Змінна цілі дослідження

При організації психодіагностичного обсте-

ження важливо точно визначити, з якою ме­тою здійснюється діагностика: для наукового дослідження, чи інформування психологічної корекції.

Перша форма постановки мети — дослідницька — припускає, що констатує психодіагностику. Це суто дослідницький рівень робо­ти з обстежуваним, коли діагностика завершується математичною обробкою й обговоренням даних у наукових цілях, теоретичних вик­ладеннях.

Друга форма постановки мети - інформування - це проміж­ний, перехідний рівень від наукового дослідження до практики -роботи психолога з людьми. Тут передбачається не тільки інтерпре­тація фактів, феноменології і взаємних зв'язків досліджуваних пси­хічних явищ, але і практичні впровадження з передачею зведень і рекомендацій користувачам, замовнику, суб'єкту діагностики.

Передача діагностичних зведень користувачам - це особливе питання, тим більше якщо користувач не є професійним психоло­гом. Обстежуваних інформують по найзагальніших результатах, типових особливостях і індивідуальних відхиленнях, зрозуміло, не називаючи персонали привселюдно. У таких випадках інформація змушує обстежуваних оцінити чи переглянути, глянути по-новому, ніби з боку і глибше на свої психологічні особливості та можливості.

Повідомлення результатів обстеження обслідуваним - обо­в'язкова умова психодіагностики. Порушення цього правила дис­кредитує психологічну науку і практику зсередини, викликаючи недовіру і підозрілість стосовно тих, хто проводить усілякі тесту­вання. Разом з тим людині завжди хочеться довідатися про себе щось таке, що колись було невідомим, неявним.

Третя форма постановки мети - психодіагностика з корекцією. Вона характеризується тим, що обстежуваним не тільки повідомля­ють результати діагностики, але і дають практичні рекомендації з питань саморегуляції станів, пізнавальних процесів стосовно їхньої діяльності, регулювання міжособистісних відносин тощо, з ураху­ванням виявлених фактів. Психодіагностика з корекцією припускає, як правило, цілий ряд зустрічей з обслідуваним, може допускати включення інших осіб, інших (не тільки психологічних) можливос­тей. Часто в таких випадках вдаються до активних методів роботи: мозкова атака, психологічний тренінг, ділова гра, консиліум й ін.

Отже, ціль дослідження (діагностики) визначає і характер облі­ку змінних, що роблять вплив на результати обстеження. Дослідни­цькі, наукові цілі діагностики припускають строгий облік і контроль умов природного протікання досліджуваного психічного явища. При інформаційних (найчастіше учбово-освітніх, просвітительських чи консультативних) цілях нерідко вдаються до демонстрації самих артефактів: показують форми прояву і наслідок умов, що впливають на вихідні дані діагностики, «опредметнюють» психологічні засоби захисту від них, спеціально виділяють фактори, що забезпечують стійкість досліджуваних явищ психіки, демонструють їх. Особливо важлива демонстрація, наочність, очевидність у корекційних цілях діагностики. Демонстрація діагностичного матеріалу з акцентами на артефактах і психологічних блокадах, компенсаціях і захистах, як правило, мимовільно незграбних, покликана самою участю обстежу­ваного знайти їхню непродуктивність, повірити в результативність усвідомленого реконструювання. У такому демонстративному екс­перименті людина почуває й усвідомлює доцільність самоконтролю над багатьма перемінними в прояві можливостей своєї психіки.

Ціль дослідження багато в чому визначає форму і зміст інст­рукції, яка пропонується при виконанні завдання.

Інструкція може бути відкритою, коли в ній цілком розкри­вається мета діагностики, чи закритою, коли справжня мета діаг­ностики не називається. Природно, що при закритій інструкції можна одержати більш достовірні результати, тому що обстежувані дійсно не знають, що вивчається, і позбавлені можливості маскува­тися. Але тут виникають проблеми, що можуть бути вирішені після того, як наприкінці обстеження розкривається його дійсна мета. З практики відомо, що навіть у таких випадках у деяких обстежуваних зберігається негативне відношення до подібного роду прийомів. Як би там не було, змінні цілі звичайно «закладаються» в інструкцію.

Інструкція пред'являється перед обстеженням. Вона може бути повното чи частковою, що дає лише загальні орієнтири. Повна інструкція програмує фактично всю логіку дій обстежуваного. Част­кова інструкція задає загальний напрямок дій. Наприклад, у сло­весно-асоціативному експерименті задається не одна якась дія: «Розповідайте вільно про все, що бачите, що спадає вам на думку».

Інструкція - норматив, що визначає поведінку обстежуваного. Тому за допомогою інструкції можна ставити перед людиною задачі будь-якого ступеня складності і тим самим моделювати діяльність, що наближається до реальних життєвих ситуацій.

Один і той самий тест із різними інструкціями може вимірюва­ти різні явища і, навпаки, можна підібрати різні завдання, а при визначених інструкціях до них одержати діагностичну інформацію про один психологічний процес.

Отже, змінні цілі психодіагностики багато в чому визнача­ються характером використання передбачуваних результатів і, здебільшого, закладаються в інструкції щодо використання тес­тових завдань.

Дата добавления: 2015-05-26