Іпотечний капітал і форми його руху

Поєднання позиченої вартості та застави об'єкта нерухо­мості (іпотеки) утворюють нову інтегративну якість — іпотеч­ний капітал, який перетворюється на специфічний товар іпо­течного ринку.

Розкриття економічної природи іпотечного капіталу, а отже, й економічної природи іпотечного ринку, ґрунтується на розумінні сутності та основних етапів розвитку фінансових ринків та їх взаємозв'язку з ринком нерухомості. Відтак, не­обхідно констатувати, що іпотечний капітал та іпотечний ри­нок є історичними явищами — вони виникають на певному історичному етапі розвитку іпотеки та еволюціонують із роз­витком як ринків землі і нерухомості, так і фінансових рин­ків: кредитного, страхового, фондового. Тому і категорії іпо­течного капіталу та іпотечного ринку не є застиглими в іс­торичному контексті: кожна наступна категорія включає в себе попередню і тому є більш конкретною, оскільки відобра­жає весь спектр іпотечних фінансових відносин.

Категорія іпотечного капіталу не знайшла глибокого до­слідження в економічній літературі, тому більшість дослід­ників обмежуються визначенням іпотечного капіталу як "по­зичкового капіталу, забезпеченого заставою нерухомості".

Іпотеч­ний капітал як єдність двох протилежностей — позичкового капіталу та іпотеки — має характерні риси та ознаки позич­кового капіталу, які набувають специфіки у результаті пере несення на його характеристики визначальних рис нерухо­мості, що випливають з її економічної природи.

По-перше, іпотечний капітал як позичковий капітал — це грошовий капітал, який призначений і дійсно наданий у по­зику. Маючи грошову форму, позичковий капітал відріз­няється від грошового капіталу як функціональної форми промислового капіталу: іпотечний капітал із самого початку виступає як капітал, тобто як вартість, здатна до самозрос­тання. Наділений цією властивістю, іпотечний капітал пере­творюється на товар особливого роду, споживча вартість якого полягає у здатності продуктивно використовуватися позичальником, забезпечувати йому дохід, частина якого ви­користовується для сплати позичкового процента.

Іпотечний капі­тал може і не мати виробничого призначення, а приносити дохід у вигляді ефекту, корисності, у формі економії часу, або блага. Так, іпотечні позики для придбання житлової нерухо­мості не знаходять прямого продуктивного використання, тим не менше мають зв'язок із процесом відтворення через за­безпечення відтворення людини як біосоціальної та економіч­ної істоти, а тому мають економічний і соціальний ефекти, які можна вважати своєрідним "доходом" (вигодою) пози­чальника, а іпотечний капітал розглядати як вартість, що продукує дохід.

По-друге, іпотечний капітал, як позичковий капітал, має особливу форму руху. Він втілюється у грошах (Г), які нада­ються у позику та повертаються до їх власника з приростом ~~- позичковим відсотком (АГ): тобто Ґ—Г, де Г = Г + АГ; при­чому гроші в угодах іпотечної позики фігурують як капітал і вартість, яка є метою угоди. Відсутність метаморфоз товарів і грошей складає характерну рису руху іпотечного капіталу як позичкового. Це положення не заперечується наявністю конкретних угод іпотечної позики, в яких об'єктом виступають не гроші, а товар, оскільки товар у такому випадку "виступає особливою формою грошового капіталу" (К. Маркс). Відтак, у житловому іпотечному кредитуванні набула поширення ці­льова модель іпотечного ринку, яка характеризується тим, що іпотечний кредит надається не у грошовій формі, а шля­хом вселення позичальника у частково оплачене помешкання із розстрочкою залишку неоплаченої вартості під його заста­ву. В цьому випадку товар (об'єкт житлової нерухомості) виступає формою грошової суми.

По-третє, рух позичкового капіталу складається з двох, розділених у часі, актів: надання кредитором грошового капі­талу позичальнику і повернення позичальником позиченої вартості з відсотками. Форма руху іпотечного капіталу Г—Г" як позичкового, не відображає процесів виробництва й обігу, однак передбачає, що у проміжку між двома вказаними акта­ми обігу позичена вартість здійснює рух як капітал (Г—Т... В...Т'—Г'), хоча в кожному конкретному випадку цього може і не відбуватися. Рух іпотечного капіталу не включає (але пе­редбачає) рух позиченої суми як капіталу.

По-четверте, іпотечний капітал, як позичковий капітал, має специфічну форму споживання — тимчасове використан­ня через відчуження зі збереженням у процесі використання його споживчих властивостей. У такому разі іпотечний капі­тал перетворюється на капітал як здатну до самозростання вартість лише у процесі руху, відчуження, надання позики.

Угода позики у цьому випадку є особливою формою товарного обміну і може бути охарактеризована через протиставлення угоді купівлі-продажу:

Ø у разі угоди купівлі-продажу взаємне представлення то­варів відбувається одночасно; у разі угоди позики повернення еквівалента відстрочене у часі, що створює якісно відмінну від купівлі-продажу форму руху вартості;

Ø кожна угода позики, навіть якщо вона поодинока, і зна­ходиться поза зв'язками з іншими аналогічними угодами, на

Ø відміну від угод купівлі-продажу створює тривалий зв'язок ^іяи контрагентами угоди, що породжує взаємну зацікав­леність і спільність їх цілей;

Ø у разі угоди купівлі-продажу відбувається рух спожив­чої вартості, тоді як вартість залишається в руках у контр­агентів угоди. У разі угоди позики відбувається рух не лише споживчої вартості, але і вартості;

Ø у разі угоди купівлі-продажу відбувається рух власності, тобто угода купівлі-продажу передбачає збіг власності з її ви­користанням; угода позики заснована на можливості від­окремлення власності від її використання;

Ø у разі угоди купівлі-продажу гроші виступають як засіб обігу; в акті позики гроші фігурують як вартість, що є метою угоди.

Отже, іпотечний капітал має характерні риси, які обумов­лені багатогранною сутністю позичкового капіталу. Іпотеч­ний капітал виникає об'єктивно і закономірно як форма по­зичкового капіталу.

Іпотечний капітал як позичковий розв'язує суперечності між заощадженнями та інвестиціями на мікрорівні (в рамках одного суб'єкта господарювання), а також розв'язує супе­речності між ринками інвестиційних товарів і ринками інвес­тицій на макрорівні (в масштабах суспільства).

Загальне про­тиріччя між попитом на інвестиції та їх пропозицією конкретизується у таких суперечностях:

Ø суперечність між очікуваннями, зумовленими спожив­чими стандартами домогосподарств і планами виробничої діяльності підприємств, та їх поточними доходами. Невід­повідність (дисбаланс) між ціною об'єкта нерухомості та по­точним доходом її користувача — перешкода, яка не долаєть­ся в межах ринку нерухомості, однак нівелюється шляхом створення механізму залучення фінансових ресурсів із ринку позичкових капіталів;

Ø суперечність між грошовими заощадженнями одних еко­номічних суб'єктів і потребами у додатковому грошовому ка­піталі — в інших. Закономірність кругообороту капіталу в процесі відтворення (коли на одних ланках утворюються тимчасово вільні капітали, а на інших — виникає потреба у суспільства.

Отже, іпотечний кредит як економічна категорія не може характеризуватися лише специфічними ознаками кредитної угоди, його характеризують ті економічні відносини, які складаються і розвиваються на основі угод позики, формою виникнення яких є угода позики, — іпотечні кредитні відно­сини.

Основою іпотечних кредитних відносин є рух іпотечного капіталу як позичкового, тому вони утворюють ту частину системи економічних відносин, яка пов'язана з наданням вартості у позику під заставу нерухомості, її використанням і поверненням з процентами. Звідси, іпотечний кредит як еко­номічна категорія виражає відносини, які виникають між кредитором і позичальником з приводу дохідного руху вар­тості, наданої у позику під заставу нерухомості для фінансу­вання об'єктів нерухомого майна і виступає формою прояву іпотечних кредитних відносин. Зміст іпотечного кредиту за­снований з одного боку, на відносинах застави, з іншого — відносинах позики.

Дата добавления: 2015-05-26