Чинники, що впливають на ефективність стимулювання

Співвідношення стимулів і мотивів трудової діяльності.

Співвідношення мотивів і стимулів трудової діяльності є одним з важливих теоретичних і практичних питань організації трудового процесу. Співвідношення мотиву і стимулу характеризується наступними основними рисами:

1. Мотив і стимул є двома активізуючими, спонукальними рисами діяльності суб'єкта. Тому, головною і основною межею, що визначає співвідношення мотиву і стимулу, є взаємообумовленість.

2. Оскільки в процесі праці може мати місце розширення змісту мотивів трудової діяльності, то в співвідношенні мотиву і стимулу можна назвати такі характерні риси як:

- множинність мотивів, що формуються одним стимулом;

- динамічність мотивів, коли один провідний мотив може змінюватися на інший провідний мотив.

Стимулювання праці як метод управління передбачає використання всього різноманіття існуючих форм і видів стимулів, що вимагає, в свою чергу, їхньої систематизації та класифікації. Класифікація стимулів розширює уявлення про їх набір і ієрархію, дає підставу для виявлення того впливу, який вони здійснюють на різні групи працівників. Як і всяка сукупність явищ, стимули можуть бути класифіковані зарізними підставами, проте найбільш значущім критерієм є потреби та інтереси. Виходячи з того, що відправним моментом в процесі стимулювання є потреби, їх зміст і служить основним критерієм класифікації.

Потреби особистості багатоманітні, але всі вони можуть бути розділені на матеріальні та нематеріальні. Відповідно до цього і стимули поділяються на матеріальні та нематеріальні. У свою чергу серед матеріальних стимулів виокремлюють грошові та негрошові. До перших зазвичай відносять фіксовані (заробітна плата, оклад), а також змінні (різного роду премії, доплати та надбавки) винагороди?

До негрошовихстимулів відносяться умови праці, рівень її організації, а також так звані соціальні пакети (страховка, пільгові путівки, безкоштовне харчування тощо). Умови та рівень організації праці пов'язані з функціонуванням працівників у виробничому процесі. Особливістю їх як стимулів є те, що самі по собі вони не завжди безпосередньо підвищують трудову активність, але, впливаючи на вибір того чи іншого місця роботи, стимулюють дану активність. Друга група матеріальних негрошових стимулів пов'язана з відтворюванням здатності до праці. В основі своїй ці блага включені в систему товарно-грошових відносин, оскільки є товаром для підприємств і організацій, що сплачують їхню вартість. Але для конкретного працівника вони виступають в негрошовій формі або лише частково в грошовій формі.

Нематеріальні стимули більш різноманітні, ніж нематеріальні. До нематеріальних стимуліввідносять ті впливи, які розраховані на соціальні, моральні, творчі і соціально-психологічні потреби працівника.

Соціальні стимулипов'язані з прагненням людей брати участь в управлінні, просуватися по соціально-професійним сходам, займатися престижною працею. Іншими словами, соціальні стимули – це вплив на потребу працівника в самоствердженні.

Моральні стимулипов'язані з потребами людини у визнанні та пошані, моральному схваленні. Ці стимули виявляються в таких формах, як усна і письмова подяка, нагородження різних видів, присвоєння певних звань тощо. Особливо значущим моральним стимулом є міра об'єктивності оцінки роботи підлеглих з боку керівника.

Творчі стимуливиходять з потреб працівника в самореалізації, самовдосконаленні і самовираженні. Стимулом може служити і сам процес праці, в першу чергу рівень її змістовності, вирішення виникаючих в ході цього процесу творчих завдань. Творчі стимули передбачають вільний вибір працівником способів вирішення завдання, що дає йому можливість вносити в процес праці щось своє, виявляти власні здібності, відчувати задоволення від самого процесу праці. Роль творчих стимулів зростає з прискоренням науково-технічної революції і формуванням підвалин постіндустріального суспільства.

Безперечну важливість для людини має потреба у спілкуванні, що передбачає й відповідний вид нематеріальних стимулів – соціально-психологічні стимули. Колеги по роботі виступають не тільки як суб'єкти спілкування, але і, в своєму сукупному впливі, виконують функцію соціально-психологічного стимулювання, створюючи відповідно сприятливий або негативний моральний клімат в колективі.

Така характеристика стимулів праці залежно від тих особистих потреб працівників, на задоволення яких вони спрямовані та задоволення яких можливе в сфері праці.

Дата добавления: 2015-05-26