РоздЬі ПІ 3 страница

Якщо потерпіла особа з тих чи інших причин (малолітній вік, розумова відсталість, непритомний стан тощо) не розуміла характеру і наслідків вчинюваних з нею дій, скоєні статеві зносини треба розцінювати як зґвалтування малолітньої (малолітнього) або неповнолітньої (неповнолітнього) з використанням її (його) безпорадного стану (див. також коментар до ст. 152). Якщо особа, яка не досягла статевої зрілості, була спочатку зґвалтована, а потім погодилась на вступ у статеві зносини, дії винного треба кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 152 і 155.

Злочин визнається закінченим з початку вчинення хоча б одного статевого акту. На кваліфікацію діяння за ст. 155 не впливає те, були статеві зносини одноразовими, неодноразовими або тривали більш-менш значний проміжок часу, набувши, скажімо, форми фактичного шлюбу.

4. Суб'єкт злочину - особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилось 16 років.
Оскільки у ст. 155 йдеться про природний гетеросексуальний акт, стать винного завжди
протилежна статі потерпілої особи.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому у
судовій практиці визнається, що психічне ставлення до стану статевої зрілості потерпілої
особи може бути і необережним - коли винний він міг і повинен був передбачати, що
потерпіла особа не досягла статевої зрілості. Це питання вирішується у кожному конкрет­
ному випадку з урахуванням обізнаності винного про вік потерпілої особи, її зовнішнього
вигляду і поведінки, інших факторів. Сумлінна помилка щодо досягнення статевої зрі­
лості особою, з якою мали місце статеві зносини, відповідальність за ст. 155 виключає.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 155) визнаються: 1) вчинення його
батьком, матір'ю або особою, що їх замінює; 2) спричинення безплідності чи інших
тяжких наслідків.

Порядок визначення походження дитини від батьків залежно від того, перебувають вони у шлюбі або ні, внесення відповідних записів до документів про народження дитини, а також порядок оспорювання батьківства і материнства встановлено законом. До батьків належать і усиновителі, оскільки відповідно до закону вони у відношенні до усиновлених прирівнюються в особистих та майнових правах та обов'язках до родичів за походженням.

Під особами, які замінюють батьків, слід розуміти вітчима, мачуху, патронатного вихователя, особу, яка взяла у свою сім'ю дитину, яка є сиротою, або з інших причин позбавлена батьківського піклування, опікунів і піклувальників. Добровільні статеві зносини батьків, опікунів тощо з неповнолітніми, які досягли статевої зрілості, кримі­нальну відповідальність за ст. 155 не тягнуть.

Безплідність — це нездатність особи жіночої або чоловічої статі до запліднення, а в особи жіночої статі це також нездатність до виношування плоду та розродження (пологів). Некоректність законодавчого закріплення безплідності як кваліфікуючої ознаки статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, полягає у тому, що безплідність особи як така може бути встановлена судово-медичною експертизою лише щодо того, хто досягнув статевої зрілості. Крім безплідності, до інших тяжких наслідків, за наявності хоча б одного з яких дії винного кваліфікуються за ч. 2 ст. 155, потрібно відносити, зокрема, тяжке тілесне ушкодження, смерть або самогубство потерпілої особи, зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.

КПК (ст. 76).

СК (глави 12, 18-21).

ЦК (глава 6).

Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів у ■■і судово-медичної експертизи. Затверджені наказом МОЗ № 6 від 17 січня 1995 р. Постанова ПВС № 3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімей-• кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення алімен­тні» (пункти 3-13).

Стаття 156. Розбещення неповнолітніх

1. Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного
віку,-

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір'ю або
особою, що їх замінює,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Стаття 156 відображає вирішення на законодавчому рівні проблеми педофілії -
кчюго відхилення, яке проявляється у прагненні вчинювати дії сексуального харак-

з дітьми. Розбещення неповнолітніх може і не мати на меті сексуальне задоволен-

ІШНОГО.

2. Об'єкт злочину - статева недоторканість і нормальний фізичний, психічний і
І оціальний розвиток неповнолітніх. Розбещення неповнолітніх здатне викликати у по-

пілих від цього злочину різні статеві збочення.

3. Потерпілим виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка не досягла 16-річ-
НОГО піку. Для кваліфікації діяння за ст. 156 не має значення, чи досягла потерпіла осо-

і атевої зрілості, хто був ініціатором вчинення розпусних дій, а також характерис- ГИКВ потерпілої особи (попереднє ведення статевого життя, наявність сексуального віду тощо).

Вчинення розпусних дій фізичного характеру щбдо особи, яка досягла 16-річного. може розглядатись як хуліганство, що відзначається винятковим цинізмом 296) - у разі, коли ці дії поєднуються з грубим порушенням громадського порядку і іикликані прагненням продемонструвати явну неповагу до суспільства.

4. З об'єктивної сторони злочин виражається у вчиненні розпусних дій сексуаль-
характеру, здатних викликати фізичне і моральне розбещення неповнолітніх.

Розпусні дії можуть мати як фізичний, так і інтелектуальний характер. Фізичне розбещення - це, зокрема, оголення статевих органів винної або потерпілої "її. мацання їх, інші непристойні дотики, які викликають статеве збудження, на- ІЧання онанізму, вчинення у присутності потерпілого статевого акту, акту онанізму, щдоволення статевої пристрасті неприродним способом, схилення або примушення герпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою або щодо винного тощо, in. позицією ст. 156 охоплюється також задоволення статевої пристрасті винного не­природним способом (наприклад, оральний або анальний секс), якщо при цьому щодо їй, яка не досягла 16-річного віку, не застосовується фізичне чи психічне насиль-і і а не використовується безпорадний стан потерпілої особи. Механізм виникнення Ні пифічних ушкоджень і змін, які стали результатом розпусних дій фізичного харак-

нстановлюється судово-медичною експертизою.

Природні статеві зносини з особою, якій не виповнилось 16 років і яка не досягла ної зрілості, за її згодою не визнаються фізичним розбещенням неповнолітніх у іі відповідальності за ст. 156 і кваліфікуються за ст. 155.

І'оібещення неповнолітніх, яке поєднується з побоями і мордуваннями, заподіян-і і ілесних ушкоджень, погрозою вбивством, зараженням вірусом імунодефіциту лю-III;ібо іншою невиліковною інфекційною хворобою, слід кваліфікувати за сукупністю шпів за ст. 156 і відповідною статтею про злочин проти здоров'я особи.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ IV

Інтелектуальне розбещення може полягати, наприклад, у цинічних розмовах з потер­пілим на сексуальні теми, розповіді відвертих, натуралістичних сексуальних історій, фотографуванні потерпілих у різних сексуальних позах, демонстрації порнографіч­них предметів. Використання в процесі вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, а також примушування до участі у їх створенні потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст. 301.

Розпусні дії з потерпілою особою, яка не досягла 16-річного віку, вчинені безпосеред­ньо перед її зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприрод­ним способом або статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості, повні­стю охоплюються відповідними частинами статей 152, 153, 155, оскільки у подібних випадках розбещення неповнолітніх з урахуванням спрямованості умислу винного роз­глядається лише як етап у вчиненні інших статевих злочинів. Наявність істотного розри­ву у часі між розпусними діями і вчиненням стосовно однієї й тієї ж потерпілої особи іншого статевого злочину, що виключає переростання одного злочинного діяння в інше, означає, що вчинене треба кваліфікувати за сукупністю відповідних злочинів.

Якщо винний, маючи намір зґвалтувати неповнолітню особу, здійснив щодо неї розпусні дії, а закінчене зґвалтування не вчинив з причин, не залежних від його волі, скоєне потрібно кваліфікувати не за ст. 156, а за ст. 15 і частинами 3 або 4 ст. 152.

У разі, коли розбещення неповнолітнього передувало зґвалтуванню, від доведення до кінця якого особа добровільно відмовилась, її дії, за наявності підстав, слід кваліфі­кувати за ст. 156.

Розбещення неповнолітніх є закінченим злочином з моменту початку вчинення розпусних дій. Згода потерпілого на вчинення щодо нього таких дій, а так само їх ре­зультати на кваліфікацію за ст. 156 не впливають.

5. Суб'єктом злочину виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла
16-річного віку. У статті 156 встановлено відповідальність за розпусні дії незалежно від
їх гетеро- або гомосексуальної спрямованості, тому винний і потерпілий можуть бути
особами як однієї, так і різної статі.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Про момент усвідомлення винною особою віку потерпілої особи див. коментар до ст. 152. У разі сумлінної помилки особи щодо віку потерпілого відповідальність за ст. 156 виключається.

Розпусні дії, передбачені ст. 156, зазвичай спрямовані на задоволення винним ста­тевої пристрасті, на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту або його задоволення. Але мотиви цього злочину не впливають на його кваліфікацію. Винний може керуватись не лише сексуальними, а й іншими спонуканнями (помста близьким, подальше втягнення у проституцію тощо).

7. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення розпусних дій: 1) щодо мало­
літньої особи; 2) батьком, матір'ю або особою, що їх замінює. Про ці поняття дии.
коментар до статей 152 і 155.

Розділ V

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ

ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД

ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Дата добавления: 2015-05-31