Структура етичного знання: теоритична, нормативна та прикладни етика

Предмет вивчення етики

Предметом етики є мораль. Мораль - це сукупність істори-чно визначених норм, уявлень, правил поведінки людей, що реалі-зуються в їхніх моральних діях і вчинках.

Всі етичні вчення минулого і сьогодення мають на меті раці-ональне обґрунтування моралі, виявлення її загального, сутнісно-го значення, відображеного в системі норм, законів, цінностей,принципів, категорій. У цьому сенсі, етика є вираженням вищихморальних цінностей. Вона формує уявлення про морально нале-жне. Мораль стверджує не те, що є, а, ґрунтуючись на узагаль-ненні практики поведінки людей, те, що має бути.

Мораль замкнута на людині. Вона - атрибут її існування, по-казник її соціальності. Це єдино можлива умова співіснуваннялюдей, то простір, у рамках якого людське буття розвертаєтьсясаме як людське. Уже найбільш ранні етичні вчення розглядаютьлюдину в якості єдиного і вищого критерію моралі. Саме моральє універсальним способом і засобом самопізнання і самовдоско-налення особистості. Вона забезпечує вищу суспільну й особистудоцільність, підтримання гармонії людини і суспільства, стійкостівсіх ланок суспільного буття.

Мораль вплетена в живу тканину духовного буття людства ікожної окремої людини. Поряд з наукою, політикою, правом, ре-лігією, мистецтвом, філософією вона визначає цілісність історич-них процесів, їх наступність, розвиток духовної культури людст-ва, є необхідною умовою відтворення громадського життя.

Вивчення питання «Етика - практична філософія, її суспі-льна значимість» варто почати із з'ясування структури предметаетики. Її зміст містить у собі дві основні частини, одна з яких по-в'язана з вивченням і теоретичним обґрунтуванням походження йісторичного розвитку моралі, осмисленням різних форм і напря-мів етичних вчень, інша - охоплює весь спектр проблем, щоскладають зміст етики або загальної теорії моралі. Це системати-зоване філософське поняття моралі, законів її функціонування ірозвитку, ролі в житті людини та суспільства.

Перші відомі етичні вчення формуються в рамках давньосхі-дних філософських традицій та в епоху Античності. Вони маютьхарактер практичної моралі, філософських дискусій про благо ічесноту, про порівняльну цінність слів і справ, намірів і вчинків,природи добра і зла. Метою етики, за словами Арістотеля, є змісті оцінка вчинків.

Нормативна етика - етика, в якій ставляться і вирішуються проблеми сенсу життя, призначення людини, сутність добра і зла, змісту морального обов'язку людини, обгрунтовуються певні моральні принципи і норми, до-раю тим самим виступає, по суті, як теоретичне розвиток і доповнення морального свідомості об-ва або класу. У Н. е.. робиться спроба філософськи і науково вирішити ті ж самі проблеми, к-які стихійно вирішуються повсякденним свідомістю в тих чи інших історичних умовах.

Теоретична етика направлена ​​на дослідження системи моральності взагалі. Вона включає в себе вчення про сутність, специфіку і функціях моралі, про її зв'язки з іншими сторонами людського буття, про окремі елементи моральної свідомості і поведінки (справедливість, обов'язок, відповідальність, гідність і т.п.), про походження і історичному розвитку моралі і т.д. Самостійними складовими частинами теоретичної етики є:

• історія моральності;

• історія етичних вчень.

Прикладна етика вивчає функціонування моральності в окремих сферах людського життя. Сучасними її різновидами є:

• біомедична етика;

• підприємницька етика;

• етика науки;

• педагогічна етика;

• політична етика і т. п.

Поява прикладної етики обумовлено тим, що в деяких сферах суспільства моральна життя набуває особливої ​​інтенсивність. Це відбувається з різних причин.

Дата добавления: 2015-05-26