Роль та значення дизайну для піднесення української економіки та входження України у світовий економічний і культурний простір

У підсумках до розділу підкреслюється, що дизайнерський процес в Україні розвивався за специфічних обставин. По-перше, це розмита національна свідомість внаслідок русифікації та ідеології інтернаціоналізму, по-друге – відсутність ринку дизайнерських послуг. При відносній розвиненості промисловості відсутність товарної конкуренції зумовлювала зайвість витрат на дизайнерські розробки (винятком була важка промисловість). По-третє, ситуація ускладнювалася закритістю країни, що унеможливлювало повноцінне професійне спілкування, вільний обмін думками та ідеями. Втім, бракувало інформації не тільки про світові розробки, а й про власні. У країні не існувало жодного художньо-промислового музею, майже не проводилися дизайнерські виставки чи конкурси, не існувало й дизайнерської критики. З іншого боку, перелічені негативні обставини мали й зворотній позитивний бік: повільний розвиток дизайн-практики спричинив посилення теоретичних розробок, завдяки чому в країні склався певний теоретичний потенціал, склалися засади теоретично забезпеченої дизайнерської освіти.

З набуттям Україною статусу незалежної держави головні складові дизайнерського процесу зазнали змін. Поступово зростає рівень національної свідомості, спостерігається конкуренція на ринку дизайнерських товарів та послуг. Акценти у дизайн-практиці суттєво змінюються. Через занепад промисловості зазнав стагнації промисловий дизайн, у той час як попит на розробки у галузях середовищного та графічного дизайну збільшується. З’являються новітні форми стимулювання та соціалізації результатів дизайнерської діяльності (численні конкурси, виставки, періодичні видання), однак дизайн-критика знаходиться ще на початковому рівні.

Поширився інформаційний простір за рахунок Інтернету, відвідування мистцями дизайнерських виставок як в Україні, так і за кордоном. Разом з тим і сьогодні відсутня така важлива ланка професійної освіти як музеї дизайну, послаблюється таке джерело дизайнерської творчості як живі ремісничі традиції.

Набула розвитку професійна освіта: збільшилася кількість дизайнерських спеціалізацій, змінилася навчальна парадигма. Поширилося коло теоретичних розробок, серед яких значне місце посідають дослідження регіонального дизайну. (Схема 6.1).

Таким чином, в Україні поступово набувають розвитку необхідні ланки дизайнерського процесу. Лише за умов їх гармонійного співвідношення можливо створити потенціал для розвитку національної школи дизайну.

Модель національно орієнтованого дизайну України. У цій підсумковій частині дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо окреслення моделі національно орієнтованого українського дизайну. Вирішення завдання базується на визначенні дизайну в Україні 1990-х рр. як прямої спадщини дизайну совєтського періоду. Ця спадщина в загальних рисах вписувалася у контекст глобальної дизайнерської традиції ХХ ст. – індустріально орієнтованого дизайну модерністського зразка. Але були і суттєві відмінності, викривлення її. В Україні совєтського періоду та традиція зазнала вигляду ще більш підкресленого аскетичного і "сіренького" функціоналізму із застарілими технологіями, а отже і з відставанням у проходженні ним своїх історичних стадій. Ця спадщина є гальмівником побудови нової моделі дизайну в Україні.

Вирішення завдання базується також на результатах аналізу зародків нової моделі дизайну в Україні, які почали об’єктивно складатися протягом 1990-х рр. До них належать зрушення у професійній дизайнерській сфері, викликані ринковими зрушеннями в економіці, що дозволило дизайну України набувати здатності до виживання в ринкових умовах. До них належать також зрушення у вітчизняній дизайнерській освіті, де відбувається зменшення частки модерністської парадигми у змісті й методах навчання, котра раніше була свого роду ортодоксією професії і не підлягала обговоренню. Відбувається просякання постмодерністського світогляду до дизайнерської освіти, вона стала більше спілкуватися зі світом, активніше освоювати інформаційні технології. Дизайнерська спеціальність опинилася в групі найбільш популярних спеціальностей в освіті України.

До зародків моделі національно орієнтованого дизайну, що з’являються нині, належать також передумови щодо взаємозбагачуючих дій між дизайнерськими сферами регіонів (східного і західного), які у майбутньому мають ймовірність розвинутися у бік національно орієнтованого дизайну. Цю ймовірність треба реалізовувати, головним чином, у сфері дизайнерської освіти. Адже освічена у національному дусі дизайнерська молодь у майбутньому перейде до сфери дизайнерської практики.

Основні положення моделі національно орієнтованого дизайну України визначені так: сферу дизайнерського мистецтва в Україні – національно орієнтованого і водночас актуального для сьогоднішніх європейських суспільств, – продуктивно для її розвитку розглядати у контексті регіону країн Центрально-Східної Європи як такого, що має ймовірність невдовзі стати каталізатором нового сплеску культурної активності Заходу. Адже дизайн у країнах Центрально-Східної Європи, у тому числі і в Україні, має передумови до реалізації існуючої в них високорозвиненої художньої складової у галузях середовищного дизайну, графічного дизайну, творенні предметів побуту, в цілому на прикордонні з ужитковим мистецтвом за рахунок сучасного використання власних глибинних культурних цінностей.

Розвиток національно орієнтованого дизайну в Україні є можливим лише у стані єдності та суперечності національного і глобального. Тобто український дизайн має трансформуватися також і у річищі глобальних дизайнерських інновацій початку ІІІ тисячоліття. Реалізація національного не може відбуватися на іншій основі.

Головним механізмом розвитку національної моделі дизайну визначено перманентне перехрещення "вертикальної" складової (глибинних цінностей національної культури України) з "горизонтальною" складовою (залученими цінностями інших культур). Таке перехрещення даватиме нову своєрідну культурну якість у дизайні, котра не може з’явитися більше ніде, бо ніде не існуватиме комбінацій з таких само інгредієнтів. (Схема 7.1).

У зв’язку із цим модель, що висувається, зведена до вигляду кубу, який формується меншими кубиками, утвореними внаслідок перехрещення названих вище вертикальної та горизонтальної складових, кожна з котрих у свою чергу складається з п’ятьох основних складників професійної дизайнерської сфери, а саме: освіти, теорії, музейної справи, критики, практики. (Схема 7.2).

Дата добавления: 2015-05-26