Категорії естетики

Естетичне виховання учнів у процесі навчання біології.

Ми вчимо дітей: людина виділилася із світу тварин і стала обдарованою істотою не лише тому, що зробила своїми руками перше знаряддя праці, але і тому, що побачила глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої та вранішньої зірок, червоний захід перед вітряним днем, безмежну далину степів, журавлину зграю в небесний блакиті, відображення сонця в прозорих краплях ранкової роси, струминки дощу в похмурий осінній день, ніжне стебельце і синій дзвіночок проліски - побачила, здивувалася і почала створювати красу. Зупинись і ти в подиві перед красою, в твоєму серці тоді ж розквітне краса “ В.О.Сухомлинський

Категорії естетики; суть, мета та завдання естетичного виховання учнів у процесі вивчення біології; методичні умови естетичного виховання; естетичне виховання в процесі вивчення курсів шкільної біології

Трактування суті понять «естетика» і «естетичне виховання». Естетика (від грецького aisthetikos - чутливий, такий що належить до чутливого сприйняття) - наука про природу і закономірності естетичного освоєння дійсності, про творчість за законами краси. Естетичне виховання базується на знаннях естетичних категорій, законів та принципів виховання. Положення естетики:

- джерела прекрасного – об’єктивна реальність,

- критерії краси історично змінюються,

- прекрасне слід розвивати у всіх сферах середовища та діяльності людини та протиставляти потворному, бридкому,

- спрямувати почуття краси на збагачення духовного світу людини, використовувати естетичне пізнання природи як одну з сторін її освоєння.

Саме тому, перш ніж говорити про естетичне виховання школярів в сучасній школі, спробуємо з'ясувати, що саме розуміють під естетичним, його складові частини, наведемо визначення основних естетичних категорій та формулювання естетичних законів. До числа основних естетичних категорій відносяться - прекрасне і потворне, піднесене і низьке, драматизм, трагічне та комічне, героїчне.

Естетична свідомість окремої людини являє собою цілий світ духовних почуттів, переживань та поглядів, які збагачують людське життя, розуміння його сенсу і своєрідності, допомагають орієнтуватися у світі та виробляти уявлення про вищі життєві цінності (ідеали), до яких слід прагнути. «Естетичне почуття» -переживання індивіда, викликане спогляданням естетичного предмета і пов'язане з історично сформованим, у найвищій мірі небайдужим, тобто істинно людським ставленням до краси навколишнього світу.

Естетичне почуття, що народжується в спогляданні краси природи, збагачується і розвивається при засвоєнні творів мистецтва. Воно включає аналіз об'єкта та його оцінку згідно з суспільним та особистим естетичними ідеалами, що дістає своє втілення в судженні смаку. Вчені вважають, що естетичне почуття не можна розглядати як логічну операцію, оскільки воно відбувається в формі безпосереднього переживання.

Філософський словник дає таке визначення категорії прекрасне: "Прекрасне— категорія естетики, в якій знаходять відображення і оцінку явища дійсності і витвори мистецтва, що надає людині почуття естетичної насолоди, виражаючи в предметно-чуттєвій формі свободу і повноту здібностей людини, її пізнавальну й творчу сили в усіх галузях суспільного життя. Прекрасне в житті й мистецтві, надаючи духовну радість та насолоду, набуває величезного пізнавального та виховного значення в суспільстві". Вважаючи «прекрасне» основною естетичною оцінкою, його так характеризують: явище прекрасним може бути в тій мірі, в якій воно збігається з естетичним ідеалом, з нашим уявленням про досконалість. Здатність цінувати прекрасне, тобто естетично сприймати позитивні сторони дійсності, довершеність речей, відповідність сутності і явища, змісту і форми виникає на самому початку естетичного розвитку людини. Ми називаємо прекрасними такі явища і предмети, що є втіленням нашого уявлення про те, яким повинно бути наше життя. Це може бути краса пейзажу і чарівність людського обличчя, щирий і безпосередній вияв світлого почуття, блискуче розв’язання наукової проблеми, а може бути і просто приємне поєднання кольорів на вишитому рушнику. Допоміжну роль відіграють такі естетичні оцінки,як граціозне, витончене, привабливе тощо, яким передаються відтінки, різноманітність проявів прекрасного.

Категорію потворне визначають як естетичну категорію, яка характеризує явища дійсності, сутність яких протилежна прекрасному. В потворному знаходить відображення негативне ставлення людини до цих явищ. В протилежність прекрасному, потворне в суспільних відносинах трапляється, наприклад, у ворожості соціальних умов вільному виявленню досвіду, життєвих сил людини, в обмеженому, однобічному їх розвитку, розпаді етичного ідеалу. В потворному людська сутність протистоїть сама собі, виступає у викривленому, нелюдському вигляді. Потворне може панувати над прекрасним, що знаходить своє відображення в переважанні негативних типів над позитивними. В.О.Сухомлинський говорив, що переживання дитиною почугя краси прокладає стежкудо її серця. Насолода прекрасним в процесі споглядання або творчості може перейти в стійке прагнення до естетичної діяльності, яке активізує інші види діяльності - практичну, пізнавальну, моральну, політичну, спортивно-оздоровчу, стимулює удосконалення необхідних для цього знань, здібностей, навичок, вмінь.

Окрім вже зазначених категорій, як найважливішими для виховання постають наступні: естетичні ідеали, естетичні смаки, естетичні цінності, - вони складають структуру естетичної свідомості. Естетична потреба –потреба людини в гармонії, в духовному самовдосконаленні, яка сприяє розкриттю творчих сил в усіх сферах її життєдіяльності. Естетична потреба не зводиться до споглядання, вона включає і потребу створення прекрасного, виявлення себе в творчості як цілісної особистості.

Естетичний смак – здатність людини за безпосереднім почуттям визначити естетичну цінність предметів і явищ дійсності та мистецтва. Смак завжди є неповторно-індивідуальним за формою, розуміння оцінюваних предметів і явищ виражається в смаку в безпосередній емоційній реакції типу «подобається – не подобається».

Естетичний ідеал – конкретно-чуттєве уявлення про прекрасне в його найвищому прояві. Ідеал є складним утворенням, де переплетені такі компоненти як уявлення про належне, бажане і дійсно існуюче, про суперечності життя і шляхи їх подолання. Зміст естетичного ідеалу сприймається в чуттєвих формах і переживається як особисто значуще. Естетичний ідеал має конкретно-історичний характер, тому ідеали різних епох змістовно відрізняються. Єднає їх те, що сновою формування уявлень про прекрасне в усіх сферах життя є соціальна практика, її потреби. Ідеальне уявлення про прекрасне виконує роль критерію практичної діяльності. Естетичні смаки та ідеали є елементами єдиної системи: немає доброго смаку без ідеалу, не може бути ідеалу, якщо не вихований смак.

Естетична оцінка являє собою встановлення значущості предметів і явищ дійсності, що оточують людину, з позицій уявлень особи про прекрасне. Процес оцінювання має суб’єктивний характер, оскільки детермінується інтересами та потребами особи, які безпосередньо залежать від її світогляду, рівня естетичного розвитку.

Дата добавления: 2015-05-26