Тема. Собівартість продукції

Безтарифна система оплати праці передбачає, що фактична заробітня плата кожного робітника є частиною в фонді оплати праці і залежить від кваліфікаційного рівня (К), коефіцієнта трудової участі (КТУ) і фактично відпрацьованого часу (Тф).

Кваліфікаційний рівень укладається всьму персоналу і залежить від рівня кваліфікації і виконуючих функцій.

Коефіцієнт трудової участі також установлюються всім співробітникам.

Розрахунок заробітної плати при використанні безтарифної системи:

1) визначається кількість балів, які заробляє кожний співробітник

Б_і = К_і · Т _фі ∙ КТУ_і,

де К_і - кваліфікаційний рівень кожного співробітника;

Т _фі - кількість днів, відпрацьованих одним робітником;

КТУ_і - коефіцієнт трудової участі кожного робітника.

2) визначається загальна сума балів всіх співробітників

Б = Σ Б_і

3) визначається доля d фонда (засобів) оплати праці, що приходить на один бал

d = ФОТ / Б,

де ФОТ- фонд оплати праці

4) визначається заробітна плата кожного і-го співробітника

ЗП_і = d ∙ Б_і

Найбільш розповсюджені в Україні 2 форми оплати праці:

- відрядна;

- погодинна.

Відрядна форма оплата праці - передбачає залежність суми заробітної плати від кількості виготовленних виробів (продукції) або об’єму виробленої роботи (послуг) за певний проміжок часу.

Вона має такі системи:

- пряма відрядна;

- непряма відрядна (використовується при оплаті праці допоміжних робітників);

- акордна (за певний обсяг роботи в певний термін по встановленній розцінці при виконанні вказаних умов по об’єму та термінам);

- відрядно-прогресивна, в тому числі, індивідуальна і колективно-відрядна (за об’єм роботи, виконаний зверх норми, оплата відбувається по спеціально встановленими розцінкам).

Заробітна плата одного працюючого за місяць при прямій відрядній формі оплати праці розраховується:

ЗП_{і міс} = Р_Р ∙ Н, грн

де Р_Р - відрядна розцінка за виготовлення одиниці продукції (або одного виробу), грн./шт;

Р_Р = Т_р ∙ N_вр або Р_Р = Т_р / Вr

де Н - фактична кількість виробів, вироблених за розрахований проміжок часу, (шт / мес);

Т_р - годинна тарфна ставка даного розряду, (грн / годин);

N_вр - норма часу на виготовлення даного виробу (одиниці об’єму), годин,

Вr - годинна норма виробітку даної продукції, шт / годин.

Погодинна форма оплати -це оплата праці у відповідності з фактично відпрацьованим часом і кваліфікацією робітника (час не календарний, а нормативний, наприклад учбовий час дор. 45 хв).

Погодинна форма включає такі системи:

- пряма погодинна;

- погодинно-преміальна.

Заробітна плата при прямій погодинній системі розраховується (за місяць)

ЗП _{і міс} = Т_{р і} ∙ Ф _міс,

де Т_{р і} - годминна тарифна ставка відповідного розряду, грн;

Ф _міс - фактично відрпацьований час за місяць, год.

Система посадових окладів являється різновидністю погодинно-преміальної системи оплати праці.

4. У відповідності з Законом Укаїни „Про оплату праці” (ст. 15) „Форми і системи оплати праці”норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови використання і розміри доплат, надбавок, премій, винагород і інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюється підприємствами в колективному договорі з урахуванням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральним і галузевим узгодженнями.

Умови, при яких рекомендується використання відрядної форми оплати праці:

- при існуванні кількісних показників роботи, які безпосередньо залежать від конкретного робітника;

- при наявності можливості точного обліку об’ємів виконаної роботи;

- при наявності можливості збільшувати виробництво або об’єм виконаних робіт, або також необхідності це стимулювати;

- при існуванні можливості технічного нормування роботи;

- при наявності значних заказів на виробляєму продукцію,при обмеженій чисельності робочих;

- при умові, що використання цієї форми не приведе до погіршення якості продукції, порушенню технологічних режимів, погіршенню обслуговування, порушенню техніки безпеки, перевитрат сировини і матеріалів.

Погодинну форму оплати праці рекомендується використовувати:

- при відсутності можливості і необхідності збільшення випуску продукції;

- виробничий процес строго регламенований, а функції робітника - наглядання за технологічними процесами;

- на підприємстві функціонують поточні конвейєрні лінії виробництва з установленим розрахунком;

- якщо збільшення об’ємів виробництва може привести до погіршення якості продукції або браку;

- якщо робота являється небезпечною, або неоднорідною по характеру і нерегулярною по навантаженню;

- якщо витрати на визначення планової і облік фактично виробленної кількості продукції великі, або цей облік ускладнений і не являється визначальним.

1. Основні поняття та види затрат собівартості.

2. Групування витрат за еконоиічними елементами витрат в кошторисі і за статтями в калькуляції.

3. Показники собівартості.

1. Собівартість промислової продукції, робіт та послуг - це виражені в грошовій формі поточні затрати підприємства на виробництво продукції та її реалізацію.

Сума витрат на виробництво продукції складає виробничу собівартість, а всі витрати на виробництво та збут - повну собівартість.

Як якісний показник, собівартість характеризує рівень використання всіх ресурсів (предметів труда, засобів труда, самого труда), які знаходяться в розпорядженні підприємства.

Як економічна категорія, собівартість виконує ряд важливих функцій:

- забезпечує контроль та облік всіх витрат на випуск та реалізацію продукції;

- є базою для визначення потреб підприємства в фінансових ресурсах;

- є базою для формування оптової ціни на продукцію та основою для розрахунків прибутку та рентабельності;

- приймає участь в економічному обгрунтуванні прийняття всіх управлінських рішень і рішень пов’язаних з оцінкою ефективності передбачаємих інвестнційних проектів.

Всі витрати, які входять в собівартість, можна кваліфікувати за різними ознаками:

- по місцю виникнення і обліку витрат:

цехова собівартість;

виробнича собівартість

- по видах прродукції:

собівартість товарної продукції;

собівартість реалізованої продукції;

собівартість певного виробу;

собівартість типового виробу.

- по видах затрат:

витрати за економічними елементами;

затрати за статтями калькуляції;

- по однорідності затрат:

одноелементні;

комплексні.

- по ступеню впливу обсягів виробництва на рівень затрат:

умовно-постійні затрати;

умовно-змиінні затрати;

- по календарним періодам:

поточні;

довгострокові;

одноразові;

- за доцільністю:

продуктивні;

непродуктивні;

- за засобами віднесення на собівартість:

прямі;

непрямі.

Залежно від того, плануємо ми витрати, або ведемо облік витрат, розрізняють:

планову собівартість;

фактичну собівартість.

Дата добавления: 2015-05-26