Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Соціальна типологія особистості




Однією з найважливіших проблем соціологічного аналізу є проблема соціальної типології особистості В. Ядова. Розрізняють такі типи особистості: ідеальний (в якому знаходить вияв вимога соціального ідеалу того чи іншого суспільства); нормативний (тобто сукупність властивостей особистості, формування яких об'єктивно необхідне для розвитку певного суспільства); реально існуючий, (тобто переважаючий тип особистості на тому чи іншому етапі розвитку суспільства, який може суттєво відрізнятися від нормативного і, тим більше, ідеального типу).

Р. Дарендорф розрізняв чотири типи особистості: людина-працююча (особистість, що створює суспільнокорисні блага); людина-споживач (особистість, сформована масовим споживанням); людина-універсальна (особистість, здатна займатися різними видами діяльності); людина-тоталітарна (особистість, що залежить від тоталітарної держави).

В ролевой концепции личности (Ч. Кули, Дж. Мид, Р. Линтон) структура личности рассматривается с точки зрения строения человеческого Я. Согласно теории «зеркального Я» Ч. Кули личность состоит из трех элементов:

1) представления о том, как нас воспринимают другие люди;

2) представления о том, как они реагируют на наше поведение;

3) представления о том, как мы отвечаем на воспринятую нами реакцию других людей.

Несколько иначе понимает структуру Я создатель современного интерационизма в социологии Джордж Мид (1863—1931). Он характеризует личность как Я, состоящее из двух частей: Я-сам (реакция личности на воздействие других людей и общества в целом) и Я-меня или Я-другой (осознание человеком себя с точки зрения других значимых для него людей). На этом основании строится образ обобщенного другого. Узагальнений інший — це загальні цінності та стандарти поведінки групи, що формують у членів цієї групи індивідуальний образ. Усвідомлення "узагальне­ного іншого" відбувається через процеси "прийняття" ролі та "виконання" ролі. Прийняття ролі - це спроба прийняти на себе поведінку особистості в іншій ситуації чи в іншій ролі, наприклад, дитячі ігри у сім'ю. Виконання ролі - це дії, по­в'язані з реальною рольовою поведінкою.

Через усвідомлення інших ролей, почуттів і цінностей інших у свідомості особистості формується "узагальнений інший". Повторюючи сприйняту роль "узагальненого іншого", індивід формує свою концепцію "Я". Недостатня здатність адаптува­тися до іншої думки, приймати на себе ролі інших індивідів, може негативно позначитися на розвиткові особистості.

Концепція особистості З. Фрейда. З.Фрейд розглядав людину як систему потреб, а суспільство - як систему заборон, табу. Несвідомі (у першу чергу сексуальні) прагнення особистості утворюють її потенціал і основне джерело активності, задають мотивацію її дій. В силу неможливості задоволення інстинктних потреб у їх натурально-природній формі через соціальні нормативні обмеження людина змушена постійно шукати компромісу між глибинними потягами і прийнятною для суспільства формою їх реалізації. Модель особистості, створена Фрейдом, являє собою трьохрівневе утворення: нижчий шар (Воно, чи «Ід»), представлений несвідомими імпульсами і «родовими спогадами», середній шар (Я, чи «Его») і верхній шар (супер-Я, чи «Супер-Его») - норми суспільства, сприйняті людиною. Найбільш тверді, агресивні та войовничі шари - «Воно» і «супер-Я». Вони з двох боків «атакують» психіку людини, породжуючи невротичний тип поведінки.

Поведінкова концепція. Ще одна точка зору на особистість - це особистість як система реакцій на різні стимули (Б. Скіннер, Дж. Хомманс). Відповідно до цієї концепції поведінка кожної людини обумовлюється і контролюється соціальним середовищем через мову, звичаї, соціальні інститути, засоби масової інформації та інше. У процесі взаємодії з іншими людьми, людина в будь-якій соціальній групі «має» свій інтерес: якщо її поведінка заохочується, позитивно стимулюється, то і вона буде лояльною, доброзичливою щодо оточуючих і до соціальної системи в цілому. Якщо ж вона не одержує визнання з боку суспільства, то буде поводитися скоріше агресивно, дезорганізуюче. Але кожна людина прагне уникати покарань і одержувати заохочення, а тому вона однозначно реагує на зовнішні стимули і соціальні накази.

Что такое социализация? Под социализацией понимается процесс освоения индивидом социальных норм и ролей, принятых в данном обществе, посредством как собственной активности, так и «чужой» (влияние родителей, обучение и пр.).

Стадии, или этапы, социализации

Так, по мнению Дж. Мила, этот процесс включает в себя несколько стадий, связанных с формированием Я: стадию имитации (копирование поведения взрослых людей или представителей реферативной группы); игровую стадию (проигрывание ролей); стадию коллективных игр (осознание детьми ожиданий других людей на основе образа «обобщенного другого»)

В концепции 3 Фрейда индивид находится все время в состоянии конфликта с обществом. В основе социального конфликта лежит противоречие между стремлением индивида к получению удовльствий и ограничениями, которые устанавливаются родителями и другими людьми, а также собственным суперэго В своем же сексуальном развитии личность проходит, по Фрейду, четыре стадии, каждая из которых связана с определенной эрогенной зоной: оральная (ребенок получает удовлетворение от жизни через рот — от приема пищи и пр.), анальная (ребенок учится ходить на горшок); фаллическая (осознание ребенком своей половой принадлежности и связанных с ней возможностей или ограничений); генитальная (на этой стадии дети активно выражают озабоченность проблемами половой близости).

Известный французский ученый Ж. Пиаже исследует первичную социализацию как процесс обучения мышлению.

До 2 лет — сепсомоторная стадия (формирование способности к сохраннению в памяти образов предметов окружающего мира);

2—7 лет— предоперациональная стадия (возникновение способностей к различению предметов и символов или их значений);

7—11 лет — стадия конкретных операций (овладение навыками мысленного манипулирования предметами);

12—15 лет — стадия формальных операций (формирование способностей к решению абстрактных задач и осмыслению нравственных проблем своей жизни).

Соціальний контроль - це засоби переконання, навіювання, приписів та заборон; система примусу (аж до застосування фізичного насилля); система способів виразу визнання, відзначення, нагород, завдяки яким поведінка підгруп та індивідів приводиться у відповідність прийнятим зразкам, цінностям.Соціальний контроль - механізм самоорганізації (саморегуляції) і самозбереження суспільства шляхом установлення й підтримки нормативного порядку, усунення, нейтралізації або мінімізації девіантної поведінки.

Соціальні норми є обов' язковим елементом соціального контролю.Соціальні норми - це приписи, вимоги, побажання та очікування відповідної суспільно ухваленої поведінки.

 

Сергій Фролов зазначав механізми здійснення соціального контролю.

соціальний контроль через соціалізацію(через соціалізацію суспільство формує наші звички, бажання, полегшує прийняття рішень, створює бажання діяти так, як вимагає суспільство);
соціальний контроль через груповий тиск(забезпечує мала соціальна група, в якій функціонує індивід);
соціальний контроль через примус(він передбачає, що напрацьовуються відповідні формальні засоби контролю й покарання).

У всі часи особистість перебуває під суспільним контролем, суспільство намагається примусити її демонструвати конформну поведінку. Девіація - це відхилення від прийнятих у суспільстві норм, починаючи від незначних і завершуючи найбільш суттєвими та серйозними, що загрожують життєдіяльності окремих груп, суспільству загалом.

Дослідження основних механізмів взаємодії особистості і суспільства — одне з найскладніших завдань соціологічної науки. До першої групи відносять механізми соціалізації особистості (соціальна адаптація, індивідуалізація, соціальний контроль). Другу групу утворюють механізми саморозвитку, зміни соціальної системи.

Логіку розвитку зазначених механізмів диктує соціально-історичний підхід, аналіз їх практичного втілення на різних етапах суспільного розвитку. На думку відомого українського соціолога Є. Головахи, соціально-історична типологія особистості представлена трьома головними типами: 1) особистістю, "розчиненою" у суспільстві; 2) особистістю, відчуженою від суспільства; 3) "перехідним" типом особистості.

Особистість, "розчинена"у суспільстві? Цей тип глибоко проаналізовано у працях західних соціологів. У їхніх різноманітних концепціях він має різні назви: "авторитарна особа" (Е. Фромм, М. Геркхмайєр, Г. Адорно); "одномірна людина" (Г. Маркузе); "ззовні орієнтована особа" (Д. Рісмен); "людина-маса" (X. Ортега-і-Гасет) та ін.

Другий типособистість, відчужена від суспільства, — виник у період, який згодом дістав назву застою. Саме у цей період відбувався процес відокремлення особистості від держави, приватизації інтересів та відчуження їх від інтересів тоталітарної системи. Це був період роздвоєння особистості, коли, скажімо, людина вступала до комуністичної партії, не вірячи у проголошувані нею ідеали.

І нарешті, останній, третій, або "перехідний " тип особистості, характерний для сьогодення. Особистості цього періоду властиві такі риси: недовіра до будь-якої влади; потяг до релігії і містики; роздвоєння свідомості; відмова від політичного життя в усіх його проявах, окрім стихійного протесту.

Життєвий шлях особистості є на сьогодні однією з найпоширеніших міждисциплінарних проблем сучасного людинознавства, що нею опікуються різні науки - філософія, психологія, етнографія, історія, соціологія тощо. Звичайно, першість тут належить психології, адже життєвий шлях - це процес самореалізації особистості, втілення у життєвому процесі певних цілей, задумів, життєвих програм.

Проте ця самореалізація відбувається у соціальному просторі і соціальному часі. Життєвий шлях особистості при усій його неповторності значною мірою відтворює певні нормативні взірці ≪життєвого розпису≫, характерного для суспільства, в якому вона живе. Певні події життєвого шляху запрограмовані законодавчими нормами (наприклад, отримання середньої освіти), інші - нормативними вимогами, очікуваннями суспільства, які не мають сили закону, але ≪тиснуть≫ на особистість (наприклад, необхідність взяти шлюб та відтворити свій рід).

Соціальне середовище ставить до індивіда вимоги не лише щодо подій життя, а й щодо строків, коли ці події мають відбутися. Ці вимоги втілені у вікових рольових очікуваннях, тобто в нормах і вимогах, що висуваються до індивідів певного віку і соціального статусу.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 1505; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.