Білет 15

1. Соціальна спільнота і соціальна група.

Соціальні спільності - це групи людей, об’єднаних якими-небудь спільними ознаками, спільними інтересами, цінностями, спільними справами, спільною діяльністю тощо.

Соціальні спільноти — це емпірично фіксовані, реально існуючі об'єднання індивідів, які є відносною цілісністю, що може виступати як об'єкт соціального впливу, володіє емерджентними властивостями, тобто знову виникає в результаті об'єднання за певними характеристиками, не завжди притаманними окремим індивідам.

Показниками соціальної спільноти як цілісності виступають:

• умови життєдіяльності;

• спільні інтереси взаємодіючих індивідуумів;

• прихильність конкретним соціальним інститутам і цінностям;

• соціально-професіональні характеристики індивідів, об'єднаних у спільність;

• приналежність до історично складених територіальних утворень.

Крім того, соціальні спільності можуть бути формальними, тобто організаційно закріпленими правовим актом, або неформальними, тобто такими, які виникають та функціонують самоорганізовано, спонтанно.

У найширшому смислі поняття „солідарність” розуміють як єдність переконань та дій, взаємодопомогу членів соціальної спільноти і підтримку, яка заснована на спільних інтересах і на необхідності досягнення певних спільних цілей. Соціальна солідарність – це поняття, що описує таку характеристику, якій притаманні наступні атрибути: єдність ідей, переконань, цінностей, поглядів, інтересів, цілей великої соціальної спільноти, узгодженість у виступах і діях, пов’язаних з реалізацією інтересів (досягненнями цілей) цієї соціальної спільноти.

Асоціація — група, в якій міжособистісні стосунки опосередковує особистісно-значущий для кожного зміст спільної діяльності. Ролі і статуси в такій групі суворо детерміновані, але від цього не залежить ефективність спільної діяльності. Асоціація має свої групові норми і цінності, що підтримують її функціонування і на які орієнтуються її суб'єкти.

Суспільство - сукупність найрізноманітніших груп. Соціальна група – певна спільність людей, які поєднані на основі відповідних загальних ознак, що стосуються спільної діяльності, на підставі якої виникають певні психологічні утворення (соціальне почуття, інтереси та ін.).

Причини виникнення груп розподіляються так:

· Економічні причини. У ряді випадків люди вважають, що зможуть отримати вищий економічний результат, більшу вигоду, об'єднавшись у групу.

· Фізичні (природні) причини. В організаціях, як правило, групи формуються за родом занять, спорідненістю та специфікою робіт.

· Соціально-психологічні причини (потреба в безпеці, потреба в належності до певної групи людей; потреба в повазі та самовираженні.

Соціальні групи виконують важливі для кожного індивіда соціальні ролі.

1. Інструментальна роль групи: групи утворюються заради виконання певної роботи, це робочі групи, колективи. У соціальній групі виникає «синергетичний ефект» - ефект множення зусиль.

2. Експресивна роль групи: групи мають можливості задовольнити прагнення членів груп до соціального схвалення, повазі та довірі.

3. Підтримуюча роль групи. Люди об`єднуються в групи також і для отримання матеріальної і духовної підтримки, ослаблення неприємних відчуттів.

Класифікація груп

· За принципом формування

Умовні (номінальні) групи – об’єднання людей за певною умовною ознакою (стать, вік, професія, освіта, етнічна, політична чи релігійна належність), в яких реальні особистості, що їх віднесли до умовної групи, не мають між собою реальних відносин та зв’язків і навіть можуть не знати один одного.

Реальні групи – реально існуюче в певному просторі і часі об’єднання людей, яке характеризується тим, що її члени поєднані між собою реальними відносинами та зв’язками.

· За величиною

Малі групи – від 2 до 30 – 45 осіб у групі.

Великі – більше 30 – 45 осіб у групі.

· В залежності від умов формування

Природні групи – створюються самі по собі, виходячи з потреб суспільства або людей, які входять в дані групи.

Лабораторні групи – створюються експериментатором з метою проведення певного наукового дослідження.

· В залежності від форми організації

Формальні групи – об’єднання людей на підставі загальної діяльності, в рамках офіційно визнаних організацій. Цілі, структура та діяльність формальних груп мають нормативно визначений характер.

Неформальні групи – створюються та існують поза рамками офіційно визнаних організацій. Цілі, структура та діяльність неформальних груп визначаються на основі особистих інтересів її учасників.

Серед різних видів груп окремо виділяють референтну (еталонну) групу. Референтна (еталонна) група – це реально існуюча або уявна група, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості. Під її впливом вона формує свої життєві ідеали, вивіряє власні дії та вчинки.

Ч. Кулі (1864-1929) запропонував розрізняти первинні та вторинні соціальні групи. Для первинних груп характерні емоційна близькість їх членів, тривалість існування, безпосередні взаємодії. Сім`я, компанія друзів - первинні групи. У вторинних групах відсутні безпосередньо міжособистісні відносини, її члени пов`язані між собою опосередковано, діяльністю по досягненню спільної мети. Але і всередині вторинних груп люди утворюють групи первинні. Наприклад, для школяра клас може бути первинною групою, а колектив школи - вторинною.

Головною особливістю соціального життя є взаємодія індивідів, соціальних груп у межах відповідних соціальних інститутів.

Соціальна взаємодія — система взаємозумовлених соціальних дій, за яких дії одного суб'єкта (індивіда, групи, спільноти) одночасно є причиною і наслідком відповідних дій інших.
У процесі її реалізується соціальна дія партнерів, відбувається взаємне пристосування дій кожного з них, одностайність у розумінні ситуації, усвідомленні її смислу дій, певний ступінь солідарності між ними.

Види соціальної взаємодії класифікують:

— за кількістю суб'єктів взаємодії: між двома людьми, між індивідом і групою, між групами;

— за характером взаємовідносин суб'єктів взаємодії: односторонні та двосторонні, солідарні (узгоджені) та антагоністичні (ворожі);

— за терміном: короткочасні й довгочасні;

— за наявністю (відсутністю) організованості: організовані та неорганізовані;

— за свідомістю взаємодії: усвідомлені та неусвідомлені;

— за «матеріальністю» обміну: інтелектуальні (ідейні), почуттєві (емоційні) та вольові.

Аналізу соціальної взаємодії присвячено чимало наукових теорій.

Дата добавления: 2015-05-26