Про необхідність перегляду ідеологічних, методол і концептуал підходів в досл соц. Думки на україні

Різновиди соціальних організацій, їх загальна характеристика.

Ø первинна —базисний елемент ієрархічної системі; комплексна — формальна організація, до якої входять як складові елементи різних соціальних систем (профспілки. університети, професійні обєднання), що виконують специфічні функції.

ü формальна —характеризується строго дописаними і документально зафіксованими цілями, правилами і рольовими функціями, раціональністю і обезособленістю відносин між її членами, наявністю органу влади та апарату управління. неформальна —характеризується системою соціальних звязків і відносин, норм, дій, шо спонтннно склалися в результаті міжособистісного, внутрігрупового спілкування;в ній немає чітко визначених і документально зафіксованими правил. статусна — неформальна чи формальна організація, що утво­рена в соціальній сис­темі навколо будь-яких статусів і визнається її членами самостійною

О. Пригожин виділяє три види організацій:

v адміністративна — у ній високоформалізовані відносини, жорстко задано структуру, директивно встановлено цілі.(вузи, підприємства, фінансові установи тощо) громадська —добровільне обєднання, що репрезентує інтереси певних груп населення і засноване на самоврядуванні(політичні партії, профспілки, об’єднання за інтересами, спортив­ні організації та команди, культові організації тощо).

v асоціативна — характеризуються мінімальною формалізацією відносин, рухомою структурою, не декларованими цілями.(сім’я і т. ін.).

Н. Смелзер виділяє:

– добровільна — членство в ній добровільне для захисту спільних інтересів її членів

–примусова -члени тією чи іншою мірою ізольовані від зовнішнього середовища і підпорядковуються жорстким правилам внутрішнього розпорядку даної організації.

2. Особливості формування і розвитку соціології в Україні

Розвиток соціологічної думки в Україні стало єдністю двох тенденцій, що визначили особливість її формування, - єдністю універсального і національного.

Універсальне, загальнонаукове проявлялося в розширенні, аналізі та розвитку передових в той час соціологічних теорій, методів дослідження, ідей. Національної ж особливістю розвитку соціології на українській ниві було її тісне переплетення з соціально-політичним життям, національно-визвольним рухом, з'єднання з творчою спадщиною видатних представників наукової та громадської діяльності.

Виникнення писемності дало значний імпульс у розвиток наукових уявлень, у тому числі й соціологічного змісту. В Київський Русі велися хронологічні записи історичних подій, чим займалися передусім ченці. Подібні фіксування історичних подій набули в давньоруській державі форми літописів. Чимало соціологічних ідей знаходимо у літописах Київської Русі (ХІ-ХШ ст.). Серед таких літописів можна назвати насамперед найбільший з них -"Іпатіївський літопис","Повість временних літ". Даний твір вважається науковою працею, в якій автор, виступаючи проти феодальної роздробленості, відстоює ідею єдності руських земель. Головне соціологічне значення літописів без сумніву полягає в тому, що вони відбивали реальну картину соціальної дійсності Київської Русі. На їх основі формувалася подальша соціологічна думка в Україні.

Одним із перших таких творів стала праця київського митрополита Іларіона "Слово про закон і благодать" (X ст.), в якому з одного боку йдеться про неможливість існування "богообраного народу", з іншого боку — присвячується чимало рядків "благодатним ділам" Київського князя Володимира.

Цінним джерелом протосоціологічних ідей є відомий твір князя Київської Русі Володимира Мономаха "Повчання дітям" (XII ст.), в якому він закликав своїх синів-князів відстоювати правду і справедливість у відносинах зі своїми підлеглими та сусідами, долати ненависть один до одного.

Ідея необхідності політичного об'єднання руських земель і припинення міжусобної боротьби у Київській Русі обстоюється у відомому епічному творі " Слово о полку Ігоревім" (XII ст.).

Особливості громадсько-політичного устрою і соціального порядку Київської Русі найбільш досконало можна дослідити завдяки пам'ятці давньоруського правознавства — " Руській Правді", остаточний текст якої був закріплений у часи князювання Ярослава Мудрого та його сина Мстислава. Розвиток соціальних ідей доби козацтва

Наприкінці XV ст. в історії України починається козацька доба. В менталітеті українця козак, козаччина — це унікальний, своєрідний соціологічний "ідеалізований об'єкт", вершина в ієрархії цінностей. Особливість його в тому, що Україна, не будучи державою, фактично існувала як унікальна державно-правова система, суб'єктом якої було козацтво. З ним пов'язані і перші переписи населення в Україні, формування козацьких реєстрів, створення війська реєстрових козаків.

Дата добавления: 2015-05-26