Методи дослiдження оптичних середовищ ока

Методи дослiдження переднього вiдрiзку ока (фокальне, бiфокальне освiтлення, бiомiкроскопiя).

Для детального огляду і точного визначення локалізації змін у товщі рогівки застосовують бокове, або фокальне, освітлення. Необхідно мати настільну лампу та лупу в 13 чи 20 дпт. Дослідження проводять у темній кімнаті.

Лампу встановлюють зліва та попереду від хворого на відстані 50-60 см на рівні його очей. Лікар сідає напроти хворого, розташовує свої коліна справа, а коліна хворого зліва. Голову хворий трішки повертає в бік джерела світла. Лупу тримають правою рукою на відстані 7-8 чи 5-5,5 см (залежно від сили луни) від ока перпендикулярно променям, що йдуть від джерела світла.

Таким чином, промені фокусуються лупою на тій ділянці оболонки ока, яку потрібно оглянути.

Комбінований метод передбачає разом з боковим освітленням використання бінокулярної лупи, яку надягають на голову. Передній відрізок ока розглядають через цю лупу при одночасному боковому освітленні.

Комбінований метод передбачає разом з боковим освітленням використання бінокулярної лупи, яку надягають на голову. Передній відрізок ока розглядають через цю лупу при одночасному боковому освітленні.

Найбільш інформативне застосування мікроскопа із щілинним освітленням. Так з'являється можливість проводити мікроскопію кон'юнктиви, рогової та райдужної оболонок, кришталика тощо.

Під час дослідження переднього відділу ока визначають також чутливість рогівки та реакцію зіниць на освітлення.

Для орієнтовної перевірки чутливості рогівки використовують тонкий вологий ватний тампон, котрий прикладають до різних ділянок рогівки. Для більш інформативного дослідження застосовують альгезиметри різних конструкцій.

Дослідження в умовах прохідного світла. Під час освітлювання зіниці за допомогою дзеркала офтальмоскопа вона світиться червоним. Такий колір зіниці зумовлений відбиттям променів світла судинами власне судинної оболонки ока, наповненими кров'ю. Якщо на шляху відбитих променів трапляються непрозорі включення, на тлі червоного з'являються чорні плями, котрі переміщуються з рухами очей. Це спостерігається в разі помутнінь рогівки та кришталика. Помутніння в склистому тілі дають плями, що вільно переміщуються незалежно від руху очей, періодично зникаючи.

Гоніоскопія. Кут передньої камери, війкове тіло і периферію очного дна досліджують за допомогою гоніоскопії, циклоскопії та периферіоскопії з використанням спеціальних гоніолінз, що їх накладають на око пацієнта. Сферична поверхня лінзи нейтралізує рефракцію рогівки, а бічні дзеркальні поверхні завдяки розміщенню під різними кутами до осі ока дають змогу досліджувати ті чи інші внутрішні структури ока за допомогою щілинного мікроскопа.

Метод Салдана. Щоб нейтралізувати рефракцію рогівки, на око накладають ванночку, куди наливають прозору рідину так, щоб вона цілком укривала поверхню рогівки. Під час дослідження пацієнт має лежати. Кут передньої камери, війкове тіло, периферію очного дна добре видно при використанні бінокулярного офтальмоскопа або операційного мікроскопа.

УЗД. Ехоофтальмометр призначений для визначення відстані між структурами ока, розмірів та форми очного яблука, для діагностування захворювань ока та орбіти, виявлення та встановлення локалізації стороннього тіла в оці. Цей прилад дає можливість отримати особливо важливі дані у разі відшарування сітчатої оболонки, судинної оболонки, внутрішньоочних пухлин в очах з непрозорими оптичними середовищами.

Крім ехоофтальмометрів на основі А-методу ехографії, використовують і прилади, побудовані на принципі В-методу ехографії. Останні дають можливість оцінити розміри і топографію патологічних утворень в очному яблуці та орбіті.

Дата добавления: 2015-05-26