Критерії класифікації соціального контролю та його види

Соціальний контроль в сфері праці.

Соціальний контроль – це специфічна діяльність, що спрямована на підтримку нормальної поведінки індивіда, групи чи суспільства (відповідність цієї поведінки прийнятим нормам) різними засобами соціального впливу.

Сутність соціального контролю в сфері праці виявляється в його функціях. Конкретними функціями соціального контролю в сфері праці є:

– стабілізація і розвиток виробництва (поведінка працівника контролюється з точки зору результатів праці, взаємодії з іншими, продуктивності тощо);

– економічна раціональність і відповідальність (контроль за використанням ресурсів, збереженням майна й оптимізацією витрат праці);

– морально-правове регулювання (суть організаційно-трудової дисципліни вбачається насамперед у дотриманні моралі і права у взаєминах суб'єктів трудової діяльності);

– фізичний захист людини (об'єктами контролю стають дотримання техніки безпеки, нормативного робочого часу тощо);

– моральний і психологічний захист працівника.

Таким чином, соціальний контроль у сфері праці переслідує як власне виробничо-економічні, та і соціально-гуманітарні цілі.

Соціальний контроль має складну структуру, яку складають три взаємозалежних процеси:

– спостереження за поведінкою;

– оцінка поведінки з точки зору соціальних норм;

– реакція на поведінку у формі санкцій.

У залежності від характеру санкцій чи заохочень, що використовуються, соціальний контроль буває двох видів: економічний (пільги, заохочення, стягнення) і моральний (демонстрація поваги, презирства, симпатії). У залежності від контролюючого суб'єкта можуть бути виділені різні види соціального контролю – зовнішній, взаємний і самоконтроль.

При зовнішньому контролі його суб'єкт не включений у безпосередньо контрольовану систему відносин і діяльності, а знаходиться поза цією системою. У трудовій організації подібне явище можливе завдяки управлінським відносинам, тому тут зовнішній контроль – це контроль, що здійснюється адміністрацією.

Взаємний контроль виникає в ситуації, коли носіями соціально-контрольних функцій виявляються самі суб'єкти організаційно-трудових відносин, що мають рівний статус. Тим самим або доповнюється, або замінюється адміністративний контроль. Контролювати один одного з точки зору дисципліни в сфері праці здатні не тільки окремі індивіди, але й цілі групи, якщо вони досить згуртовані на ґрунті матеріального та морального інтересу. Існують різні форми взаємного контролю – колегіальний, груповий, суспільний.

Самоконтроль – це специфічний спосіб поведінки суб'єкта, при якому він самостійно (поза фактором зовнішнього примусу) здійснює нагляд за власними діями, поводиться відповідно до суспільно прийнятих норм.

Дата добавления: 2015-05-26