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розробки проектно-планувальної та проектної документації

Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду:

• є системою необхідних і достовірних відомостей про природ­ні, наукові, правові та інші характеристики територій та об'єктів, що входять до складу природно-заповідного фонду (ст.56 Закону);

• ведеться з метою оцінки складу та перспектив розвитку при­родно-заповідного фонду, стану територій та об'єктів, що входять до нього, організації їх охорони й ефективного використання, пла­нування наукових досліджень, а також забезпечення державних органів, заінтересованих підприємств, установ та організацій від­повідною інформацією, необхідною для вирішення питань соціаль­но-економічного розвитку, розміщення продуктивних сил та в ін­ших цілях, передбачених законодавством України (ст.57 Закону);

• містить відомості про правовий статус, належність, режим, гео­графічне положення, кількісні і якісні характеристики цих терито­рій та об'єктів, їх природоохоронну, наукову, освітню, виховну, ре­креаційну й іншу цінність (ст.58 Закону).

Порядок ведення кадастру територій та об'єктів природно-за­повідного фонду (ст.59 Закону).

• Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду ведеться центральним органом виконавчої влади в галу³¹ охорони навколишнього природного середовища та його органами на місцях за рахунок державного бюджету.

• Для ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду можуть використовуватися також кошти Державного, республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища.

Дата добавления: 2015-05-31