ВВЕДЕНИЕ. Методика проведення системного аналізу

Методика проведення системного аналізу

1. Опис систем:

а) визначення мети системного аналізу;

б) визначення цілей, призначення і функцій системи (зовнішніх і внутрішніх);

в) визначення ролі й місця в системі більш високого рівня;

г) визначення факторів, які впливають на систему;

д) функціональний опис (вхід, вихід, процес, зворотний зв’язок, обмеження);

е) структурний опис (виявлення взаємозв’язків, стратифікація й декомпозиція системи);

ж) інформаційний опис;

з) опис життєвого циклу системи (створення, функціонування, розвиток, руйнування).

2. Виявлення і опис проблеми:

а) визначення складу показників ефективності й методик їх обчислення;

б) вибір критеріїв для оцінки ефективності системи й визначення вимог до неї (визначення необхідного (бажаного) стану справ);

б) визначення фактичного стану справ (оцінка ефективності існуючої системи з використанням вибраних критеріїв і показників);

в) встановлення невідповідності між необхідним (бажаним) і фактичним станом справ і її оцінка;

г) історія виникнення невідповідності і аналіз причин її виникнення (симптоми і тенденції);

д) формулювання проблеми;

е) виявлення взаємозв’язків проблеми з іншими проблемами;

ж) прогнозування розвитку проблеми;

з) оцінка наслідків проблеми і висновок про її актуальність.

3. Вибір і реалізація напрямів вирішення проблеми:

а) структуризація проблеми (виділення підпроблем);

б) визначення вузьких місць в системі;

в) дослідження альтернативи «удосконалення системи – створення нової системи»;

г) визначення напряму вирішення проблеми (вибір альтернатив);

д) оцінка можливості реалізації напрямів вирішення проблеми;

е) порівняння альтернатив і вибір ефективного напряму;

ж) розробка та реалізація моделі системи, яка знімає проблему;

к) перевірка її ефективності.

Теплопередача или теплообмен – учение о самопроизвольных необратимых процессах распростронения теплоты в пространстве. Под процессом распространения теплоты понимается обмен внутренней энергией между отдельными элементами и между областями рассматриваемой среды. Перенос теплоты осуществляется тремя основными способами: теплопроводностью, конвекцией и излучением.

Теплопроводность представляет собой молекулярный перенос теплоты в телах, обусловленный переменностью температуры в пространстве.

Конвекция возможна только в текучей среде. Под конвекцией теплоты понимают процесс ее переноса при перемещении объемов жидкости или газа в пространстве из области с одной температурой в область с другой температурой. При этом перенос теплоты неразрывно связан с переносом самой среды.

Тепловое излучение – процесс распростронения теплоты с помощью электромагнитных волн, обусловленный только температурой и оптическими свойствами излучающего тела. Процесс превращения внутренней энергии вещества в энергию излучения, переноса излучения и его поглощения веществом называется теплообменом излучением.

В природе и технике элементарные процессы распространения теплоты очень часто происходят совместно.

Теплопроводность в чистом виде большей частью имеет место лишь в твердых телах.

Совместный процесс переноса теплоты конвекцией и теплопроводностью называется конвективным теплообменом.

Конвективный теплообмен между потоками жидкости или газа и поверхностью твердого тела называют теплоотдачей.

Процесс передачи теплоты от горячей жидкости к холодной через разделяющую их стенку называется теплопередачей.

Многие процессы переноса теплоты сопровождаются переносом вещества. Совместный молекулярный и конвективный перенос массы вещества называют конвективным массообменом.

Теорией теплообмена называют науку, изучающую распространение теплоты. Основные учения об этой науке были изложены в 1740г. М.В.Ломоносовым.

РАЗДЕЛ ПЕРВЫЙ

Дата добавления: 2015-05-26