Характеристика форм держави

Можливість виражати і захищати інтереси населення.

Держава: поняття, виникнення, ознаки

ТЕМА 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Питання до розгляду:

1.1. Держава: поняття, виникнення, ознаки

1.2. Характеристика форм держави.

1.3. Основні напрямки діяльності (функції) держави

1.4. Поняття й ознаки права

1.5. Правові відносини

1.6. Поняття правопорушення та його елементи

Література:

1. Конституція України.– Харків: Одиссей, 2003.– 56 с.

2. Правознавство: Навч. посібник / За ред. В. В. Копейчикова.– К.: Юрінком – Інтер, 2000. – 860 с.

3. Основи правознавства: Навчальний посібник. / Під ред. С.В. Ківалова, М.Ф. Орзика. – Одеса: АстроПринт, 2000. – 336 с.

Існують різні теорії походження держави. До основних відносяться:

1. Теологічна основною причиною виникнення держави є божа воля.

2. Патріархальна - держава є історичним розвитком сім'ї, а влада керівника належить чоловіку.

3. Договірна -виникнення держави є результатом добровільного договору між людьми про те, що одні будуть управляти, а інші – виконувати управлінські рішення.

4. Психологічна – пов'язує походження держави з людською психікою, якій нібито властива потреба підкоряти волю лідеру, здатному керувати суспільством.

5. Теорія насильства зв'язує виникнення держави з результатами завоювання одних народів іншими.

6. Матеріалістична теорія - виникнення держави є результатом боротьби антагоністичних класів.

7. Космічна теорія пояснює виникнення держави шляхом привнесення на нашу планету політичної організації суспільства з космосу.

До основних ознак держави відносять: 1. Суверенітет держави – це верховенство, самостійність і неподільність влади держави в межах її території, а також незалежність і рівноправність країни в зовнішніх відносинах.

2. Територіальне розселення населення; (територія розділена на адміністративно-територіальні одиниці. Політична влада держави і його суверенітет поширюються на всіх людей, що живуть на його території.

3. Наявність апарата управління і примусу;

4. Здатність видавати загальнообов'язкові правила поведінки;

5. Здатність збирати податки, одержувати позики і надавати кредити;

Держава –це всеосяжна суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення в класовому суспільстві, яка має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої розпорядження загальнообов'язковими, а також здійснювати управління загальносуспільними справами від імені всього населення.

Здійснення державної влади можливо на основі конкретних форм державного устрою і методів правління.

Форма держави –це визначений спосіб організації і здійснення державної влади, яка характеризується визначеною структурою, територіальною організацією і методами здійснення державної влади.

Основними елементами форми держави є: державний устрій, державне правління і політичний режим.

Державний устрій це спосіб поділу держави на визначені складові частини і принципи розподілу повноважень між центральними органами державної влади й органами влади складових частин.

За типом державного устрою держави умовно поділяються на прості (унітарні) і складні (федерації, конфедерації, імперії).

Унітарна держава має у своєму складі цілком такі частини, що не мають більшості ознак державності і є тільки адміністративно-територіальними одиницями. Однак унітарність держави не виключає можливість включення в його склад певних автономних утворень, що мають окремі ознаки державності (наприклад, Автономна Республіка Крим).

Федеративна держава складається з окремих частин, які володіють окремими елементами суверенітету. Рівноправні суб'єкти федерації мають свої представницькі державні органи і власний адміністративно-територіальний устрій. В таких державах, як правило, діє подвійна правова система: на федеральному і на регіональному рівнях. Однак норми федерального права мають пріоритет над правами окремих частин держави. Класичним прикладом федеративної держави є Сполучені Штати Америки, що складаються з 50 штатів і Федерального округу Колумбія.

Конфедеративна держава – добровільне об'єднання суверенних держав, які зберігають незалежність, але мають загальні органи для вирішення конкретних завдань.

Імперія – це складне, примусово створене державне утворення, що складається з головної держави й окремих частин, які цілком від неї залежать і примусово утримуються в її складі.

Державне правління це організація державної влади, порядок її утворення та діяльності, компетенція і взаємозв'язок її органів. Традиційними формами державного правління є монархія і республіка.

Монархія –це переважно одноособове здійснення державної влади, яка передається у спадщину. Монархія буває абсолютною й обмеженою. Абсолютна монархія –це форма правління, при якій верховна влада зосереджена в руках одноособового голови держави. В умовах обмеженої (конституційної, парламентської) монархії монарху належить лише певна частина владних повноважень, а більшість функцій державної влади належить іншим органам.

Республіка представляє таку форму правління, при якій верховна влада в державі належить представницьким виборним органам.

Теорія держави розрізняє аристократичні і демократичні республіки. В аристократичній республіці формальне право вибирати і бути обраним належить лише вищим класам суспільства. У демократичних республіках формальне право брати участь у виборних органах влади належить усьому населенню країни, тобто всім громадянам, що досягли визначеного віку і є дієздатними.

Існують три види демократичних республік: президентські, парламентські і змішані (президентсько-парламентські і парламентсько-президентські).

У президентських республіках:

президент, як правило, обирається всенародно;

президент є главою держави і здійснює виконавчу владу;

законодавча влада належить представницькому органу (парламенту);

президент має право вето на прийняті парламентом закони, а також має право розпускати парламент, але може бути відсторонений від влади шляхом спеціальної процедури (імпічменту).

У парламентських республіках:

президент обирається парламентом;

уряд формується з представників партій, що мають більшість у парламенті, і є підзвітним парламенту;

парламент може виразити недовіра уряду, що автоматично веде до його відставки;

президент може при певних обставинах розпускати парламент і призначати нові вибори.

Змішані (президентсько-парламентські і парламентсько-президентські) республіки тією чи іншою мірою мають елементи як президентської, так і парламентської форм правління, як, наприклад, Україна.

Політичний режим характеризує спосіб здійснення державної влади визначеними засобами, методами. Політичний режим обумовлює порядок політичних відносин, образ державного правління і ступінь політичної свободи в суспільстві. Виділяють такі основні види політичних режимів: демократичний, ліберальний, тоталітарний і авторитарний.

Демократичний політичний режим характеризується виконанням основних прав людини, високим ступенем політичної свободи, реальною участю населення в здійсненні державної влади, забезпеченням легальних можливостей вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп і класів суспільства через демократичні інститути (референдуми і вибори).

Ліберальний політичний режим відрізняється значним ступенем політичної свободи, однак користуватися нею в силу економічної, культурної і правової відсталості суспільства можуть лише деякі групи населення, тому держава для досягнення соціальних цілей змушена використовувати примусові форми впливу на громадян.

Тоталітарний режим являє собою сукупність таких способів і засобів реалізації державної влади, при яких уся життєдіяльність суспільства і кожного громадянина абсолютно регламентована: влада формується закрито одним чи декількома особами з правлячої номенклатури і не контролюється населенням; відсутні легальні механізми вільного волевиявлення громадян, не враховуються інтереси окремих груп суспільства; існує, як правило, однопартійна система і насаджується єдина ідеологія, відхилення від якої негайно усуваються; звичайним є втручання в особисте життя людини.

Авторитарний режим представляє таку сукупність засобів і способів державної влади, при яких вона цілком концентрується в руках правлячої верхівки. При такому режимі легальна опозиція не допускається; вибори, референдуми, діяльність громадських об'єднань носить формальний характер і знаходиться під контролем влади; якщо поляризація політичних сил стає антагоністичної, включається механізм дії реакційних законів або здійснюється пряме насильство. Різновидом авторитарного режиму є військові диктатури.

Дата добавления: 2015-05-26