Гонобленорея немовлят та дорослих. Профiлактика

Етіологія і патогенез. Захворювання викликає гонокок роду Нейсерія. Зараження відбувається під час проходження плода пологовими шляхами, у виняткових випадках – внутрішньоутробно. Поява інфекції після 5-го дня життя свідчить про потрапляння збудника з навколишнього середовища.

Клініка. Інкубаційний перід триває від кількох годин до 2-3 днів. Звичайно захворювання розвивається на 2-3-й день після народження, проявляючись різким набряком повік, їх синяво-червоним кольором, гіперемією, кровоточивістю кон'юнктиви. З кон'юнктивальної порожнини спостерігаються серозно-кров'янисті виділення. Очну щілину дуже важко розкрити, щоб провести огляд. На 4-5-ту добу набряк і гіперемія зменшуються, а виділення набувають гнійного характеру. Тривалість цього періоду до 2 тиж. Із кінця 3-го тижня виділення стають рідкими, зменшуються їх кількість і набряк кон'юнктиви, у нижній перехідній складці добре помітні фолікули й сосочки.

Захворювання може супроводжуватись стоматитом або артритом.

Гонобленорея у дорослих проходить більш важко. Як правило, уражується одне око, проте захворювання супроводжується загальними симптомами – гіперемією, ураженням суглобів, м'язів, порушенням серцево-судинної діяльності. Ускладнення з боку рогівки частіші, наслідки їх важчі, ніж в умовах дитячої гонобленореї.

Лікування. Призначають антибіотики широкого спектра дії та сульфаніламідні препарати у вікових дозах. Кон'юнктивальну порожнину промивають теплими розчинами фурациліну (1:5000) або перманганату калію (1:5000). Удень закапують 30% розчин сульфацил-натрію, на ніч за повіки закладають бактерицидну мазь.

Профілактика. Відразу після народження дитини повіки протирають ватним тампоном, змоченим у 2% розчині борної кислоти, впродовж години в кон'юнктивальну порожнину тричі закапують 30% розчин сульфацил-натрію або свіжоприготовлений розчин антибіотиків. Найголовніша увага в профілактиці захворювання має бути приділена ретельному обстеженню жінок у період вагітності та своєчасному лікуванню в разі виявлення бактерій.

47. Аденовiруснi кон'юнктивити. Їх клініка та лікування.

Аденофарингокон'юнктивальна гарячка. Інкубаційний період 5-7 діб. Протікає з підвищенням температури тіла, явищами фарингіту, збільшенням підщелепних лімфатичних вузлів, кон'юнктивітом.

Розрізняють 3 форми: катаральну, плівчасту, фолікулярну.

Катаральна форма – помірний набряк та гіперемія слизової оболонки повік і перехідних складок, незначні слизові або слизово-гнійні виділення з кон'юнктивальної порожнини, зниження чутливості рогівки.

Плівчаста форма проявляється незначною набряклістю слизової оболонки. Ціанотичного відтінку немає. Можливі субкон'юнктивальні крововиливи.

Фолікулярна форма – слизова оболонка набрякла, у кутах повік відзначається невелика кількість дрібних фолікулів. Іноді спостерігаються великі напівпрозорі фолікули, розташування котрих усією кон'юнктивою та перехідними складками нагадує патологічні зміни під час трахоми. Діагноз має бути підтверджений результатами цитологічних досліджень зскрібків з кон'юнктиви.

Епідемічний фолікулярний кератокон'юнктивіт. Інкубаційний період 4-12 днів. Захворювання починається гостро загальним слабуванням, головним болем, зниженням апетиту. Кон'юнктива ока набрякла, гіперемійована. Висипання фолікулів супроводжується збільшенням і болючістю передвушних та підщелепних лімфатичних вузлів. У деяких випадках на слизовій оболонці повік і перехідних складок з'являються тоненькі сіруваті плівки, що легко знімаються.

Із появою на рогівці численних сіруватих епітеліальних точкових інфільтратів з'являються сльозотеча, світлобоязнь, відчуття стороннього предмета під повіками. Флюоресцентна проба ири цьому, як правило, негативна.

Тривалість захворювання становить від 1-2 тиж до кількох місяців.

Інші форми вірусних кон'юнктивів схожі з наведеними вище за клінічною картиною. Для встановлення точного діагнозу необхідне проведення вірусологічного дослідження.

Лікування 0,1-0,3% розчин ДНК-ази в інсталяціях і субкон'юнктивальних ін'єкціях, полудан у краплях і субкон'юнктивальних ін'єкціях, 0,1% розчин ідоксіуридину в краплях. Оксолін (0,1-0,2% розчин, 0,25% мазь), флореналь (0,5% мазь), очні лікарські плівки, теброфен (0,1% розчин, 0,5% мазь), бонафтон (мазь і таблетки по 0,025-0,1 г залежно від віку), інтерферон та його індуктори (пірогенал), реаферон, різні типи глобулінів.

48. Дифтерія ока. Її клініка, діагностика, лікування.

Збудник захворювання – коринебактерія дифтерії, що виділяє екзотоксин, котрий спричинює коагуляцію білків з утворенням плівок і підвищує порозність судин та транссудацію крізь їхні стінки.

Клініка. Захворювання починається з головного болю, різкого підвищення температури тіла, збільшення і болючості передвушних лімфатичних вузлів.

Залежно від властивостей збудника і загального стану організму хворого дифтерійний кон'юнктивіт може мати 3 форми: дифтерійну, крупозну або катаральну.

Спершу уражується кон'юнктива ока. Повіки набрякають, вони гіперемійовані, очна щілина міцно зімкнена, з кон'юнктивальної порожнини виділяється каламутна рідина з пластівцями. На кон'юнктиві повік та очного яблука утворюються міцно спаяні з нею сірі плівки, при силуваному видаленні яких поверхня кон'юнктиви кровоточить. Уражені ділянки оболонки повік можуть некротизуватися з подальшим утворенням зірчастих рубців, а за умови ураження кон'юнктиви склери – симблефарона.

Лікування. Вдаються до термінової госпіталізації хворого, ізоляції його та негайного введення протидифтерійної сироватки за Безредьком (спершу вводять 0,1 мл, потім – 0,5 мл, решту дози протягом години внутрішньом'язово). Місцеве лікування: часті промивання кон'юнктивальної порожнини дезінфікуючими розчинами, інстиляції мідріатиків або міотиків за показаннями, закапування вітамінних крапель, внутрішньом'язово антибіотики широкого спектра дії.

49. Диференцiйна дiагностика фолiкулярних уражень кон'юнктиви (трахома, фолiкулез, фолiкулярний кон'юнктивiт).

Фолікульоз і фолікулярний кон'юнктивіт. У основі захворювання лежить фолікулярна гіперплазія лімфоїдної тканини, що виникає при тривалій дії хімічних, фізичних та інфекційних чинників, а також при загальних захворюваннях організму.

Фолікульоз і фолікулярний кон'юнктивіт найчастіше виникають у дитячому віці. У дітей до 5 років вони майже не зустрічаються. Хворі зазвичай скарг не пред'являють. Захворювання частіше виявляється при профілактичних оглядах.

Основним клінічним проявом фолікульозу є поява в поверхневих шарах кон'юнктиви дрібних фолікулів блідо-рожевого кольору, часто розташованих правильними рядами, зазвичай в перехідній складці нижньої повіки. У більш виражених випадках фолікули можуть з'являтися і у верхній перехідній складці і навіть кон'юнктиві хряща, зазвичай біля його кутів. Кон'юнктива не інфільтрована і не потовщена, напівпрозора, інколи злегка гіперемійована. Відокремлюваного, як правило, не буває. Фолікули не піддаються розпаду і з часом безслідно зникають.

Фолікулярний кон'юнктивіт відрізняється від фолікульозу тим, що поряд з фолікулами відмічається гіперемія кон'юнктиви, її невеликий набряк і потовщення. Може з'являтися скудне слизисте або слизисто-гнійне відокремлюване.

При нашаруванні на фолікульоз бактеріальної інфекції захворювання може нагадувати гострий бактеріальний кон'юнктивіт або трахому. Від трахоми фолікулярний кон'юнктивіт відрізняється тим, що при ньому пригнічується переважно кон'юнктива нижніх перехідних складок, інфільтрація її незначна, панус не розвивається, в результаті не буває рубцевих змін.

Фолікульоз кон'юнктиви спеціального лікування не вимагає. Доцільно проводити загальнозміцнююче лікування, якщо виявлені загальні порушення організму.

При фолікулярному кон'юнктивіті показано місцеве вживання терпких, десенсибілізуючих і антибактеріальних препаратів.

При трахомі призначають комплексну терапію: тривале загальне й місцеве застосування лікарських засобів, механотерапію кон'юнктиви, хірургічне лікування за показаннями.

Дата добавления: 2015-05-26