БІЛЕТ 27. Теорія стигматизації

Теорія стигматизації

Стигматизація від грецького - клеймо. Едвін Леметр, Говард Беккер, Кай Еріксон стверджують:

По-перше, жоден вчинок власне не є кримінальним за суттю. "Негатив" вчинку обумовлений не його внутрішнім змістом, а тим, як оточуючі оцінюють і реагують на нього.

По-друге, прибічники цієї теорії відхиляють популярну ідею, що людей можна поділити на тих, хто нормальний, та тих, хто має патологію.

По-третє. Чи будуть ці люди визнанні як девіанти залежить від того, що вони роблять, а також від того, як реагують інші люди на їх поведінку. Тобто ця оцінка залежить від того, яким правилам слідує суспільство, в яких ситуаціях та стосовно яких людей.

По-четверте, наклеювання ярликів призводить до певних наслідків для таких людей. Воно створює умови для вторинної девіації- девіантної поведінки, викликаної у відповідь на санкції щодо індивіда. Індивід отримує публічне визначення, яке підноситься до рангу стереотипу, та оголошується як правопорушник, насильник. ярлик сприяє закріпленню індивіда в статусі аутсайдера.

1. Організаційна структура діяльності соціологічних служб в Україні.

Після підписання указу Президента України Л. Кучми «Про розвиток соціологічної науки в Україні» з метою створення сприятливих умов для розвитку соціологічної науки в Україні.

Організаційну структуру соціології в Україні репрезентовано різними соціологічними установами:

· установи Академії Наук України, що здійснюють розробку загальних теоретико-методичних і галузевих соціологічних проблем;

· центри вивчення громадської думки, що утворені на громадських засадах у деяких містах України.

· установи при різних державних організаціях, міністерствах і відомствах, що ведуть соціологічні дослідження за завданнями цих організацій, розробляють теоретико-методологічні проблеми державно-політичної та відомчої роботи;

· соціологічні кафедри та лабораторії вузів, що готують спеціалістів;

· соціологічні служби підприємств та інших соціальних організацій, що здійснюють прикладні дослідження соціологічних проблем, розробку і впровадження соціальних технологій.

Координує соціологічну роботу Соціологічна асоціація України (САУ) - всеукраїнська громадська організація, що об’єднує вітчизняних і закордонних учених, колективи і організації, що працюють у сфері соціології. Метою Асоціації є сприяння розвитку соціології в Україні, методологічному і методичному забезпеченню соціологічних розробок, захист законних інтересів соціологів. Форми роботи: організація і проведення наукових конференцій, семінарів, круглих столів, публікація теоретичних робіт.

До числа установ Академії Наук України, що здійснюють розробку загальних теоретико-методичних і галузевих соціологічних проблем, слід віднести:

Національний інститут стратегічних досліджень, утворений Указом Президента України від 4 березня 1992 року. Очолює інститут Єрмолаєв Андрій Васильович.

Основними завданнями Інституту є:

- наукове обґрунтування, аналіз та оцінка проблем і перспектив суспільно-політичного розвитку України; - дослідження проблемних питань економічного, демографічного, соціального, гуманітарного, етнополітичного, воєнно-політичного, зовнішньополітичного, інформаційного, екологічного розвитку України; - моніторинг регіональних аспектів суспільного розвитку; - наукова експертиза проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, державних заходів соціально-політичного спрямування;

Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В.Птухи НАН України є єдиною профільною науково-дослідною установою НАН України, яка спеціалізується на системних дослідженнях проблем демографічного і соціального розвитку, проводить фундаментальні та прикладні дослідження, моделює новітні тенденції, розробляє комплексні демографічні прогнози та концептуальні засади державної соціально-демографічної політики. Очолює інститут Лібанова Е. М.

Центр перспективних соціальних досліджень Міністерства праці та соціальної політики України та НАН України від 2002. Центр перебуває у віданні Мін. праці та соц.. політики України.

Основними напрямками діяльності Центру є:

- здійснення наукових досліджень та розробок, спрямованих на реалізацію стратегічних напрямків соціальної політики держави; - моніторинг науково-дослідних робіт з питань праці;

- участь у підготовці проектів законодавчих і нормативно-правових актів України; - забезпечення проведення наукової експертизи проектів нормативно-правових актів в галузі соціально-трудових відносин та соціального захисту населення; - організація конференцій, семінарів, нарад тощо з наукових проблем; - підготовка наукових кадрів (аспірантів)

Інститут соціології НАН України створено в листопаді 1990 р. Зміст і характер наукових досліджень Інституту спрямовані насамперед на виявлення закономірностей і основних тенденцій соціального розвитку українського суспільства.

Напрямки досліджень: особливості соціально-статусної стратифікації; тенденції й механізми соціальної диференціації; тенденції трансформації соціальної структури суспільства; фактори адаптації особистості в умовах суспільної кризи; соціологія культури й масової комунікації;

Соціологічний факультет Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна було засновано у 1990 році. У 1963 р. лабораторії соціологічних досліджень та відкритій у 1980 р. кафедрі соціології на чолі з професором Якубою О.О. Саме з 1980 р. ця кафедра забезпечувала підготовку фахівців за введеною на економічному факультеті спеціалізацією з соціології. Перший випуск за цією спеціалізацією відбувся у 1983 р. У 1988 р. на економічному факультеті було відкрито відділення соціології, а у 1990 р. засновано соціологічний факультет. Першим деканом соціологічного факультету був ректор Харківського нац.. уні-ту ім.В.Н.Каразіна проф. Бакіров Віль Савбанович.

Громадська організація «Центр «Соціальний моніторинг»» займається організацією і проведенням досліджень соціально-економічних процесів в Україні та соціально-політичних орієнтацій різних груп населення.

Основні напрями діяльності ЦСМ: вивчення громадської думки населення України з актуальних проблем; вимірювання рейтингу політичних інституцій, діячів, партій, громадських організацій; вивчення міграційних та еміграційних настроїв населення; дослідження актуальних проблем сучасної української сім’ї; аналіз гендерних аспектів орієнтацій населення України;

Східноукраїнський Фонд соціальних досліджень створений у травні 1996 р. за ініціативою соціологів, політологів, економістів та юристів Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, представників ділових кіл, ЗМІ й органів місцевого самоврядування м. Харкова. Фонд існує як громадська некомерційна організація, здійснює свою діяльність за рахунок благодійних внесків й грандів на наукову діяльність.

Провідним завданням фонду є сприяння науково-дослідницькій, соціально-технологічній та соціоінженерній діяльності на основі сучасних досягнень соціології, економіки, політології, правознавства, соціальної психології, урбаністики та інших соціальних наук.

Центр науково-прикладних досліджень «СОЦІО» створено у 1991 році з метою дослідження громадської думки, створення систем соціальних показників і моніторингу різноманітних регіональних і національних проектів.

Стратегічне завдання Центру – створення регіональної колегії експертів за напрямками, означеними вище, здійснення моніторингу соціального та політичного розвитку регіонів України, створення банку даних соціальних показників по регіонах України. Центр «Соціо» є однією з провідних науково-дослідницьких організацій з проблем соціальної експертизи національних й регіональних програм та проектів.

Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) - одна із провідних дослідницьких компаній в Україні, що надає своїм клієнтам повний комплекс послуг за такими напрямками: соціоекономічні, маркетингові, політичні дослідження, дослідження здоров’я, консалтинг та аудит досліджень.

КМІС заснований у 1992 р., на сьогодні є приватним комерційним соціально-відповідальним підприємством, керівник Компанії, проф. В.І.Паніотто,

Цілі КМІСу - вивчення й надання суспільству високоякісної інформації про політичний, соціальний і соціально-економічний стан України в цілому й різних соціальних груп і категорій.

Центр Разумкова - це недержавний аналітичний центр, заснований в 1994 р., що здійснює дослідження державної політики в таких сферах: внутрішня політика; державне управління; економічна політика; енергетика; земельні відносини; зовнішня політика; соціальна політика; міжнародна та регіональна безпека; національна безпека і оборона.

Дата добавления: 2015-05-26