Социальная статика и динамика

Закон трех стадий

Закон трех стадий – основной закон науки об обществе. Именно с точки зрения данной идеи Конт прослеживал весь процесс развития человеческого знания, индивида и общества в целом.

1. Теологическая - господство религиозно-мифологического сознания. человеческий разум не в состоянии заниматься решением научных вопросов, но он занимается проблемами, которые недоступны человеческому познанию в принципе. Речь идет об исследовании конечных причин, абстрактных сущностей и т.д.

2. Метафизическая. Конец XVIII - XIX вв. - человеческое мышление также пытается объяснить внутреннюю природу явлений, их начало и предназначение, главный способ их образования. Но в отличие от теологии, метафизика объясняет явления не посредством сверхъестественных факторов, а посредством сущностей или абстракций. Кризисная и переходная стадия.

3. Положительная (реальная). Вторая половина XIX в. - здесь действует закон постоянного подчинения воображения наблюдению. На этой стадии ум отказывается от недоступного определения конечных причин и сущностей и вместо этого обращается к простому исследованию законов, т. е. «постоянных отношений, существующих между наблюдаемыми явлениями».

Согласно закону трех стадий, все науки и все общества неизбежно завершают свою эволюцию на позитивной стадии. Именно на третьей стадии формируется истинная, т. е. позитивная наука, цель которой — познание не фактов, а законов.

Любой объект, по Конту, может изучаться с двух точек зрения: статической и динамической. Это относится и к изучению социальной системы. Поэтому социология делится в его доктрине на две части: социальную статику и социальную динамику. Для с/с высшая цель - обнаружение законов социального порядка, для с/д— законов прогресса.

Социальная статика - это социальная анатомия, изучающая строение социального организма.Социальная статика — это теория общественного порядка, организации, гармонии. Общество рассматривается Контом как органическое целое, все части которого взаимосвязаны и могут быть понятны только в единстве. с/д- социальная физиология, изучающая его функционирование. Объект первой из них — общества «в состоянии покоя», объект второй - общества «в состоянии движения». С/с выделяет «структуру коллективного существа» и исследует условия существования, присущие всем человеческим обществам, и соответствующие законы гармонии.

Социальная динамика — это теория общественного прогресса. Понятие прогресса характерно только для человеческих обществ, составляет их специфику и позволяет отделить социологию от биологии. Прогресс здесь возможен благодаря тому, что, в отличие от обществ животных, одни поколения могут передавать другим накопленные материальные и духовные богатства. Социальный прогресс в конечном счете проистекает из врожденного инстинкта, заставляющего человека «непрерывно улучшать во всех отношениях любое условие своего существования".

Подразделяя прогресс на материальный (улучшение внешних условий жизни), физический (совершенствование человеческой природы), интеллектуальный (развитие интеллекта, переход от религиозного и метафизического мировоззрения к позитивному) и моральный (развитие коллективности и нравственных чувств), Конт придавал основное значение последним двум, областям. Он писал, что социальный организм основывается на совокупности взглядов, «мнений», постепенно изменяясь, оказывает влияние на все прочие стороны общественной жизни. А раз так — в основу социальной динамики должна быть положена история человеческого духа.

Конт постоянно подчеркивает непрерывный и преемственный характер прогресса. Подобно тому как социальная статика выявляет солидарность в пространстве, социальная динамика выявляет солидарность во времени. Социальная динамика рассматривает каждое последовательное состояние общества как результат предыдущего и необходимый источник будущего. Главный закон социального прогресса у Конта — это закон трех стадий. Все общества раньше или позже проходят в своем развитии теологическую, метафизическую и позитивную стадии.

3. Сім’я як об’єкт соціологічного аналізу.

Сім’я є об’єктом дослідження багатьох наук: демографії, соціальної психології, педагогіки, економіки, етнографії, історії, права, соціології тощо. Кожна з них вивчає специфічні сторони розвитку та функціонування сім’ї під власним кутом зору і відповідно до свого предмета і методу.

Соціологія сім'ї — галузь соціології, що вивчає закономірності виникнення, функціонування й розвитку сімейно-шлюбних стосунків як соціального феномену в конкретних соціокультурних умовах.

Предмет соціології сім'ї — специфічні соціальні відносини, що виникають між сім'єю і суспільством та всередині сім'ї.

Об'єкт соціології сім'ї — сім'я як мала соціальна група і як специфічний соціальний інститут регулювання відтворення людини за допомогою певної системи норм, ролей.

Соціологія сім’ї як частина загальної соціології, як теорія «середнього рівня» розглядає особливу сферу життєдіяльності та культури сім’ї, які пов’язані сімейно-родинними відносинами, фокусуючи увагу на спільній життєдіяльності членів, тобто на сімейному способі життя.

Сім'я є соціальним інститутом і малою соціальною групою, що має історично визначену організацію, члени якої пов'язані родинними стосунками, спільним побутом і взаємною моральною відповідальністю.

Сім'ю як соціальний інститут ми аналізуємо тоді, коли особливо важливо з'ясувати, наскільки спосіб життя сім'ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспільства.

Як мала соціальна група сім'я розглядається у тих випадках, коли дослідженню підлягають відносини між індивідами, які склад сім'ю.

Виділяється різна кількість фаз циклу:

1. утворення сім'ї - вступ у перший шлюб;

2. початок дітонародження - народження першої дитини;

3. завершення дітонародження - народження останньої дитини;

4. "порожнє гніздо" - вступ у шлюб і виділення із сім'ї останньої дитини;

5. припинення існування сім'ї - смерть одного із подружжя.

Функції сім’ї – це способи прояву її активності, способи життєдіяльності всієї сім’ї та окремих її членів.

Специфічні функції сім’ї, до яких відносять

· народження (репродуктивна),

· спілкування з дітьми (екзистенціальна),

· виховання дітей (соціалізаційна),

Неспецифічні функції – це ті до яких сімя була пристосована за певних історичних умов.

Функції сімї

Господарсько-побутова Соціально-статусна функція Виробничо-економічна Дозвіллєва Матеріального –забезпечення Емоційна функція Первинного соціального контролю Сексуальна функція Функція духовного спілкування

Дата добавления: 2015-05-26