Тема 2. Конституційне право

Провинаможе бути двох видів: намір і необережність. Якщо суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання негативних наслідків, то це – прямий намір. Якщо суб'єкт правопорушення усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає його негативні наслідки, але байдужний до можливості їхнього настання, то це є непрямим наміром.

Необережність виявляється в протиправній самовпевненості і протиправній недбалості. Протиправна самовпевненість складається в усвідомленні суб'єктом діяння його протиправного характеру, передбаченні можливості настання негативних наслідків і наявності легковажності, що ці наслідки не виникнуть. Протиправна недбалість виникає за умови, якщо суб'єкт усвідомлює протиправність свого діяння, але не передбачає настання його негативних наслідків, хоча в силу свого положення і розвитку зобов'язаний (повинний) їх передбачати.

Мотив – це внутрішні процеси, що існують у свідомості певної особи і спонукають його скоїти правопорушення.

Мета – це уява особи, яка скоює правопорушення, про бажаний результат, до якого воно прагне.

Мотив і мета близькі за значенням. Якщо мотив пояснює, чим керується особа, скоюючи правопорушення, то мета показує спрямованість діяння правопорушника і визначає результат, якого він хоче досягти.

Правопорушення за ступенем соціальної чи особистої шкоди поділяються на проступки (шкідливі правопорушення) і злочини (небезпечні правопорушення).

Проступки бувають: конституційні – наносять шкоду основам конституційного ладу, конституційним правам громадян та діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування;

дисциплінарні – посягають на дисципліну праці, військову, державну, навчальну та інші види дисципліни.

цивільно-правові – це порушення регульоване нормами цивільного права тобто майнових і немайнових особистих відносин.

адміністративні – посягають на державний або громадський порядок, власність, права і свободи осіб.

Злочин – це протиправне, суспільно небезпечне, винне діяння або бездіяльність, скоєне суб'єктом злочину.

Юридична відповідальність – це закріплений в законах та забезпечений державою обов'язок правопорушника зазнавати примусового позбавлення певних належних йому благ. Метою юридичної відповідальності є охорона від протиправних посягань соціальних цінностей, покарання правопорушника, вплив на його свідомість, спрямований на профілактику можливих правопорушень.

Настання юридичної відповідальності передбачається при умовах:

1. при наявності фізичного, винного, забороненого діяння;

2. при наявності особистих дій правопорушника.

Наявність різних видів правопорушень передбачає і різні види юридичної відповідальності. На цій підставі виділяють: кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, трудову (дисциплінарну і матеріальну) відповідальності.

Кримінальна відповідальність полягає в застосуванні засобів кримінального покарання до фізичних осіб, винним у здійсненні злочину.

Під адміністративною відповідальністю розуміють застосування до порушників встановленого порядку державного управління адміністративних стягнень, що тягнуть для таких осіб обтяжуючі наслідки морального чи майнового характеру.

Цивільно-правова відповідальність являє собою відповідальність фізичних чи юридичних осіб за порушення договірних зобов'язань, заподіяння позадоговірного майнового збитку, а також за порушення особистих майнових прав. Необхідно враховувати, що цивільно-правова відповідальність має як майновий, так і компенсаційний (правопоновлювальний) характер. Трудове право України передбачає як дисциплінарну, так і матеріальну відповідальність працівників.

Загальна дисциплінарна відповідальність передбачає до порушників трудової дисципліни застосування наступних стягнень: догани і звільнення з роботи. Однак спеціальними статутами і положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників можуть бути передбачені й інші види дисциплінарних стягнень.

Матеріальна відповідальність розглядається як юридична відповідальність працівника за матеріальний збиток, заподіяний підприємству, у результаті порушення ним покладених на нього трудових обов'язків.

Питання для закріплення теми:

1. Назвіть теорії походження держави.

2. Назвіть основні ознаки держави.

3. Дайте визначення: суверенітет – це …

4. Дайте визначення: держава – це …

5. Дайте загальну характеристику форм держави.

6. Дайте характеристику державного устрою.

7. Дайте характеристику форми правління.

8. Дайте характеристику політичного режиму.

9. Дайте визначення: правові відносини – це …

10. Назвіть хто може бути суб’єктом правовідносин.

11. Назвіть що необхідно мати для придбання статусу суб’єкта правовідносин.

12. Дайте визначення: Юридичний факт – це …

Питання до розгляду:

2.1. Основи конституційного ладу в Україні

2.2. Конституційний статус людини і громадянина України

2.3. Загальна характеристика органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні

Література:

1. Конституція України.– Харків: Одиссей, 2003.– 56 с.

2. Правознавство: Навч. посібник / За ред. В. В. Копейчикова.– К.: Юрінком – Інтер, 2000. – 860 с.

3. Основи правознавства: Навчальний посібник. / Під ред. С.В. Ківалова, М.Ф. Орзика. – Одеса: АстроПринт, 2000. – 336 с.

Дата добавления: 2015-05-26