Основні етапи розвитку теорії організацій

БІЛЕТ 17

1. Соціальні організації як складові структури суспільства.

Організація поняття за­гальніше і воно означає упорядкування певних дій, процесів у суспі­льстві. У цьому розумінні його можна ототожнювати з поняттям «соціаль­ний інститут». Соціальна організація можна визначити як цілісну фун­кціонально-цільову систему, яка має притаманну їй соціаль­ну структуру, свої функції і ієрархізовану взаємодію між ін­дивідами, групами та структурними підрозділами, створену для задоволення суспільних потреб індивідів та всього сус­пільства. Приклада­ми соціальної організації можуть бути будь-яка установа (су­спільна, громадська тощо), кримінальна група, політична партія. Не є соціальною організацією народ, клас, нація, етнос, бо вони не мають ознак організації: конкретна мета, програма дій, ієрархія, під­леглість, колективна ідентичність, чітка процедура виконання обов’язків, соціальна структура Характерною рисою соціальної організації те, що вона виникла на основі розподілу праці, її спеціалізації за функціональною ознакою. І в цьому розумінні соціальна ор­ганізація є формою соціальних відносин, що змінюється від­повідно до зміни типу суспільства та ступеня розвитку мате­ріального виробництва.

- Наукове управління(1885-1920 рр) було спрямовано на дослідження проблем підвищення продуктивності праці робітників (операційних виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці. Засновниками школи були Ф. Тейлор, Френк та Ліліан Гілбрет, Генрі Форд.

Здобутки школи наукового управління:

1. обґрунтоване нормування праці, включаючи необхідність відпочинку та перерв;

2. доведення необхідності відборуробітників для виконання певних операцій, а також їх навчання;

3. впровадження практики стимулювання кращих результатів робітників-виконавців;

4. відокремлення управлінських функцій від фактичного виконання робіт.

- Класична чи адміністративна теорія організації (1920-1950 рр.) опрацьовувала підходи до удосконалення управління організацією в цілому. Представники цієї школи (А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Ч. Бернард) намагалися вирізнити загальні характеристики та закономірності управління організацією загалом. Метою їх досліджень було визначення універсальних принципів управління, дотримуючись яких організація досягатиме успіху.

Здобутки адміністративної школи:

· детальне дослідження основних функцій управління;

· опрацювання принципів побудови структури організації та управління працівниками.

Недоліки адміністративної школи:

· помилковість пошуків універсальних принципів управління;

· ігнорування соціальних аспектів управління.

- Школа людських відносин(1930-1950). Представники цієї школи досліджували переважно проблеми індивідуальної психології працівників організації. Їх зусилля були зосереджені у сфері поведінки індивідуума в організації, на його мотивації. Та поведінкові науки (1950-наш час) Її представники концентрували увагу на вивченні типів групової поведінки, на розумінні організації як складного соціального організму, який знаходиться під впливом певних уявлень, звичок, конфліктів, культурного оточення тощо. Засновниками школи були Елтон Мейо і Мари Паркер Фоллет.

- Школа науки управління. Теоретики цієї школи розглядали управління як систему математичних моделей та процесів. В основу кількісної школи покладено ідею про те, що управління є певним логічним процесом, який можна відобразити за допомогою математичних символів та залежностей. В центрі уваги цієї школи знаходиться математична модель, тому що саме за її допомогою управлінську проблему можна відобразити (передати) у вигляді основних її цілей та взаємозв’язків.

Інтереси представників кількісної школи майже повністю пов’язані із застосуванням математики в управлінні. Основний внесок цієї школи в теорію управління - спрощення управлінської реальності за допомогою математичних моделей.

Основні структурні елементи організації. Центральным элементом любой организации является ее социальная структура. Внутрішня структура соціальних організацій є високоформалізованою в тому сенсі, що правила, регламенти, розпорядок охоплюють практично всю сферу поведінки їхніх членів. Усі вони підпорядковані певному режиму, мають додержуватися певних правил, субординації, виконувати обов’язки відпо­відно до посади, що обіймають. Соціальну структуру організації репрезентовано нормативною системою (нормативною структурою) і фактичним порядком (поведінковою структурою). До нормативної системи входять цінності, норми та ролеві очікування, до поведінкової структури — дії, взаємодії і сантименти, що не регламентуються нормами і правилами.

2.Особенно важны цели, так как ради их достижения и осуществляется вся деятельность организации. Не имеющая цели организация бессмысленна и не может существовать сколь-нибудь продолжительное время.

3. Члены организации, или участники - важная составляющая организации. Это совокупность индивидов, каждый из которых должен обладать определенным набором качеств и навыков, позволяющих ему занимать определенную позицию в социальной структуре организации и играть соответствующую социальную роль.

4. Технология. Организация с точки зрения технологии - это место, где производится определенного вида работа, где энергия участников применяется для трансформации материалов или информации. Технології систематизоване знання корисних і найбільш раціональних практичних дій.

5. Внешнее окружение. Каждая организация существует в специфическом физическом, технологическом, культурном и социальном окружении. Она должна адаптироваться к нему и сосуществовать с ним. Нет организаций самодостаточных, закрытых.

Дата добавления: 2015-05-26