Індекс об'єму інтенсивності і концентрації взаємодії ij- члена. 2 страница

В статті Л. Гуттмана «Основні компоненти шкального аналізу» представлені результати математичного аналізу тестів. Провідною особливістю шкального методу Гуттмана є те, що запитання тестів мають такий порядок, що у ідеальному випадку особи, які відповідають на дане запитання позитивно, мають більш високий ранг по шкалі, ніж особи, що відповідають на це запитання негативно. Виділяючи типи осіб автор пропонує здійснювати ранжування (підпорядкування осіб за принципом більше-менше); виділення компонентної інтенсивності, що дозволяє віднайти екстремальну точку в класифікації осіб, тобто поділити генеральну сукупність осіб на дві групи за деякою ознакою; замикання – визначення нових особливостей даної генеральної сукупності.

П. Лазарсфельд, розробляючи проблематику методології соціальних наук, а також використання математичних методів у соціальному пізнанні, акцентував увагу на необхідності використання методу шкалювання, зауважуючи на те, що основним завданням емпіричної соціології є пошук техніки розробки шкал та можливостей їх комбінування. У своїй праці «Логічні та математичні основи латентно-структурного аналізу» він розробив метод ймовірнісно-статистичного моделювання, ідея якого заснована на припущенні про те, що поведінка досліджуваного об’єкта є зовнішнім проявом деякої прихованої характеристики, притаманної індивіду. Основним завданням цього методу є вивчення поведінки індивіда, визначення прихованої характеристики й класифікації індивідів за схожістю (рівністю) її значення.

Л. Терстоун («Факторний аналіз інтелекту», 1941) запропонував свою власну модель факторного аналізу - «центроїдний метод» (метод багатофакторного аналізу матриць інтеркореляції). Цей метод дозволяє виділити декілька незалежних латентних чинників (словесне розуміння, асоціативність пам’яті, швидкість сприйняття, індукція тощо), що визначають взаємозв’язок між результатами виконання різних інтелектуальних тестів тієї чи іншої групи досліджуваних.

Не менш значимими у цей період у запровадженні математичних методів в соціології були і роботи радянських соціологів. Так, у роботі А. Ковалевського були викладені основні ідеї, що заклали основи сучасної теорії вибірки. Світову відомість має А. Чупров, що детально описав процес розрахунку коефіцієнтів парного зв’язку між номінальними ознаками.

У 50-ті рр. радянські соціологи почали активно засвоювати досвід запровадження математичних методів в західній соціології. Зокрема, виділилося декілька напрямків.

Без сумніву й до сьогодні лідером у галузі математичної соціології є США, незважаючи на те, що в останні роки інтерес до цього напрямку знизився, оскільки воно розроблено доволі детально. Зокрема, вже сформований значний досвід формалізації класичних соціологічних теорій; детально вивчені типи формалізації та вимірювання; досліджені пізнавальні можливості основних формальних мета моделей (позитивістської, інструментальної, інтегративної); виявлені проблеми репрезентації, ідеалізації, апроксимації соціологічних теорій за допомогою математичних методів тощо.

Щодо перспектив розвитку математичної соціології, то можна виділити два основні напрямки:

- інтенсивне математичне вивчення динаміки соціальних мереж (e-social networks – мережа користувачів Інтернету, scale-free social networks («безмасштабні» соціальні мережі) і т.д.), зокрема, розробка формальних теорії й моделей динаміки розподілу влади, довіри, мережевих взаємодій тощо;

- використання комп’ютерних систем для математичного моделювання, пояснюється ця тенденція тим, що розроблені формальні теорії та моделі легко піддаються програмуванню у чисельних системах комп’ютерного імітаційного моделювання.

Білет 30

1. Співвідношення якісних та кількісних методів в соціології.

Кількісне дослідження відповідає на питання "хто?" і "скільки?".

Цей тип досліджень, на відміну від якісного, дозволяє отримати виражену кількісно інформацію по обмеженому кругу проблем, але від великого числа людей, що дозволяє обробляти її статистичними методами і поширювати результати на усіх споживачів.

Кількісне дослідження є збором і аналізом первинної інформації. Дослідження подібного роду, як правило, проводяться, коли потрібні точні, статистично вивірені чисельні дані. У основі методик кількісних досліджень завжди лежать чіткі математичні і статистичні моделі, що дозволяє в результаті мати точні кількісні значення показників, що вивчаються.

Преимущества количественного метода:

· Точно и детальное формулирование научной проблемы;

· Точное и четкое определение независимых и зависимых переменных в процессе исследования;

· Четкое следование поставленной цели и задачам исследования, возможность получения более объективных результатов, проверка точности гипотезы, установление причинно-следственных связей;

· Высокий уровень надежности и точности полученных данных в результате проведения социологических обследований, лабораторных экспериментов, структурированных интервью и др;

· Устранение и минимизация субъективности выводов;

· Возможность проведения продолжительных, повторяющихся замеров.

Недостатки количественного метода:

· отсутствие возможности получения информации о ситуативном контексте исследуемого явления;

· невозможность контролировать все те обстоятельства и контекст, которые не влияют на качество ответов респондентов;

· ограниченность выводов, которая обусловлена форматом исследования: четкость формулирования вопросов, строгое следование поставленным целям и задачам;

· отсутствие возможности проводить исследование эволюционирующих процессов, явлений в динамике.

Якісне дослідження відповідає на питання "як?" і "чому?".Цей тип досліджень дозволяє отримати дуже детальні дані про поведінку, думку, погляди, стосунки дуже невеликої групи осіб. Отримані дані не можуть бути виражені кількісно (за рідкісним виключенням), проте дають хороше уявлення про образ думок респондентів.

Используют основные методики качественных исследований: глубинные интервью (интервью в свободной форме на определенную тему); полуформализованные интервью (сочетание формализованного и свободного интервью); экспертные интервью; фокус-групповые дискуссии; наблюдение; эксперимент.

Преимущества качественного метода:

· Получение наиболее реалистичной картины явления, которая не может быть получена с помощью статистического анализа и цифровых индексов;

· Гибкие способы сбора данных, их последующего анализа и интерпретации;

· Использование целостного подхода к исследуемому явлению;

· Возможность взаимодействия с участниками исследования на их родном языке и в условиях их среды;

· Использование описаний, базирующихся на первичных и неструктурированных данных;

Недостатки качественных методов:

· Смещение изначальных задач исследования в результате меняющейся природы контекста;

· Формулирование выводов, которые несут в себе личностную окраску исследователя;

· Невозможность исследования причинно-следственной связи между изучаемыми явлениями;

· Проблематичность объяснения различий между качеством и количеством информации, полученной от различных респондентов и формулирование на основании данной информации разнящихся, несостоятельных выводов;

· Высокий уровень профессионализма исследователя как необходимое условие для получения объективной и необходимой информации;

· Отсутствие полной объективности и надежности выводов, т.к. респондент может сам выбирать, что ему говорить.

Говоря о соотношении количественных и качественных методов в социологических исследованиях, следует подчеркнуть, что если количественные методы нацелены на выявление количественных признаков социальных процессов, то качественные методы обращены на качественную сторону этих процессов. Качественная исследовательская стратегия направлена на репрезентативный охват и анализ количественного распределения характерных признаков в определяемых социальных явлениях, которые ориентированы на точно выделяемые общие и основные признаки.

Количественные методы ставят в центр рассмотрения общие закономерности, при которых из сложной феноменологии отдельных случаев выводятся повторяющиеся или общие признаки. Тем самым в отличие от качественных методов здесь не учитывается единичное и особое в предмете исследования и ситуации.

При использовании качественных методов речь идет в принципе об охвате, структурном описании и объяснении динамики тех социальных процессов, которые характерны для интересующих сфер общественной реальности, то есть об единичном и особом в предмете исследования, а не о выдвижении в центр внимания регулярного и обычного. Из перспективы качественных методов исследования невозможно выразить в понятиях системные структуры независимо от их составляющих, а также от действующих и страдающих членов общества.

Укажем на принципиальные различия между качественными и количественными методами. Эти различия состоят прежде всего в особом эмпирическом угле зрения при рассмотрении социальной действительности. Если количественные методы при социальных исследованиях нацелены на общие признаки (на анализ данных по общим признакам для их последующей типизации), то качественные методы ориентированы на определение различий.

Качественные методы позволят анализировать общее двух или нескольких признаков, опуская при этом из виду их различия. Количественные же методы дают возможность определить различие тем, что общие признаки используются как базис для сравнения. Поэтому целеполагание при тех и других методах различно: раскрытие связей в одном случае, измерение различных выражений уже известных черт в другом.

Сила количественных методов сказывается прежде всего в том, что они позволяют основательно и в систематизированном виде открывать новое. Таким образом, специалисты определяют количественные методы социальных исследований как разновидность социальной диагностики.

2. Організаційні проблеми соціологічних досліджень. Професійний етичний кодекс соціолога. Етика соціологічних досліджень.

Організаційні проблеми

Организация прикладного исследования требует прежде всего установления должного взаимопонимания с "заказчиком". Следует четко уяснить, что ожидает за­казчик от планируемого исследования и что, с точки зрения социолога, может быть реализовано несомненно, предположительно или вовсе не удастся. Если цель и за­дачи исследования не согласованы с заказчиком надле­жащим образом, итог, как правило, бывает плачевным: заказчик сомневается в полезности полученных данных.

Професійна етика у сфері соціальних досліджень потребує особливої регламентації. Діяльність соціологічних співтовариств регулюють спеціальні етичні кодекси, які відбивають «багатошаровість» професійної етики соціолога, його соціальних відносин. За сучасних умов соціолог як представник професійної спільноти має нести особисту моральну відповідальність за взаємини з різними суб’єктами, з якими необхідно вступати в контакти під час здійснення професійної діяльності:

6) із суспільством, що презентовано: ретрансляторами інформації (журналістики, політики, політологи, коментатори); споживачами інформації, (фахівці, котрі апелюють до результатів соціологічних досліджень); населенням як носієм громадської думки; владними структурами й ідеологічними інституціями, зацікавленими у тенденційній інформації;

7) зі співвиконавцями у конкретних проектах;

8) із респондентами;

9) із замовниками;

10) із професійною спільнотою.

Етика соціологів ґрунтується на загальнолюдській моралі, загальному громадському законодавстві та загальних етичних нормах наукової праці й наукового спілкування. Проте соціологія (і передусім її емпірична складова) має певну специфіку, яка висуває додаткові вимоги до моральної регламентації: характер колективної праці; наступність і співставлення результатів; конфіденційність проблем дослідження; ділові відносини (із замовниками); соціально-політична і громадська значущість результатів.

Почастішання випадків порушення канонів професійної етики в Україні за нової соціальної ситуації, на жаль, уже призвело до численних публічних спекуляцій навколо соціології, до спотвореного сприйняття громадськістю ролі та місця соціологічної науки в суспільстві. На відміну від громадськості, професійна спільнота дещо спізнюється із внутрішньокорпоративним обговоренням проблем, пов’язаних із взаємовідносинами соціологів (як представників професійного співтовариства) із суспільством загалом, поступаючись пріоритетом в обговоренні цих проблем і винесенні оцінок різноманітним соціально – політичним спекулянтам.

Як перший крок розв’язання сучасних етико-професійних проблем соціологічної спільноти на III з’їзді Соціологічної асоціації України було ухвалено рішення створити Комісію з професійної етики і доручити їй підготовку Кодексу професійної етики відповідно до сучасних вимог до професійної діяльності соціологів.

Під час підготовки Кодексу Комісія виходила з таких критеріїв:

1) кодекс має відповідати головним вимогам, прийнятим на разі у Світовій соціологічній спільноті;

2) він має враховувати реалії професійної діяльності й типові етичні проблеми українських соціологів у сучасній суспільній ситуації;

3) це має бути нормативний документ, який чітко регламентує аспекти професійної діяльності;

4) кодекс має сприяти запобіганню професійним конфліктам і конструктивному розв’язанню етичних колізій, що виникають у процесі роботи й професійного спілкування.

Діючий сьогодні Кодекс професійної етики соціолога,затверджений V з’їздом Соціологічної асоціації України 20 травня 2004 р., складається зі вступу, преамбули, основних принципів (повага до прав людини, її гідності та індивідуальності; професійна компетентність; чесність; професійна та соціальна відповідальність) й етичних норм щодо організації професійної діяльності і трудові відносини, науково-дослідницької діяльності, наукового спілкування, презентації результатів дослідження і наукових публікацій, публічних виступів, редакційно-видавничої діяльності, освіти, викладання, професійної підготовки, консультування й експертизи, здійснення роботи за контрактами і надання послуг.

Сама же природа этики социального исследования, типы проблем, варианты решения - эти вопросы до сих пор испытывают дефицит внимания и заинтересованного предметного обсуждения со стороны ученых. В основе этических проблем и дискуссий по их поводу лежит фундаментальная дилемма между необходимостью свободного проведения исследования, публикации результатов и необходимостью соблюдения прав и интересов участников исследования. Любое социальное исследование при сборе информации использует в своих целях ее носителей - респондентов, информантов, экспертов, наблюдаемых, нарушая тем самым одно из главных этических требований - видеть в человеке цель, а не средство.

Поэтому каждое такое исследование изначально содержит элемент неэтичности. Не всегда, но довольно часто люди ощущают это, спрашивая: "А зачем это нужно? Наверно, чтобы кто-то диссертацию написал?" Риск морального ущерба существует не только для исследуемых, но и для исследователя, и для того, кто непосредственно работает в поле.

Дебаты об этике в социальных науках ведутся с двух позиций – этического абсолютизма и этического релятивизма.

Этический абсолютизм настаивает на наличии неких единых незыблемых норм, нарушение которых должно преследоваться, а нарушитель - подвергаться профессиональной дисквалификации. Именно на этом принципе базируются кодексы профессиональной этики в социальных науках, декларирующие защиту исследуемых, поэтому такие этические концепции называют также деонтологическими.

Этический релятивизм основан на признании того, что оценка этичности действий исследователя зависит от конкретных обстоятельств. Самое яркое выражение эта идея нашла в так называемой конфликтной методологии Джека Дугласа. Эта методология основана на конфликтной парадигме общества, согласно которой в нашей жизни постоянно присутствует неверная, искаженная информация, отговорки, уклончивые ответы, ложь; любое социальное взаимодействие, включая самое дружественное, всегда содержит потенциальные или актуальные конфликты. Не являются исключением и отношения исследователя с исследуемым, поэтому нужно действовать сообразно ситуации.

3. Шкалювання в соціології. Інтервальна, порядкова, номінальна шкали та шкала відносин.

Шкалювання – це пошук відповідного вимірювача властивостей об’єкта (типу шкали). Дана процедура включає в себе всю сукупність правил, методів, технологічних прийомів,що дозволяють будувати шкали різного типу, вимірювати їх.

Шкали бувають різних видів й типів. За своїм видом вони можуть бути вербальними (словесними), числовими (бальними), графічними. За своїм змістом та призначенням шкали бувають номінальними, порядковими (ранговими), метричними, інтервальними, оціночними та шкали для вимірювання настанов та відносин.

Номінальна шкала – це шкала найменувань. Даний вид шкали відображає прямі властивості об’єкта, що мають об’єктивний характер: стать, вік, національність, освіта, сфера занять, посада, місце проживання, приналежність до політичної партії тощо. В процесі вимірювання номінальна шкала дозволяє встановлювати відмінності, співвідносити об’єкти дослідження. За умови що використовується шкала номінальна з сумісними альтернативами мова йде про те, що респондент має визначити одночасно дві й більше рівнозначних ознак, властивостей досліджуваного об’єкту.

Порядкова (рангова) шкала – це повністю упорядкована шкала,. В якій значення змінних представлені у визначеній послідовності, у визначеному порядку (рангу), зазвичай, від найважливішого значення до менш значимого. Відстань між визначеними ознаками майже рівна (наприклад, коли мова йде про оцінку рівня задоволення, шкала представлена такими варіантами як повністю задоволений; задоволений; скоріше задоволений, ніж незадоволений; важко відповісти; скоріше незадоволений, ніж задоволений; незадоволений; цілком незадоволений). За допомогою такої шкали може вимірюватися інтенсивність оцінок будь-яких властивостей, суджень, подій, тобто в цій відображається нарощування або зменшення ролі кількісної сторони відчуття. Цей тип шкали використовується найчастіше для того, щоб визначити якісні характеристики об’єкту, його стан. Відомості, отримані за допомогою такої шкали, можна корелювати (встановлювати взаємозв’язок) з рівнем освіти, кваліфікації, родом занять тощо, а також використовувати для побудови більш складних, багатомірних, комбінованих шкал.

Інтервальна шкала – це шкала, в якій значення задані у вигляді визначених інтервалів (меж) і виражені у числовому значенні. В даному типі шкали використовується числова система вимірювання у визначених інтервалах, тобто туту присутні одиниці вимірювання (наприклад, вік 15-19, 20-24, 25-29, 30-34 років і т.д., доходи 500-1500, 1501-2500, 2501-3500 грн. і т.д.).

Метрична шкала – шкала, що представляє обчислення емпіричного показника у абсолютних числах, демонструючи лінійне розташування даних, тобто лінійку, що безпосередньо характеризує властивості об’єкту (скільки років, величина часу, засобів, об’єму і т.д.), таким чином представляє деякі кількісні дані про діяльність респондентів.

Оціночна шкала – шкала, в якій респонденти за допомогою чисел вимірюють об’єкти (судження, цінності, явища, проблеми тощо), іншими словами приписуючи цифри об’єктам, їх властивостям.

Шкали для вимірювання настанов та відносин – шкала Терстоуна (метод рівних або суб’єктивно рівних інтервалів), шкала Лейкерта (метод сумарних оцінок), шкала Гуттмана (шкалограмний аналіз).

Дата добавления: 2015-05-26