Співвідношення звичаю (традиції) та моралі як способи регуляції поведінки

Чим мораль відрізняється від табу

Види табу

Мораль (лат. moralis - моральний, від mos, множина mores - звичаї, звичаї, поведінка), моральність, один з основних способів нормативної регуляції дій людини в суспільстві; особлива форма суспільної свідомості і вид суспільних відносин (моральні відносини); предмет спеціального вивчення етики. це сукупність норм, правил та цінностей, що лежать в основі різних типів відносин людей в суспільстві. у. Прообразом моральних норм цивілізованого суспільства вчені вважають табу. Табу - (полінезійських.), В первісному суспільстві система заборон на вчинення певних дій (вживання яких предметів, вимовляння слів і т. п.), порушення яких карається надприродними силами. Табу регламентували найважливіші сторони життя людини. Забезпечували дотримання шлюбних норм. Послужили основою багатьох пізніших соціальних і релігійних норм.

Мораль регулює відноcини і поведінку людей у суспільстві. Гуманізуюча – створює орієнтир людяності, допомагає подолати свою недосконалу природу, повертає людині її цілісність та повноту існування. Дає людині необхідні знання про моральнісні норми і цінності, озброює “таємницями” належної людської поведінки і спілкування. Пізнавальна функція має ціннісно-орієнтовні ознаки, оскільки моральне знання завжди забарвлене оціночним змістом, який спрямовує особистість на певні смисложиттєві цінності. Формує людську особистість, її самосвідомість; реалізується дана функція в набутті моральнісного досвіду попередніх поколінь та відпрацюванні позитивних моральнісних почуттів, переконань, звичок. Виховний вплив моралі на особистість здійснюється за допомогою прийомів: переконання – примушення – самодисципліни – самовиховання.

Традиції і звичаї є стійкими соціально-психологічними регуляторами поведінки індивідів і спільностей Кожне суспільство має цілу систему традицій, скерованих на зміцнення його стабільності. Під традиціями розуміємо елементи соціальної і культурної спадщини (досвіду, поглядів, цінностей, ідей, звичаїв, норм поведінки тощо), які передаються від покоління до покоління і зберігаються в певних суспільствах і різних соціальних групах протягом тривалого часу.

Класифікують традиції за різними ознаками. Виокремлюють національні, етикетні, професійні та інші. Вони проявляються у всіх сферах: гігієна, спілкування, національний ринок тощо. Традиції можуть бути як соціально-позитивними, так і реакційними. Соціально-позитивні традиції створюють умови для „здорового консерватизму”, стабільності суспільства [15]. Вважається, що дефініція „традиція”, на відміну від терміна „звичай”, більш універсальна і використовується у тих випадках, на які не поширюється звичаєвість. Водночас звичай не здатен так швидко змінюватися й збагачуватися, як традиція. А звідси передбачається поділ традицій на статичні й динамічні. Для перших властива сталість компонентів, тверда структура, відносна простота (переважно ці традиції іменуються звичаями), а для других характерна змінність складу і структури.

Дата добавления: 2015-05-26