Корпоративна етика і ухвалення рішень

Достатньо важко вирішувати дилеми, в яких в конфлікт вступають наші особисті правила поведінки, проте справжні труднощі починаються тоді, коли ми вимушені ухвалювати рішення, які зачіпають інтереси інших. Можна визначити цінність власних правил методом проб і помилок. Проте ділові рішення вимагають, щоб ми робили те ж саме відносно інших, зважуючи всі суперечливі інтереси, які це зачіпає.

Коли ми говоримо про якусь компанію, що має певний набір стандартів, необхідно мати на увазі що ця компанія складається із людей сукупні дії яких визначають стандарти компанії. Етичні стандарти компанії визначаються відповідно до її дій, а не за заявами про наміри, що проголошуються від її імені. Характер компанії має важливе значення для тих, хто в ній працює, для тих, хто має з нею справу, і для тих, хто збирається до неї приєднатися.

А. Кедбері вважає, що при підготовці до ухвалення рішень корисно пройти два етапи.

По-перше, визначити по можливості точніше наші власні правила поведінки.

По-друге, продумати, на кого ще вплине наше рішення і яким чином можна виявити інтереси інших людей в такому рішенні.

Як впливає корпоративна етика на поведінку співробітників? Чому співробітники здійснюють неетичні вчинки, які кінець кінцем завдають великої шкоди їх компаніям, їм самим? Сол Геллерман в своїй знаменитій статті "Чому хороші менеджери ухвалюють погані етичні рішення" детально досліджував це питання. На думку Геллермана, чотири основні аргументи можуть стати причиною неправильної поведінки.

1. Упевненість в тому, що дана діяльність не виходить за рамки етичних і юридичних норм, тобто що вона насправді не є нелегальною або аморальною.

2.Упевненість в тому, що дана діяльність відповідає інтересам індивіда або корпорації і що від індивіда чекають саме подібних дій.

3. Упевненість в тому, що дана діяльність "безпечна", оскільки ніколи не буде виявлена і обнародувана.

4. Упевненість в тому, що оскільки дана діяльність допомагає компанії, то компанія віднесеться поблажливо і навіть захистить людину, яка нею займається.

Як далеко знаходиться межа пристойності? Де розмежування між розумом і хитрістю? винахідливістю і шахрайством? максимізацією прибутків і незаконними операціями? Ці питання достатньо складні; і, для того, щоб в них розібратися, слід перш за все зрозуміти співвідношення цілей вищого керівництва і спроб співробітників інтерпретувати ці цілі.

Достатнє число людей, що опинилися в двозначній діловій ситуації, зроблять вивід, що те, що не було заборонене, вважається за дозволене — особливо якщо за певні вчинки їх нагороджують. Вищі керівники, як правило, рідко просять своїх підлеглих робити те, що, як знають обидві сторони, є незаконним або необережним. Проте керівники компаній дають зрозуміти, що про дещо вони б вважали за краще не знати. Іншими словами, може здатися, що вони випадково або навмисно дистанціюються від тактичних рішень, які приймають їх підлеглі, щоб зберегти чисті руки у випадку, якщо щось піде нанівець. Часто вони спокушають амбітних співробітників натяками на те, що тих, хто досягне бажаних результатів, чекає хороша винагорода, а способи, якими їм вдасться досягти бажаної мети, не розглядатимуться дуже строго.

Як же можуть співробітники уникнути спокуси перетнути межу, яка часто нечітко визначена? На жаль, більшість усвідомлює, що перешли межу, коли стає надто пізно. У них немає чітких інструкцій щодо того, на які аспекти їх діяльності дивитимуться крізь пальці, а які засуджуватимуть і критикуватимуть. Найнадійнішим керівництвом тут є відомий принцип: коли сумніваєшся — не роби.

Всупереч популярним міфам, платять не за ризик, а за розуміння того, коли варто ризикувати. Слід ніколи не забувати, що ті ж самі керівники, які постійно вимагають робити більше, або краще, або швидше, або дешевше, відвернуться від Вас, якщо ви перетнете хитку лінію між правильним і неправильним. Вони звинуватять Вас в перевищенні повноважень або ігноруванні попереджень.

Сучасні етичні принципи професійної поведінки, сформульовані американським соціологом Л. Хосмером:

· ніколи не роби того, що не в довгострокових інтересах твоєї компанії;

· ніколи не роби того, про що не можна було оголосити на усю країну в пресі і по телебаченню;

· ніколи не роби того, що не є добро, що не сприяє формуванню почуття ліктя, оскільки усі ми працюємо на одну спільну мету;

· ніколи не роби того, що порушує закон, бо в законі представлені мінімальні моральні норми суспільства;

· ніколи не роби того, що не веде до більшого блага, ніж шкоді для суспільства, в якому ти живеш;

· ніколи не роби того, чого ти не бажав би рекомендувати робити іншим, що опинилося в схожій ситуації;

· ніколи не роби того, що ущемляє встановлені права інших;

· завжди поступай так, щоб максимізувати прибуток у рамках закону, вимог ринку і з повним обліком витрат;

· ніколи не роби того, що могло б пошкодити слабким в нашому суспільстві;

· ніколи не роби того, що перешкоджало б праву іншої людини на саморозвиток і самореалізацію.

Дата добавления: 2015-05-26