Передумови виникнення моралі

Розділ III. Походження та історичні типи моралі

Як західні, так і східні культури проходять кілька стадій у своєму розвиткові у рамках традиційного суспільства, бо всі вони попри відмінності, своєрідність, пов'язані з релігійно-етнічними, економічними особливостями, мають досить яскра­во виражені схожі риси, тобто стиль життя. Оскільки він задається схожими об'єктивними обставинами, то й поведін­ка людей, їх мотивація, обґрунтування намірів також типізу­ються, незалежно від того, на яких засадах базується теорія, що вивчає звичаї: пояснює вона закономірності економічним чи духовним розвитком. Ми бачимо, як риси, що визначають людську мораль, поступово виявляються у тій чи іншій формі, усе виразніше вимальовуються й переживають свою кризу, руйнуються, витісняються на задній план більш розвиненими формами. Старе, забуте, незрозуміле новим поколінням рап­том відроджується, набуваючи зовсім нового змісту.

Іншими словами, мораль історична. Вона, як чисто люд­ська риса, безумовно, мінлива, як і сама людина. Тому, гово­рячи про виникнення моралі, необхідно з'ясувати найбільш загальні, принципові тенденції, які розвивалися протягом ду­же довгої еволюції людства і спричинили виникнення того, що зараз ми називаємо мораллю.

Узагальнююче визначення передумов виникнення моралі включає, по-перше, формування у стародавньої людини абст­рактного мислення, здатності утворювати загальні поняття, визначати зв'язки й закономірності, формулювати принципи — наскільки це взагалі можливо на тому рівні. З розвитком цієї риси людської свідомості пов'язують узагалі появу ідеоло­гії, що вміщує зародки багатьох сучасних форм свідомості: філософії, релігії, науки, моралі, мистецтва, політики, права то­що. Дані про можливий час виникнення цієї синкретичної (злитої, нерозчленованої) ідеології різні: першими ознаками володів, мабуть, уже неандерталець (200—ЗО тис. років то­му), а явними, стійкими — кроманьйонець (40—10 тис. ро­ків тому). Навички абстрактного мислення дозволяли давній людині формулювати закони світу, природи і людського су­спільства.

По-друге, передумовою моральної свідомості можна вва­жати вироблення на початку людської історії соціального спо­собу передачі інформації, соціальної спадковості, на відміну від генетичної програми поведінки — основи способу життє­діяльності всіх тварин. Якщо виходити з того, що людина є якоюсь мірою продовженням деяких тенденцій розвитку, ви­пробуваних природою на тваринах, можна помітити, що у мі­ру ускладнення живої істоти в її житті збільшується роль ви­ховання через спілкування з собі подібними. Найважливіше це для близьких родичів людини — приматів, що мають дуже складну систему стосунків. З розвитком форм життя зростає ступінь індивідуалізації окремої істоти і ступінь її свободи. Без цих понять неможливо визначити суть моралі. Принциповою характеристикою людського існування, на відміну від тварин­ного, є не стільки відповідність матриці — інформації про життєдіяльність, закладеній у кожному організмі, скільки роз­виток способу життя. Якщо тварина зберігає своє існування завдяки тому, що знає, як слід діяти, то сутність людського буття — у зміненні. Тільки людина сумнівається у своїй суті, суті свого буття, своєму призначенні. Тому вона й визначаєть­ся як істота переважно моральна: постійний розвиток, крім свободи, потребує величезної відповідальності за прийняття рішення і наслідки цього вибору.

Нарешті, ще одна обставина: на відміну від біологічної програми, мораль гнучкіше реагує на зміни середовища про­живання. Людство переживає значні зміни у коротші строки порівняно з природою. Що далі людина від природи, ці зміни інтенсивніші, оскільки суспільство само змінює себе, свій світ і свою діяльність. Безумовно, це також накладає відбиток на всю систему культури, включаючи мораль. Як і все живе, люд­ство не дуже любить різкі й значні зміни в умовах існування. Як і все живе, людина захищає своє життя і добробут. За до­сить значних змін засобів і шляхів досягнення мети з часу сво­го виникнення до наших днів призначення моралі можна вважати порівняним з інстинктивною програмою всього живого у нашому світі: мораль робить можливим збереження існу­вання людини.

У особливості діяльності закладена третя передумова ви­никнення моралі: людська здатність діяти без розрахунку на негайний очевидний результат. Тварина діє, маючи на меті те, що існує об'єктивно: плід манго чи мишу. Принципова від­мінність людської діяльності полягає в тому, що її мета до по­чатку дії ідеальна, уявна. Початок дії та досягнення мети мо­жуть розділяти роки, отже з людською терплячістю не може рівнятися навіть котяча. Людина планує засоби та спосіб дії і, нарешті, діє, одержує бажане, співставляє із задуманим і, як правило, буває розчарованою: уявне здавалося привабливі­шим. У цій незадоволеності — запорука людського розвитку і, крім того, дуже важлива особливість ставлення до світу, на яку спирається також і мораль.

Людський розвиток і, таким чином, людська мораль, по­чинаються з того моменту історії, коли суспільство набуває можливості підтримувати існування слабких, позбавлених здатності приносити здобич, і цим кладе початок відокрем­ленню ідеології від практичної діяльності, зближенню зв'язку поколінь (накопиченню соціального досвіду, соціальній спад­ковості). Принцип безкорисливого ставлення пом'якшував соціальне напруження, мабуть, урятував не одне життя у найжорстокіші часи і втілений у багатьох сучасних релігійних системах, наприклад, християнському милосерді без сподівань на винагороду, славу, вдячність людей.

Отже, характеристики моралі тісно пов'язані з тим, яким чином людина мислить, діє, поєднана з собі подібними в ті чи інші форми суспільства: мораль виникає внаслідок формуван­ня абстрактного мислення, соціальної спадковості, діяльності з «відстроченим» результатом.

Дата добавления: 2015-05-26