Змінна особис­тості досліджу­ваного

Досліджуваний (обстежуваний, консультуємий, клієнт, респондент) - центральна змінна психодіагностики. Вона завжди вра­ховувалася і повинна враховуватися в психологічних дослідженнях у віковому, статевому, диференційному, педагогічному, соціально-статусному й інших від­ношеннях.

Важливою умовою психодіагностики є створення ситуації включеності обслідуваного в обстеження, у процес міжособистісної і ді­лової взаємодії з дослідником. У спорті використовується поняття «розминка», що означає підготовку і включення, «утягування» спортсмена в майбутню діяльність. Щось схоже передбачається й у ситуації психодіагностичного обстеження: обстежуваний повинен адаптуватися, звикнути до обстановки і процедури діагностики, до дослідника, «утягтися» у завдання, що має виконати.

Поряд із процедурною частиною при організації психодіагнос­тичного обстеження особливого значення набуває попереднє розу­міння самих обслідуваних. Серед них більшість складають особи із заниженими самооцінками і підвищеною тривожністю. Психолог ще до обстеження знає, що в таких людей є складність або в основній (трудовій, навчальній) діяльності, або в міжособистісних відносинах, у комунікативній сфері, у сфері спілкування й ін. Уточнення цих позицій не складає труднощів.

Як показує досвід, усіх обстежуваних, що добровільно дали згоду на психологічне обстеження (для себе), умовно можна розділити на групи з різними мотивами:

1. Обстежувані, котрі в результаті обстеження розрахову­ють на зміни на краще, бажають змін і очікують на підказки чи зовнішню підтримку власних установок на самовдосконалення або виправлення якихось своїх вад, недоліків. Ціль звертання в такому випадку, як правило, консультативна.

2. Обстежувані, в основі життєвого кредо яких лежить невга­мовна допитливість. Такі люди бажають довідатися про щось нове, навіть неважливо, з якої області, головне, щоб це було цікаво і ра­ніше невідомо. Пристрасть пізнання нерідко приводить їх у психо­логію, екстрасенсорику, соціоніку, біоінженерію. Ціль - одержати цікавого співрозмовника, звірити свої орієнтири, щось узяти для себе.

3. Обстежувані — «аматори гострих відчуттів», для яких відчут­тя несподіваних, незвичайних, неясних ситуацій важливіше спокійних і ясних справ. Такі люди чекають від психологічних досліджень емоційного розпалу, ейфорійних станів, містичних метаморфоз, зле­ту фантазії, загострення почуттів. Для них візит до психолога — це певний магічний трюк, здатний підтримати ілюзорне уявлення про життя, підкріпити в собі емоційне начало.

Виразність і сполучення названих мотивів багато в чому зале­жить від психологічних пізнань людей, а вони в різних обстежуваних неоднакові. Відповідно до цих критеріїв зустрічаються різні типи обстежуваних. Найбільш яскраві з них: 1. Обстежуваний — «новачок». Має дуже неясне уявлення про психологію, ніколи не брав участі ні в яких психодіагностичних обстеженнях. Це у визначеному змісті «чистий» обстежуваний: не має ніяких упереджених уявлень, нехай навіть і позитивних. Як для наукових, так і для прикладних досліджень це найбільш сприятливий контингент.

2. «Позитивний професіонал». Він уже брав участь у психодіагностичних обстеженнях і прид­бав позитивний досвід, відкрив для себе щось нове, цікаве. У нього залишилося позитивне і приємне враження про відчуття тестування. В нього склалася думка про психолога, як про доброго і мудрого дослідника.

3. «Негативний професіонал». Впевнений, що ніяка наука не може допомогти людині. Він вва­жає, що ніхто не знає себе краще, ніж він сам. Попередні обстеження переконали його в тім, що нічого нового, а тим більше цікавого там не­має, залишилося враження, що в тестуванні його «роздягають», «лі­зуть у душу». Контактом із психологом він залишився незадоволений.

Природно, що кожна людина переносить свій досвід спілкуван­ня з конкретним психологом (діагностом) на психологічну практику взагалі. Ще і тому так важливо враховувати в психодіагностиці змінну, пов'язану з категорією обстежуваних. Правильно організо­ване інструктування, довірливість, мотивація, зворотний зв'язок (інформування за результатами обстеження) можуть максимально нівелювати негативні установки і викликати жвавий інтерес до пси-ходіагностичної взаємодії.

Змінна особис­тості діагноста Змінна дослідника, експериментатора, діагнос­та — не менш важливий фактор психодіагно-стичної результативності, ніж змінна обстежуваного. Психолог повинен оптимально поєднувати в собі особистісні і професійні якості.

Тільки за цієї умови можливий правильний контакт дослідника з обстежуваним. Варто мати на увазі, що як недостатність контакту, так і велика особистісна включеність психолога у взаємодію з обсте­жуваним можуть негативно впливати на хід психодіагностичного обстеження. У психології явище пристрасті дослідника до резуль­татів чи до обстежуваного одержало назву «ефект упередженості експериментатора». Цей ефект визначається очікуванням дослідника конкретних даних, що відповідають попередній гіпотезі. Упередже­ність найчастіше виявляється не в підтасуванні отриманих результа­тів і не в підказці обстежуваним, а, як правило, у неусвідомленому, невербальному і не завжди явному (інтонація, міміка, жести, лінія поведінки) орієнтуванні потрібних реакцій або відповідей, дій по ви­конанню тестових завдань.

Упередженість, чи пристрасть, більше виявляється в тому випадку, коли «гарні», на думку експериментатора, результати от­римані на початку дослідження. Протилежна тенденція спостеріга­ється, коли на початку діагностичних процедур одержують «погані» дані, тобто матеріали, що не відповідають попереднім пропозиціям, гіпотези.

Без сумніву, упередженим у психодіагностиці бути не можна, але і стороннім бути складно, оскільки психолог теж людина і, обсте­жуючи іншу людину, орієнтує її відповідним чином, переймається взаєминами по-людськи, і в ході бесід, інтерв'ю, самого обстеження бути байдужим до обстежуваного не може. Хоча бути неупередженим і триматися на дистанції можна, однак можна бути й офіційним, строгим, як говорять, «сухим». Але тоді губиться маса корисної інформації, може мати місце формальне виконання тестових зав­дань, та й сам діагност утрачає свій імідж психолога. Тому тільки від психолога, від психодіагноста залежить, чи зуміє він знайти ту лінію поведінки, що сприяла б установленню довірливості і забез­печувала об'єктивність у роботі з обстежуваним і з матеріалами діагностики.

Використана і рекомендована література

1. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2-х тт. - М.: Педагоги-

ка, 1982.

2. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике. -СПб.: Питер, 2000.

3.Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодіагностика (психодиагностический инструментарий й его применение в условиях социальньїх служб). -К: А.Л.Д., 1995. - 100 с.

4. Гласс Дж., Стенли Дж. Статистические методьі в педагогике й психологии. - М.: Прогресе, 1976. - 495 с.

5. Кулагин Б.В. ОсновьІ профессиональной психодиагностики. - Л.: Ме­дицина, 1984. - 216 с.

6. Мельников В.М., Ямпольский Л.Т. Введение в зкспериментальную пси-хологию личности. - М.: Просвещение, 1985. - 319 с.

7. Психологическая диагностика: Проблеми й исследования / Под ред. КЖГуревича. - М.: Педагогика, 1981. - 232 с.

8. Практикум по общей й зкспериментальной психологии / Под ред. А.А.Крьшова. - Л.: ЛГУ, 1987. - С. 255.Психодиагностика: Теория й практика: Пер. с нем. - М.: Просвещение, 1986. - 207 с.

9. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании.— М.: Педагогика, 1995. - 528 с.

10. Скребец В.А. Психологическая диагностика: Учеб. посебие. - К.:

МАУП, 1999. - 120 с. 11 Шевандрин Н.И. Психодиагностика, коррекция й развитие личности. -М.: ВЛАДОС, 1998. - 512 с.

Запитання для самоконтролю

1. Чому наукова психодіагностика вимагає дотримання обов'яз­кових правил в процесі психодіагностичного обстеження? Назвіть послідовність проведення обстеження.

2. Назвіть основні фактори, що впливають на об'єктивність діаг­ностичного процесу.

3. Як співвідносяться між собою L-, Q- і Т-дані?

4. Виходячи з чого розрізняють основні категорії тестової пси­ходіагностики?

5. Яку роль в процесі обстеження відіграють змінні особистості

обстежуваного і дослідника?

Дата добавления: 2015-05-26